83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.07.11 р. Справа № 39/76
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Кундель В.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Алексс” м. Донецьк
до відповідача: Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” м. Донецьк
про: стягнення 125 795,84грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2. - за довіреністю;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Алексс” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 125 795,84грн., яка складається з основного боргу в сумі 110 591,60грн., 3% річних в сумі 1663,43грн., інфляційних нарахувань в сумі 4755,44грн., пені в сумі 8785,38грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на довіреність № 25/2 від 30.03.2010р., договір постачання № 1/Б - 08 від 01.04.2010р., специфікацію до договору постачання № 1/Б - 08 від 01.04.2010р., видаткову накладну № 26/04-2 від 26.04.2010р., довіреність серії ФПА № 059 від 26.04.2010р., товарно-транспортну накладну № 14 від 26.04.2010р, податкову накладну, замовлення № 1 від 24.04.2010р., договір про надання юридичних послуг № 2011/09 від 20.11.2009р.
Представник позивача через канцелярію суду 14.06.2011р. надав копію витягу з книги № 693 обліку доходів і витрат фізичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування обліку та звітності на 2007р., платіжне доручення № 60 від 28.07.2010р.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду надав заяву про відстрочку виконання рішення суду у справі № 39/76, згідно якого просив суд на підставі ст.ст. 83, 121 ГПК України відстрочити виконання рішення суду до 01.10.2011 р.
Представник позивача 25.07.2011 р. надав заяву згідно якої, проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі № 39/76 до 01.10.2011 р. не заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
Як зазначає позивач, 30.03.2010р. відповідач видав довіреність № 25/2 начальнику філії “Першотравневий автодор” Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” на укладання договору з позивачем на придбання бітуму дорожнього на загальну суму 231 000,00грн.
На підставі зазначеної довіреності 01.04.2010р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Алексс” м. Донецьк (Постачальник), та відповідачем, Дочірнім підприємством “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” м. Донецьк в особі філії “Першотравневий автодор” (Покупець), укладено договір постачання № 1/Б - 08 від 01.04.2010р., який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця бітум дорожній, ДСТУ 4044-2001, марки БНД 60/90, БНД 90/130 (далі - Товар), загальною вартістю 231 000,00грн., а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар - у порядку і на умовах, передбачених даним договором.
Згідно п. 1.2. Договору ціна, кількість та якість бітуму, що підлягає поставці визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Специфікацією до договору постачання № 1/Б - 08 від 01.04.2010р. сторони погодили найменування товару, що поставляється, його кількісні характеристики та ціну.
У відповідності з п. 2.2. Договору кількість, асортиментний перелік товару визначаються в замовленні, що видається покупцем на кожну партію товару.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що поставка здійснюється на підставі замовлень, що подаються покупцем, складених у письмовій формі.
Поставка товару здійснюється у десятиденний термін з дня отримання замовлення постачальником (п. 3.3. Договору).
Пунктом 3.5. Договору передбачено, що право власності на товар і всі ризики випадкового знищення чи втрати товару, а також усі вигоди від володіння товаром переходять до покупця з моменту видачі товару представнику покупця.
Згідно п. 4.2. Договору загальна сума договору становить 231 000,00грн. Загальна сума договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач згідно з умовами Договору надав позивачеві замовлення № 1 на поставку передбаченого специфікацією до договору постачання № 1/Б - 08 від 01.04.2010р. товару.
На виконання умов Договору, позивач згідно видаткової накладної № 26/04-2 від 26.04.2010р. поставив товар відповідачу на загальну суму 110 591,60грн.
Поставлений згідно зазначеної видаткової накладної товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ФПА № 059 від 26.04.2010р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.
Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору постачання № 1/Б - 08 від 01.04.2010р.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 110 591,60грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності з п. 4.2. Договору розрахунки між покупцем та постачальником здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки сторін даного договору.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з п. 4.3. Договору покупець оплачує товар на підставі рахунка-фактури протягом 30 календарних днів з дня отримання товару від постачальника.
Прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого товару не сплатив.
Таким чином, як зазначає позивач, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент подання позову склав 110 591,60грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 110 591,60грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 110 591,60грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 110 591,60грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Прострочення Покупцем термінів оплати Товару, тягне за собою відповідальність у вигляді сплати Постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованої суми за кожен день прострочки платежу.
За прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з останнього пені в розмірі 8785,38грн., нараховану за період з 27.05.2010р. по 26.05.2011р.
Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення пені в сумі 8785,38грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
До правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язання ст. 546 ЦК України відносить неустойку.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Виходячи з вище наведених правових норм, сторони зобов'язані укласти правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань, а саме щодо стягнення неустойки у письмовій формі.
