"18" серпня 2011 р.
Справа № 5004/1530/11
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк
до відповідачів: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк
фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Суми
про стягнення 5296 грн. 31 коп.
Суддя: Войціховський В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 - представник (дов. від 19.02.2010р.)
від відповідача: не з'явились
Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення з останніх 5296,31 грн., в тому числі про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 4818,75 грн. заборгованості по оплаті наданих транспортних послуг та 277,56 грн. трьох процентів річних, а також солідарне стягнення з підприємця ОСОБА_3 та підприємця ОСОБА_2 на користь позивача 200 грн. заборгованості по оплаті наданих послуг з перевезення вантажів, віднесення в повному обсязі на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 обов'язку відшкодування позивачу понесених останнім у зв'язку з поданням позову до суду витрат, зокрема, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а також 600 грн. у відшкодування наданих адвокатських послуг.
Ухвалою господарського суду від 04.08.2011р. зазначену позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання (а.с. 38) про зменшення позовних вимог з новими розрахунками ціни позову в якому посилаючись на допущені при підготовці позовної заяви та поданні її до господарського суду помилки (невірне визначення курсу валюти) засвідчує, що загальна ціна позову становить 3528,15 грн., просить суд стягнути з підприємця ОСОБА_3 3162,88 грн. заборгованості та 165,27 грн. трьох процентів річних, всього 3328,15 грн., стягнути солідарно з підприємця ОСОБА_3 та підприємця ОСОБА_2 200 грн. заборгованості, а також покласти на підприємця ОСОБА_3 в повному об'ємі обов'язок відшкодування позивачу понесених у зв'язку з поданням позову до суду витрат.
При цьому в обґрунтування пред'явленого позову представник сторони посилається на укладення між сторонами договору-заявки на перевезення вантажу, а також договору поруки, надання підприємцем ОСОБА_1 підприємцю ОСОБА_3 послуг з перевезення вантажів, отримання цих послуг зазначеним суб'єктом підприємницької діяльності та непроведення при цьому всіх розрахунків по їх оплаті, виникнення та існування на даний час заборгованості в розмірі 3362,88 грн.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у зв'язку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 3528,15 грн.
При цьому суд виходив також і з того, що зменшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно пункту 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Відповідачі всупереч вимогам ухвали суду від 04.08.2011р. про порушення провадження у справі не представили суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, компетентних представників в судове засідання підприємці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не направили, особисто в засідання суду не з'явились, хоча про день та час розгляду справи в суді були повідомлені належним чином.
Направлена на адреси підприємця ОСОБА_3 (юридична: АДРЕСА_1, фактична: АДРЕСА_2) рекомендованою кореспонденцією ухвала суду від 04.08.2011р. була вручена адресату 10.08.2011р. про що свідчать відповідні поштові повідомлення (а.с. 34, 35).
Направлена підприємцю ОСОБА_2 ухвала суду була вручена адресату 05.08.2011р. про що свідчить відповідне поштове повідомлення (а.с. 31).
З огляду на викладене суд вважає, що у відповідачів існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованих відзивів на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час своїх повноважних представників.
Водночас згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що ухвалою суду від 04.08.2011р. явка в судове засідання відповідачів чи їх представників обов'язковою не визнавалась, відповідачі належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направили в судове засідання своїх представників, не подали заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності відповідачів чи їх представників не заперечив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-
23 червня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Луцьк та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, м. Суми було укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг за №ОГМ-22 у відповідності до умов котрого підприємцем ОСОБА_1 за дорученням підприємця ОСОБА_3 було взято на себе зобов'язання щодо надання йому послуг по міжнародному перевезенню вантажу за маршрутом Німеччина - Україна.
Судом з'ясовано, що згідно зазначеного договору-заявки перевезення вантажів здійснювалося позивачем автомобілем д.н. НОМЕР_1 згідно міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №10585060 та №10620060 від 25.06.2010р.
