01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" серпня 2011 р. Справа № 13/110-11
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Управління житлово - комунального господарства", Київська область, м. Славутич
про стягнення 2 886 858,41 грн.
Суддя С.Ю. Наріжний
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №170/10 від 23.12.2010 р.;
від відповідача : ОСОБА_2 - доручення №01-07/1366 від 07.09.2010 р.;
Дочірньою компанією Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі -позивач) заявлено позов до Комунального підприємства "Управління житлово - комунального господарства" (далі -відповідач) про стягнення 2 886 858,41 грн., в т.ч. 2125774,94 грн. основного боргу, 163140,47 грн. пені, 433852,73 грн. інфляційних збитків, 164090,27 грн. 3% річних.
Позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/09-754-БО-17 від 23.09.2009 р., укладеного між сторонами, що належним чином не виконується відповідачем, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по оплаті за природний газ.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача згідно відзиву проти позовних вимог заперечує в частині сплати штрафних санкцій (пені. індексу інфляції та 3 % річних) за договором в зв'язку зі скрутним фінансовим становищем. В частині стягнення пені відповідач також зазначає, що пункт 7.10 договору, яким змінено порядок обчислення позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки є нікчемним відповідно до ч. 2 ст. 260 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд
29.09.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/09-754-БО-17 (далі -Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язується передати покупцю (відповідачу) природний газ, виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
На підставі даного договору відповідач прийняв протягом жовтня-грудня 2009 р., січня-вересня 2010 р. природний газ на загальну суму 12191159,31 грн., що підтверджується даними актів передачі-приймання природного газу, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені їх печатками, та оригінали яких судом оглянуто в судовому засіданні.
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ для забезпечення населення, бюджетних установ та організацій тепловою енергією проводиться відповідачем грошовими коштами плановими платежами до 10, 20 та 30 (31) числа місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання -передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітнім.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо оплати природного газу виконав частково на суму 10065384,37 грн. у зв'язку з чим на момент звернення з позовною заявою за ним утворилася заборгованість на загальну суму 2125774,94 грн.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно с т. 599 ЦК України зобов'язання припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, відповідач, в порушення норм чинного законодавства, зобов'язання по оплаті природного газу належним чином не виконав, а тому основний борг який підлягає стягненню з відповідача становить 2125774,94 грн.
Згідно п. 7.2 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пунктом 7.10 договору передбачено, що пеня нараховується протягом 6 місяців, що передує моменту звернення з позовом.
Судом встановлено, що у відповідності до п. 7.10 договору позивачем нарахована пеня в сумі 163140,47 грн. за період з 05.01.2011 р. по 05.07.2011 р., тобто за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом у зв'язку з наявністю заборгованості відповідача.
Проте суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 206 Цивільного кодексу України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін, а тому п. 7.10 договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/09-754-БО-17 від 23.09.2009 р., є нікчемним, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені нарахованої на підставі даного пункту договору. (Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2010 р. по справі №21/108-10).
Враховуючи, що як встановлено вище судом розрахунок пені позивачем здійснено виходячи із загальної суми заборгованості в розмірі 2125774,94 грн. за період 05.01.2011 р. по 05.07.2011 р. суд відмовляє в задоволенні зазначеної вимоги оскільки позивач не має право нараховувати пеню за зазначений період, оскільки в даному випадку, підставою для нарахування пені може бути лише п. 7.2 договору з урахуванням п. 6 ст. 232 ГК України по кожному акту приймання-передачі газу окремо з урахуванням п. 6.1 договору.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних збитків у розмірі 433852,73 грн. за період з грудня 2009 р. по травень 2010 р. та 3% річних в розмірі 164090,27 грн. за період з 11.12.2009 р. по 05.07.2011 р. Як встановлено судом, розрахунок зазначених штрафних санкцій відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню повністю.
Посилання відповідача у відзиві на неправомірність заявлення позивачем до нього вимог про стягнення збитків від інфляції та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання не приймаються судом до уваги оскільки зазначена відповідальність встановлена у ст. 625 ЦК України, яка встановлює загальне правило щодо відшкодування боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом незалежно від фінансового становища особи.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Враховуючи зазначене позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Управління житлово - комунального господарства" (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, код 31476318) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна” (04116, м. Кив, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) 2125774 (два мільйони сто двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 94 коп. основного боргу, 433852 (чотириста тридцять три тисячі вісімсот п'ятдесят дві) грн. 73 коп. інфляційних збитків, 164090 (сто шістдесят чотири тисячі дев'яносто) грн. 27 коп. -3% річних, а також судові витрати: 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 66 коп. витрат за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 163140,47 грн. пені відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя С.Ю. Наріжний
Дата виготовлення та підписання рішення 12.08.2011 р.