ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 16/207 (05-5-38/1849)05.07.11
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до 1) Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика"
2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення суми боргу - 68770,62грн.
Суддя Ярмак О.М.
Представники :
Від позивача ОСОБА_3
Від відповідача 1 Терещенко О.А. за дов.
Від відповідача 2 не з'явився
Пред'явлено вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 68770,62 грн. боргу, з яких: 27460,24 грн. боргу за надання послуг відповідно до заявки №258, 2000,00 грн. штрафних санкцій за понаднормовий простій автомобіля відповідно до заявки №258, 38310,38 грн. боргу за надання послуг відповідно до заявки №261, 1000,00 грн. штрафних санкцій за понаднормовий простій автомобіля відповідно до заявки №261.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 1 свої зобов'язання за заявками №258, №261 не виконав належним чином, відповідач 2 є поручителем відповідача 1 за договором поруки від 20.10.2010р., таким чином відповідачі несуть солідарну відповідальність за невиконання зобов'язань перед позивачем.
05.07.2011р. у судовому засіданні представник позивача подав уточнення позовних вимог від 04.07.2011р., в якому просить стягнути з відповідача 1 штрафні санкції у розмірі 4000 грн. за простій автомобілів, посилаючись на CMR №0202924, яке не приймається судом до розгляду в даній справі. CMR №0202924 не стосується даного спору, оскільки первісно вимоги по даній CMR не включені в позовну заяву. Предметом позовних вимог при зверненні позивача до суду та порушенні провадження у справі №16/207 було стягнення заборгованості та штрафних санкцій по договору №05/02/10 від 05.02.10р. за міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №NL238433, №NL0596562, №52303967 та товаро-транспортною накладною №326825, CMR № 63393795, № 0408382. Стягнення за CMR №0202924 є новими вимогами і може бути предметом окремого спору.
Представником позивача подана заява від 05.07.11р. про зменшення позовних вимог та стягнення з відповідача 1 основної заборгованості у розмірі 31200 грн., 4000 грн. штрафних санкцій та з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно 91,28 грн. основної заборгованості, яка також не приймається судом, оскільки не відповідає вимогам ст. 554 ЦК України та є нічим необґрунтованою.
Відповідачем 1 поданий відзив на позовну заяву, в якому повідомляє про перерахування позивачу 22.04.2210р. за платіжним дорученням №92 коштів у розмірі 34 479,34 грн. в рахунок оплати боргу та визнає 31291,28 грн. заборгованості перед ФОП ОСОБА_5, що залишилась погашеною.
29.06.2011р. через канцелярію суду від відповідача 2 надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідач 2 письмового відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника не забезпечив, про час і місце його проведення повідомлявся належним чином, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1 , господарський суд,
05.02.2010р. між позивачем (виконавець за договором) та відповідачем 1 (виконавець) було укладено договір №05/02/10 на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по маршруту, вказаному в разовій Заявці, отриманій факсимільним зв'язком.
Відповідно до умов п.3.2 договору, оплата перевезення проводиться в національній валюті України за рахунком-фактурою, ТТН (CMR), 20 банківських днів з моменту надання оригіналів документів.
05.02.2010р. відповідач 1 надіслав позивачу заявку № 258, відповідно до якої замовив перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Бельгія - Голландія - Україна (м. Рівне, с. Балико-Щучинка), дата завантаження - 10-11.02.2010р., плата за перевезення - 2500 Євро.
Позивачем було здійснено перевезення вантажу згідно отриманої заявки №258, що підтверджується міжнародними товаро-транспортними накладними: CMR №NL238433, №NL0596562, №52303967 та товаро-транспортною накладною №326825 та оформлено рахунок-фактуру №4 від 11.03.2010р. на суму 27 460,24 грн.
24.03.2010р. позивач та відповідач 1 погодили заявку №261, згідно умов якої позивач взяв на себе зобов'язання з перевезення вантажу по маршруту Бельгія - Голландія - Німеччина - Польша - Україна (м. Рівне, с. Балико-Щучинка), плата за послуги - 3500 Євро.
Факт надання послуг за заявкою №261 підтверджується міжнародними товаро-транспортними накладними: CMR № 63393795, № 0408382.
Позивачем згідно заявки №261 оформлено рахунок-фактуру №12 від 21.04.2010р. на суму 38310,38 грн.
Таким чином, вартість перевезення згідно заявок №258 та №261 становить 65770,62 грн.
Крім того, позивачем було виставлені відповідачу рахунки-фактури №4/1 від 11.03.2010р. на суму 2000 грн., №12/1 від 22.04.2010р. на суму 1000 грн. штрафу за понаднормовий простій автомобіля при митному оформленні вантажу перед розвантаженням.
Рахунки-фактури разом з CMR та іншими документами були направлені позивачем відповідачу 1 - 17.01.2011р. кур'єрською службою "Грандекс" та отримані АВК ТВТ "Рівненська кондитерська фабрика"- 18.01.2011р.
20 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки, відповідно якого відповідач 2 поручився перед позивачем за повне виконання відповідачем 1 свого обов'язку. Обов'язок відповідача 1 є сплата суми боргу - 68770,62 гривень, що виник у відповідача 1 в результаті укладення заявок на експедирування вантажу №258 від 05.02.10р. та №261 від 24.03.10р.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом встановлено, що відповідачем 1 було погашено заборгованість за надані послуги по заявках №238 та №261 на суму 34 479,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 95 від 22.04.10р., тому відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі в частині стягнення 34 479, 34 грн. підлягає припинення. Судові витрати покладаються на відповідачів.
Згідно Акту звіряння розрахунків між сторонами від 31.05.2011р., заборгованість відповідача 1 перед позивачем станом на 31.05.2011р. становить 31291,28 грн.
Доказів оплати суми 31 291,28 грн. суду не надано.
За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідачів 31291,28 грн. заборгованості.
Пунктом 4.1 договору №05/02/10 від 05.02.10р. передбачено, що у випадку понаднормового простою автомобіля, замовник виплачує виконавцю неустойку у розмірі 500 грн. за добу за перші дві доби простою та 500 грн. за кожну наступну добу.
У позовній заяві позивач стверджує, що при наданні транспортно-експедиційних послуг, в порушення умов заявок №258 та №261, відповідачем 1 було допущено відповідно 5 діб та 2 доби понаднормового простою автомобіля при митному оформленні вантажу перед розвантаженням, у зв'язку з чим, згідно умов п.4.1 договору, він зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 2000 грн. по заявці №258 та 1000 грн. штрафу по заявці №261, всього 3000 грн. штрафних санкцій.
Заявлені позивачем 3000,00 грн. штрафних санкцій за понаднормовий простій автомобіля судом не задовольняються, оскільки доказів документального оформлення понаднормового простою автомобілів за вказаними заявками суду не надано.
Рахунки-фактури №12/1 від 22.04.2010р. на суму 1000 грн., №4/1 від 11.03.2010р. на суму 2000 грн. не є належними доказами порушення відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором №05/02/10 від 05.02.2010р. та підставою для нарахування штрафних санкцій, передбачених умовами п.4.1 договору.
Штампи митного органу у вищезазначених CMR також не підтверджують вини відповідача 1 в простої автомобілів при митному оформленні вантажу.
Інших доказів в підтвердження простою автомобілів з вини відповідача 1 суду не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення солідарно з відповідачів 31 291,28 заборгованості. В частині стягнення 3000 грн. штрафу за простій належить відмовити. В частині стягнення 34 479,34 грн. заборгованості провадження у справі припинити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва, -
1.Позов задовольнити частково.
1.1 Стягнути солідно з Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" (33001, м. Рівне, вул. Хмільна, буд. 30. код ЄДРПОУ 00382214) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (04107, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 31291 (тридцять одну тисячу двісті дев'яносто одну) грн. .28 коп. заборгованості, 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 71 державного мита та 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
1.2. В частині стягнення 3000 грн. штрафу за простій відмовити.
1.3 В частині стягнення 34 479,34 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
Суддя О.М. Ярмак
Повне рішення складено 21.07.2011р.