Згідно ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Нікчемність правочину щодо встановлення способу забезпечення виконання зобов'язання згідно із ст. 215 ЦКУ означає, що правочин є недійсним з моменту його вчинення і судове підтвердження недійсності правочину в даному випадку не вимагається.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено факту належного укладання означеного правочину. Таким чином, його нікчемність випливає з наведених правових норм.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 1663,42грн., нарахованих за період з 27.05.2010р. по 25.11.2010р., та інфляційних в сумі 4755,44грн. - нарахованих за період з 27.05.2010р. по 25.11.2010р.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 1663,42грн., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.
Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4755,44грн., зважаючи, що заявлений до стягнення розмір не перевищує розміру інфляційних втрат розрахованого судом у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме, який за період з червня 2010р. по листопад 2010р. складає 4800,19грн., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в межах заявлених у розмірі 4755,44грн.
Заявлене відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 01.10.2011 р. суд вважає таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з п. 6 ст. 83 ГПК України, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити виконання рішення.
Зазначені норми не обмежують право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановлений господарським судом способом.
Необхідність відстрочення виконання рішення суду позивач обґрунтовує особливим статусом Підприємства та відсутністю на теперішній час вільних грошових коштів, які б могли бути спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем.
Зокрема, як зазначає відповідач, статутний капітал ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” створений за рахунок майна державних підприємств, належних до сфери управління Державної служби автомобільних доріг з наступним перетворенням їх в дочірні підприємства ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”. Безперебійна робота Підприємства, з огляду на мету та пріоритетні напрямки діяльності Служби має істотне значення для забезпечення безпеки дорожнього руху. Негайне виконання рішення суду паралізує діяльність підприємства та призведе до важких наслідків виробничого та економічного характеру: неможливість виконання державних завдань по організації безпеки дорожнього руху та запобіганню руйнування автомобільних доріг, створення заборгованості по заробітній платі та перед бюджетами, банкрутство підприємства. Крім того, відповідач відзначив, що основним та головним замовником робіт ДП “Донецький облавтодор” є Служба автомобільних доріг у Донецькій області, фінансування замовлень якої здійснюється за рахунок бюджетних коштів, що, з огляду на кризові та інфляційні процеси, які відбуваються в економіці країни протягом останнього часу, різко знизило можливість підприємства в отриманні прибутку, а відтак повного та своєчасного розрахунку з контрагентами.
Представник позивача проти наданого клопотання про відстрочення виконання рішення суду строком до 01.10.2011 р. не заперечував.
Викладені заявником обставини щодо необхідності відстрочення виконання рішення, суд вважає виключними, у зв'язку з чим вважає за необхідне задовольнити надане відповідачем клопотання та відстрочити виконання рішення строком до 01.10.2011 р.
Крім того, позивачем з посиланням на положення ст. 44 ГПК України заявлено до стягнення витрати на оплату адвокатських послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2009р. між позивачем (Замовник) та адвокатом фізичною особою-підприємцем Протапоповою Мариною Сергіївною (Адвокат) укладено договір № 2011/09 про надання юридичних послуг.
Згідно вказаного договору, замовник дає завдання, а адвокат зобов'язується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату юридичні послуги.
На підтвердження факту надання адвокатом замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт в строк двох днів з моменту надання послуги (п. 1.2. Договору).
Пунктом 2.1. Договору визначені послуги, які зобов'язався надати адвокат замовникові за його окремими дорученнями.
У відповідності з п. 4.1. Договору за послуги, надані адвокатом, замовник сплачує грошові кошти шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адвоката, після підписання актів узгодження наданих послуг.
Згідно приписів ст. 44 ГПК України до складу судових витрат відносяться суми державного мита, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Як вбачається з матеріалів справи надане позивачем платіжне доручення № 60 про сплату 60000,00грн., з призначенням платежу згідно якого є оплата за надані юридичні послуги згідно рахунку б/н від 28.07.2010р., датується 28.07.2010р., тобто до подачі позову позивачем до господарського суду Донецької області, який був поданий 26.05.2011р.Через що означений платіжний документ не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного у розумінні ст. 34 ГПК України доказу на підтвердження понесення позивачем витрат з оплати послуг адвоката саме за даним спором.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 121, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Алексс” м. Донецьк - задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” м. Донецьк основний борг в сумі 110 591,60грн., 3% річних в сумі 1663,42грн., інфляційні нарахування в сумі 4755,44грн., витрати за державним митом в сумі 1170,11грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219,52грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 39/76 до 01.10.2011 р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення підписано 29.07.2011 р.
Суддя Морщагіна Н.С.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >