"18" серпня 2011 р.
Справа № 5004/1410/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термекс", м. Чернівці
до відповідача: фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1, с. Несвіч Луцького району
про стягнення 10954 грн. 68 коп.
Суддя: Войціховський В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник (дов. від 01.03.2011р.), ОСОБА_3 - представник (дов. від 01.08.2011р.)
від відповідача: не з'явились
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Термекс" звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 10954,68 грн. в тому числі 9133,96 грн. заборгованості по оплаті відпущених на виконання умов укладеного між сторонами договору №ЛФЛ/15-01-10/1 від 15.01.2010р. у березні та серпні місяцях 2010 року товарно-матеріальних цінностей, 932,65 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та порушення термінів розрахунків, 629,08 грн. суми інфляційних та 258,99 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно статті 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 21.07.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
Ухвалами від 08.08.2011р. та від 18.08.2011р. у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні представники позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, подали клопотання (а.с. 33) про уточнення позовних вимог з новими розрахунками ціни позову в якому посилаючись на допущені товариством при підготовці позовної заяви та поданні її до господарського суду помилки просять суд стягнути з підприємця ОСОБА_1 10735,13 грн., в тому числі 8933,96 грн. основної заборгованості, 926,87 грн. пені, 618,29 грн. інфляційних нарахувань та 256,01 грн. трьох процентів річних.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у зв'язку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 10735,13 грн.
При цьому суд виходив також і з того, що зменшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно пункту 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Відповідачем всупереч вимогам ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не направив, особисто в засідання суду не з'явився хоча про день, час та місце розгляду справи в суді повідомлявся належним чином (зазначені ухвали направлялись на адресу відповідача: АДРЕСА_1, рекомендованою кореспонденцією та до суду без вручення адресату повернуті не були. Ухвала суду від 21.07.2011р. про порушення провадження у справі була вручена адресату 23.07.2011р. про що свідчить відповідне поштове повідомлення - а.с. 19).
З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.
При цьому суд виходив також і з того, що у відповідності до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_2 від 30.07.2011р. (а.с. 20-22) ОСОБА_1 з ідентифікаційним номером НОМЕР_1 був зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності у відповідності до рішення Луцької районної державної адміністрації від 03.06.2009р. за адресою: АДРЕСА_1, станом на 30.07.2011р. стан фізичної особи - зареєстрований, підприємницька діяльність не припинена.
Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що ухвалами суду явка в судове засідання відповідача чи його представника обов'язковою не визнавалась, відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника підприємця ОСОБА_1 за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності підприємця ОСОБА_1 не заперечив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд,-
15 січня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Термекс", м. Чернівці та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, с. Несвіч Луцького району було укладено договір поставки з відстроченням платежу за №ЛФЛ/15-01-10/1 (а.с. 12-13) згідно з умовами котрого товариством "Термекс" було взято на себе зобов'язання щодо поставки відповідачу товарно-матеріальних цінностей (електричних водонагрівачів), а підприємцем-відповідачем, в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття товару та оплати останнього у визначеному угодою порядку.
На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткових накладних №2539 від 24.03.2010р. на суму 4699,42 грн. та №9654 від 30.08.2010р. на суму 11133,96 грн. було відпущено підприємцю ОСОБА_1, а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей (електричних водонагрівачів) загальною вартістю 15833,38 грн.
Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями та представленими додатково представниками останнього в судовому засіданні оригіналами зазначених накладних (а.с. 14-15).
Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.
Судом встановлено, що видаткові накладні №2539 від 24.03.2010р. на суму 4699,42 грн. та №9654 від 30.08.2010р. на суму 11133,96 грн. на відпуск товариством "Термекс" відповідачу товарів містять всі визначені чинним законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійсненої сторонами на підставі останніх згідно умов підписаного договору від 15.01.2010р. №ЛФЛ/15-01-10/1 господарської операції.
Згідно п. 2.3 договору від 15.01.2010р. №ЛФЛ/15-01-10/1 відповідач зобов'язувався провести розрахунки по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей не пізніше 21 календарного дня з дня підписання відвантажувальних документів.
Проте фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору від 15.01.2010р. №ЛФЛ/15-01-10/1 зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущених згідно видаткових накладних №2539 від 24.03.2010р. та №9654 від 30.08.2010р. товарно-матеріальних цінностей (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, вартість останніх не оплатив у зв'язку з чим на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгував товариству з обмеженою відповідальністю "Термекс" 8933,96 грн. Зазначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість відпущеного згідно зазначених накладних товару 15833,38 грн. за мінусом проведених розрахунків на суму 6899,42 грн. (докази оплати - банківські виписки а.с. 16-17).
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки з відстроченням платежу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, поставку позивачем на виконання його умов відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання їх фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 8933,96 грн.
Сума заборгованості 8933,96 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.
Одночасно з цим пунктом 3.2 договору від 15.01.2010р. №ЛФЛ/15-01-10/1 сторонами було визначено, що у разі прострочення оплати товару покупець виплачує постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунків.
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарів позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 8933,96 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з підприємця ОСОБА_1 пені в розмірі 926,87 грн., нарахованої за періоди прострочки платежів з 20.09.2010 по 20.03.2011р.
При цьому нарахування штрафних санкцій позивачем було здійснено з врахуванням положень договору та у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - з врахуванням встановлених законодавством розмірів подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В даному випадку сторони у п. 3.2 договору №ЛФЛ/15-01-10/1 від 15.01.2010р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 3.2 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати товару не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за весь період існування заборгованості було нараховано відповідачу 618,29 грн. суми інфляційних, а також 256,01 грн. трьох процентів річних.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних, перевіривши методику їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності до положень чинного законодавства, умов укладеного між сторонами договору, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення в повному об'ємі.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог за рахунок підприємця ОСОБА_1 Разом з цим позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 0,45 грн. державного мита зайво сплаченого останнім згідно платіжного доручення №4746 від 07.07.2011р. при поданні позовної заяви до господарського суду (оригінал зазначеного платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 546-550, 599, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити на суму 10735,13 грн.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Термекс" (м. Чернівці, вул. Головна, 246, код ЄДРПОУ 32652485) 8933,96 грн. заборгованості, 926,87 грн. пені, 618,29 грн. суми інфляційних нарахувань та 256,01 грн. трьох процентів річних, а всього 10735,13 грн., 107,35 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 231,27 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Термекс" (м. Чернівці, вул. Головна, 246, код ЄДРПОУ 32652485) повернути з Державного бюджету України 0,45 грн. зайво сплаченого згідно платіжного доручення №4746 від 07.07.2011р. державного мита.
Суддя В. А. Войціховський
Повний текст рішення
складено та підписано
18.08.11