Відповідно до ст. ст. 174, 181 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
На підставі заявки від 23.06.2010р. №ОГМ-22 (а.с. 12) між сторонами склалися договірні відносини щодо перевезення вантажу, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Згідно заявки від 23.06.2010р. №ОГМ-22 позивач зобов'язувався доставити вантаж по маршруту Німеччина-Україна. У заявці також визначена вартість перевезень, порядок і форма оплати: 1500 Євро впродовж 10-14 банківських днів після надання рахунку та акту виконаних робіт, договору, за наявності оригіналів CMR.
Надання позивачем послуг з перевезення вантажу на підставі зазначеної заявки стверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №10585060 та №10620060 від 25.06.2010р. (а.с. 14-15).
Факт виконання позивачем обов'язків щодо надання послуг з перевезення вантажів за обумовленим в заявці маршрутом підтверджується відмітками вантажоодержувачів вантажу в графі 24 CMR.
Судом також встановлено, що вантаж було доставлено на митницю призначення (м. Київ), де його було розмитнено та 29.06.2010р. згідно CMR №10585060 від 25.06.2010р. здано належному вантажоодержувачеві - ЗАТ НВУ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", про що представником останнього було проставлено підпис та печатку на накладній.
Вантаж згідно CMR №10585060 від 25.06.2010р. було розмитнено 05.07.2010р. та здано уповноваженому вантажоодержувачеві - ТзОВ "Дистриб'юторська компанія "Корса", про що в CMR №10585060 від 25.06.2010р. також проставлено відмітку про одержання.
05.07.2010р. підприємцем ОСОБА_1 було оформлено рахунок-фактуру №СФ-0000846, податкову накладну №836 від 05.07.2010р. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000852 від 05.07.2010р. (а.с. 16-18), які разом із оригіналами міжнародних товарно-транспортних накладних №10620060 від 25.06.2010р. та №10585060 від 25.06.2010р. відправлено на адресу підприємця ОСОБА_3 (фіскальний чек дирекції поштамту №6637 від 14.07.2010р. та реєстр відправлених листів від 14.07.2010р. (а.с. 19).
Дані документи було отримано підприємцем ОСОБА_3 20.07.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа (а.с. 20).
Рахунок-фактуру №СФ-0000846 було оформлено позивачем 05.07.2010р. виходячи з тих обставин, що цей день виступав днем здачі вантажу одержувачам (по курсу НБУ на 05.07.2010р. (1Є = 9,926095 грн). 1500.00 Євро х 9.926095 грн. = 14889,14 грн. з додаванням понесених витрати 400 грн. при проходженні через митний кордон.
Беручи до уваги досягнуті між сторонами договірні домовленості щодо проведення оплати послуг протягом 10-14 банківських днів, суд вважає, що підприємець ОСОБА_3 в силу фактичних обставин справи був зобов'язаний оплатити вартість наданих транспортних послуг у строк до 09.08.2010р. включно.
В даному випадку оплата проведена не була, у зв'язку з чим та з врахуванням останнього дня оплати 09.08.2010р. вартість послуг вираховувалась позивачем в розмірі 15594,19 грн. (з врахуванням офіційного курсу НБУ станом на 09.08.2010р. - 1 Євро = 10,396128 грн., що складає: 1500 Євро х 10,396128 грн. = 15594,19 грн.)
Підприємець ОСОБА_3 взяті на себе згідно договору-заявки від 23.06.2010р. зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих останнім послуг (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, їх вартість в повному об'ємі не оплатив у зв'язку з чим на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгував підприємцю ОСОБА_1 3362,88 грн. Сума боргу включає в себе загальну вартість наданих послуг 15594,19 грн. за мінусом проведених розрахунків 12231,31 грн. (докази платежів - банківська виписка про рух коштів на рахунку - а.с. 42).
Викладені обставини виступили підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про примусове стягнення з боржника суми існуючої заборгованості. При цьому до розміру позовних вимог було включено також вимоги щодо стягнення з підприємця ОСОБА_3 нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України 165,27 грн. трьох процентів річних.
