83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.07.11 р. Справа № 39/117
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Морщагіної Н.С., суддів Величко Н.В., Мальцев М.Ю.
при секретарі Кундель В.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонар” м. Миколаїв
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ
про стягнення 20 279,61грн.
За участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю;
від відповідача не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Сонар” м. Миколаїв, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 20279,61грн., яка складається з основного боргу в сумі 17 965,73грн., пені в сумі 1178,86грн., 3% річних в сумі 276,03грн., інфляційних нарахувань в сумі 858,99грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 15/1726 від 13.11.2007р., додаткову угоду № 2 від 30.12.2009р., банківську виписку, специфікації № 6 від 21.05.2009р., № 14 від 03.11.2009р., № 15 від 03.11.2009р., № 17 від 04.02.2010р., рахунки-фактури № СФ-0003183 від 12.05.2009р., № СФ-0008409 від 03.11.2009р., № СФ-0000815 від 04.02.2010р., податкові накладні, видаткові накладні № РН-0003193 від 11.06.2009р., № РН-0006958 від 03.11.2009р., № РН-0000688 від 04.02.2010р., довіреності № 1214 від 10.06.2009р., № 2463 від 03.11.2009р., № 220 від 04.02.2010р., платіжні доручення № 25515 від 14.07.2009р, № 47857 від 31.08.2009р., № 49477 від 03.12.2009р., № 28736 від 04.02.2010р., лист № 194 від 29.12.2009р., поштовий чек, опис вкладення, повідомлення про вручення поштового відправлення, розрахунок заборгованості.
Ухвалами господарського суду від 05.07.2010р., 04.02.2011р. провадження по справі № 39/117 на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України було зупинено.
Ухвалами господарського суду Донецької області від 21.01.2011р., 07.06.2011р. провадження по справі № 21.01.2011р. було поновлено.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 07.06.2011р. для розгляду справи було призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Морщагіна Н.С., судді Соболєва С.М., Сич Ю.В.
Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25.07.2011р. було змінено судову колегію, суддів Соболєву С.М., Сич Ю.В. було замінено на суддів Величко Н.В., Мальцева М.Ю.
Представник позивача через канцелярію суду 19.01.2011р. надав платіжні доручення № 48059 від 09.09.2009р., № 48278 від 23.09.2009р., додатково надав заяву про зміну підстав та збільшення розміру позовних вимог.
З приводу наданої позивачем заяви про зміну підстав та збільшення розміру позовних вимог, господарський суд зазначає, що за приписом ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з'ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог.
Провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонар” м. Миколаїв порушене ухвалою від 13.05.2010 р., судове засідання призначене на 10.06.2010 р.
В судове засідання 10.06.2010 р. представник відповідача не з'явився, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладений на 05.07.2010 р.
В судовому засіданні від 05.07.2010 р. за участю представників сторін розгляд справи розпочатий по суті.
Відповідна заява надана до суду лише 19.01.2011 р.
Представник позивача 12.07.2011р. через канцелярію суду надав заяву про залишення без розгляду заяви від 11.01.2011р. в частині зміни підстав та збільшення розміру позовних вимог.
За таких обставин, подана позивачем заява підлягає залишенню без розгляду.
Додатково через канцелярію суду 18.07.2011р. представник позивача надав довідку-розрахунок заборгованості. Також через канцелярію суду 18.07.2011р. надав письмові пояснення на відзив відповідача, згідно з якими зазначив, що позивачем відповідно до умов договору належним чином виконано свої зобов'язання.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на порушення позивачем вимог пп. 6.1, 6.2 Договору в частині передачі при поставки продукції визначеного п. 6.1 Договору пакету документів, у зв'язку з чим вважав, що строк оплати вартості поставленого товару не настав, а у позивача відсутнє право вимоги.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
13.11.2007р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Сонар” м. Миколаїв (Постачальник), та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (Покупець), укладено договір поставки № 15/1726, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору постачальник зобов'язався передати у визначений строк продукцію (товар) у власність покупцю, а останній прийняти та оплатити його на умовах, визначених в діючому договорі.
Згідно п. 1.3. Договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики товару, його ціна, строки та умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами діючого договору.
Пунктом 13.2. Договору встановлено строк його дії - 31.12.2009р.
Додатковою угодою № 2 від 30.12.2009р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010р.
Специфікаціями № 6 від 21.05.2009р., № 14 від 03.11.2009р., № 15 від 03.11.2009р., № 17 від 04.02.2010р., сторони погодили найменування товару, що поставляється, його кількісні та якісні показники, ціну, умови поставки, умови оплати.
Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору у відповідності до специфікацій № 6 від 21.05.2009р., № 14 від 03.11.2009р., № 15 від 03.11.2009р., № 17 від 04.02.2010р. протягом 2009-2010рр., було поставлено відповідачеві продукцію на загальну суму 33 303,31грн., на підтвердження чого представив суду засвідчені копії видаткових накладних № РН-0003193 від 11.06.2009р., № РН-0006958 від 03.11.2009р., № РН-0000688 від 04.02.2010р.
Поставлену згідно означених видаткових накладних продукцію на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1214 від 10.06.2009р., № 2463 від 03.11.2009р., № 220 від 04.02.2010р. прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписами останніх на вказаних накладних.
