ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/21021.07.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістриб'юшн”
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Фундуклеївський”
Про стягнення 5 173,62 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача ОСОБА_1 -представник за довіреністю
від відповідача не з'явився
В судовому засіданні 21.07.2011, у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 4000,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 367,39 грн. -пені, 299,30 грн. -індексу інфляції, 506,93 грн. -20% річних, а також відшкодування державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрат на послуги адвоката та вартість проїзду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 було порушено провадження у справі № 47/210, розгляд справи було призначено на 14.07.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. розгляд справи було відкладено до 21.07.2011.
Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2011 заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки № 217 від 31.12.2008 не було здійснено в повному обсязі оплату за поставлений товар згідно накладних загалом на суму 4000,00 грн. Також, за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, індекс інфляції та 3% річних.
Відповідач своїх представників в судове засідання 21.07.2011 не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
31.12.2008 між ТОВ “Асканія Дістріб'юшн” (позивач, постачальник) та ТОВ “Фундуклеївський” (відповідач, покупець) було укладено договір поставки товару № 217, відповідно до якого постачальник зобов'язується в обумовлений даним договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування) в асортименті відповідно специфікації постачальника (додаток № 1) та накладних, на умовах та в порядку, визначених даним договором (п.1.1.).
Умовами договору поставки товару № 217 від 31.12.2008 сторони погодили, що асортимент, кількість та ціна товару у кожній конкретній партії визначаються сторонами у замовленні та вказується в накладних (п.2.1.); ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями (п. 4.1.); покупець сплачує за товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі, або іншим способом, незабороненим чинним законодавством України (п.4.2.); покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказаний в накладній (п.4.3.); поставка здійснюється з застосуванням правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, в обсязі необхідному для виконання умов цього договору (п.5.1.); поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця (п. 5.2.).
Відповідно до видаткових накладних по договору № 217 від 31.12.2008, а саме: № 1/19559 від 11.10.2010 на загальну суму 894,00 грн. та товарно-транспортної накладної № 91034 від 11.10.2010, № 1/20700 від 26.10.2010 на загальну суму 3862,73 грн. та товарно-транспортної накладної № 97499 від 26.10.2010, № 1/20763 від 26.10.2010 на загальну суму 658,97 грн. та товарно-транспортної накладної № 98032 від 26.10.2010 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі) позивачем було передано відповідачу товару, загальна вартість якого по наведеним видатковим накладним складає 5415,70 грн.
Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов договору № 217 від 31.12.2008 не було здійснено оплату переданого позивачем товару, оскільки позивачем було передано товар на суму 5415,70 грн., який відповідачем було прийнято, але оплачено частково в розмірі 1415,70 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача. Заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає -4000,00 грн.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 217 від 31.12.2008, позивачем на підставі видаткових накладних, було поставлено відповідачу товар, а відповідачем прийнято загалом на суму 5415,70 грн., який відповідачем було прийнято, але всупереч умов зазначеного договору № 217 від 31.12.2008-не оплачено у повному обсязі та у встановлений договором строк, оскільки відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 1415,70 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 217 від 31.12.2008 станом на момент вирішення спору складає суму у розмірі 4000,00 грн. грн. і доказів її погашення суду станом на момент вирішення спору надано не було.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору існує непогашена заборгованість в сумі 4000,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в сумі 4000,00 грн.
Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 506,95 грн. - 20% річних, 299,30 грн. - інфляційних втрат, 367,39 грн. - пені.
Відповідно до п.7.2. договору поставки товару № 217 від 31.12.2008, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 20% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені та враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за вищезазначеним договором в розмірі 4000,00 грн., суд прийшов до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання в сумі 367,39 грн. підлягає задоволенню.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, врахувавши, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов'язання по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару за договором № 217 від 31.12.2008, у відповідача перед позивачем існує заборгованість по оплаті переданого позивачем товару у розмірі 4000,00 грн., а позивач заявив вимогу про сплату суми боргу відповідачем з урахуванням 20506,95 грн. - 20% річних, 299,30 грн. - інфляційних втрат та 367,39 грн. -пені, суд, перевіривши розрахунки позивача, наведені ним у позові, погоджується з ними щодо строків, сум та ставок нарахувань, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 20506,95 грн. - 20% річних, 299,30 грн. - інфляційних втрат та 367,39 грн. -пені -є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 000,00 грн. основного боргу, 20506,95 грн. - 20% річних, 299,30 грн. - інфляційних втрат та 367,39 грн. -пені.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундуклеївський»(код ЄДРПОУ 35081963, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімната 414) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб'юшн»(код ЄДРПОУ 30468065, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Козацька, 122) суму боргу - 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., 367 (триста шістдесят сім) грн. 39 коп. -пені, 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 30 коп. - інфляційних втрат, 506 (п'ятсот шість) грн. 93 коп. - 20% річних, а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р. Станік
Дата складання повного тексту рішення -25.07.2011