Статтею 909 Цивільного кодексу України та статтею 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг №ОГМ-22 від 23.06.2010р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем на виконання його умов відповідачу послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, отримання цих послуг підприємцем ОСОБА_3 та не проведення при цьому у встановлені угодою строки, порядку та розмірах всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 позову щодо стягнення суми основної заборгованості.
Разом з тим, 23 червня 2010 року для гарантування належного виконання підприємцем ОСОБА_3 зобов'язань по договору-заявці №ОГМ-22 від 23.06.2010р. між підприємцем ОСОБА_1, м. Луцьк та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м. Луцьк було укладено договір поруки за №2306 відповідно до умов якого останній надав поруку за належне виконання підприємцем ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань по договору-заявці №ОГМ-22 від 23.06.2010р., зокрема щодо здійснення своєчасної оплати за надані позивачем послуги з перевезення.
Пунктом 6 договору поруки від 23.06.2010р. було визначено, що у випадку невиконання боржником обов'язків щодо оплат за договором-заявкою №ОГМ-22 від 23.06.2010р., боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає солідарно в межах ліміту відповідальності поручителя вказаного у п. 5 цього договору. Пунктом 5 договору поруки встановлено відповідальність поручителя в сумі 200 грн.
18.08.2010р. позивач звернувся до поручителя з листом-вимогою №18, отриманий останнім 18.08.2010р., що стверджується його відміткою на листі, скріпленою підписом та печаткою, про прийняття заходів для погашення боржником заборгованості за надані послуги перевезення вантажу, зокрема, в частині сплати існуючої заборгованості.
Поручитель у визначеному договором поруки №2306 порядку вимоги не виконав, заборгованості не сплатив.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Пунктом 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Вимога до поручителя - підприємця ОСОБА_2 №18 від 18.08.2010р. пред'явлена в межах строку, визначеного статтею 559 ЦК України.
Зважаючи на викладене суд вважає, що вимога про стягнення солідарно з підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості по оплаті наданих послуг з перевезення вантажів в сумі 200 грн. підставна згідно ст. 554 ЦК України, договору-заявки №ОГМ-22 від 23.06.2010р. та договору поруки №2306 від 23.06.2010р.
Розглянувши позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь з підприємця ОСОБА_3 165,27 грн. суми трьох відсотків річних (із суми заборгованості 15594,19 грн. за період з 10.08.2010р. по 28.10.2010р. та із суми боргу 3362,88 грн. за період з 29.10.2010р. по 01.08.2011р.) суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності до положень чинного законодавства, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.
Невиконання зобов'язання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 спричинило звернення кредитора з позовом до суду та понесення витрат на оплату послуг адвоката, що стверджується угодою про надання правової допомоги №2907/2011 від 29.07.2011р., квитанцією №2907/2011 від 29.07.2011р. про сплату 600 грн., копією Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №197 від 31.08.2000р. (а.с. 27-29).
Судові витрати, відповідно до ст. 44 ГПК України, складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Оцінивши клопотання підприємця ОСОБА_1 відносно стягнення на її користь з відповідача - підприємця ОСОБА_3 600 грн. у відшкодування оплати наданих адвокатських послуг суд вважає за можливе задовольнити останнє частково на суму 200 грн. з огляду на принципи добросовісності, розумності та справедливості судового процесу, а також з огляду на неспіврозмірність (завищеність) позивачем розміру цих витрат, розумну необхідність відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних із захистом прав та представництвом інтересів підприємця ОСОБА_1 у даній конкретній справі.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини підприємця ОСОБА_3, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що понесла підприємець ОСОБА_1, слід відшкодувати останній у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок підприємця ОСОБА_3 (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 554, 559, 599, 625, 909, 916 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити на суму 3528,15 грн.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 3162,88 грн. заборгованості та 165,27 грн. трьох процентів річних, а всього 3328,15 грн., 67,95 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 157,21 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 200 грн. в повернення витрат по оплаті послуг адвоката.
3. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 200 грн. заборгованості.
Суддя В. А. Войціховський
Повний текст рішення
складено та підписано
18.08.11