Заперечення відповідача щодо порушення позивачем вимог пп. 6.1, 6.2 Договору в частині передачі при поставки продукції визначеного п. 6.1 Договору пакету документів, судом до уваги не приймається з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).
При прийманні продукції відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, що свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.
Крім того, відповідач ніяких дій, пов'язаних з витребуванням вищевказаних документів у позивача, не здійснював і доказів цього суду не надав.
Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Продукції.
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цієї Продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки № 15/1726 від 13.11.2007 р.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 33 303,31грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 9.1. Договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті.
Умови оплати вказані в специфікації (п. 9.2. Договору).
Специфікаціями № 6 від 21.05.2009р., № 14 від 03.11.2009р., № 15 від 03.11.2009р. встановлено наступні умови оплати: по факту поставки протягом 20 календарних днів.
Специфікацією № 17 від 04.02.2010р. встановлено наступні умови оплати: по факту поставки протягом 15 календарних днів.
На сплату вартості поставленої продукції позивачем були виставлені рахунки-фактури № СФ-0003183 від 12.05.2009р., № СФ-0008409 від 03.11.2009р., № СФ-0000815 від 04.02.2010р. на загальну суму 33 303,31грн.
Прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленої згідно представлених накладних продукцію сплатив частково, внаслідок чого, за доводами позивача, у відповідача перед ним утворилася заборгованість в сумі 17965,73грн., яка станом на момент подання позову була не оплачена.
Перевіривши заявлені ТОВ “Сонар” позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, господарський суд, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, а також враховуючи письмові пояснення позивача, вважає, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів позивач у відповідності до умов договору та специфікацій № 6, 14, 15, 17 до Договору поставив відповідачеві товар на загальну суму 33 303,31грн:
- за видатковою накладною № РН-0003193 від 11.06.2009 р. на суму 16579,66грн.;
- за видатковою накладною № РН-0006958 від 03.11.2009 р. на суму 5938,80грн.;
- за видатковою накладною № РН-0000688 від 04.02.2010 р. на суму 10784,95грн.
Всього, згідно наявних в матеріалах справи платіжних документів, за вказаними поставками відповідачем, згідно наданих позивачем пояснень стосовно порядку зарахування коштів, сплачено 16725,54грн.:
- за видатковою накладною № РН-0003193 від 11.06.2009 р. згідно платіжних доручень № 25515 від 14.07.2009 р., № 47857 від 31.08.2009 р., № 49477 від 03.12.2009 р., № 48059 від 09.09.2009 р., № 48278 від 23.09.2009 р. на суму 14994,20грн.;
- за видатковою накладною № РН-0006958 від 03.11.2009 р. згідно платіжного доручення № 28736 від 04.02.2010 р. на суму 2266,28грн.
За видатковою накладною № РН-0000688 від 04.02.2010 р. на суму 10784,95грн.,розрахунок відповідачем не проведений.
Таким чином, документально підтверджений розмір заборгованості відповідача перед позивачем, за спірними партіями продукції, які є предметом розгляду даної справи, складає 16577,77грн.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 16 577,77грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 16 577,77грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 16 577,77грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Позовні вимоги ТОВ “Сонар” в частині стягнення основного боргу в сумі 1387,96 грн. господарський суд залишає без задоволення як безпідставно заявлені.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У відповідності зі ст. 3 зазначеного закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 10.5. Договору при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
За прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару позивачем на підставі п. 10.5. Договору заявлено вимогу щодо стягнення з останнього пені в розмірі 1178,86грн., нарахованої за періоди 02.07.2009р.-02.01.2010р., 24.11.2009р.-30.04.2010р., 26.02.2010р.-30.04.2010р.
Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення пені в сумі 1178,86грн., з огляду на порушення відповідачем термінів оплати вартості поставленого товару, з урахуванням поступового зменшення розміру боргу, зважаючи, що заявлений до стягнення розмір не перевищує розміру пені розрахованого судом у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме, який за періоди з 02.07.2009р.-02.01.2010р., 24.11.2009р.-24.05.2010р., 26.02.2010р.-26.08.2010р. складає 1530,20грн., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в межах заявлених у розмірі 1178,86грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 276,03грн., нарахованих за періоди 02.07.2009р.-02.01.2010р., 24.11.2009р.-30.04.2010р., 26.02.2010р.-30.04.2010р. та інфляційних в сумі 858,99грн. - за липень 2009р.- квітень 2010р.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 276,03грн., зважаючи, що заявлений до стягнення розмір не перевищує розміру 3% річних розрахованих судом у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме, який за періоди з 02.07.2009р.-02.10.2010р., 24.11.2009р.-24.05.2010р., 26.02.2010р.-26.08.2010р. складає 340,88грн., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в межах заявлених позивачем у розмірі 276,03грн.
Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 858,99грн., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині частково в розмірі 710,82грн.
Представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат судом до уваги не приймається з огляду на арифметичну необґрунтованість.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонар” м. Миколаїв - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонар” м. Миколаїв на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ основний борг в сумі 16 577,77грн., пеню в сумі 1178,86грн., 3% річних в сумі 276,03грн., інфляційні нарахування в сумі 710,82грн., витрати за державним митом в сумі 187,43грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218,12грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення підписано 29.07.2011 р.
Головуючий суддя Морщагіна Н.С.
Суддя Величко Н.В.
Суддя Мальцев М.Ю
< Текст >