"17" серпня 2011 р. Справа № 19/17-224-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів :Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу Одеської залізниці
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року
у справі за позовомПАТ "Концерн Стирол"
доОдеської залізниці
простягнення коштів
у січні 2011 року, ПАТ "Концерн Стирол" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Одеської залізниці 25 293,40 грн. на відшкодування вартості нестачі вантажу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2011 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача на користь позивача 12 646,70 грн. заборгованості, а в решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржені в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 11.08.2011 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, постановивши нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25 жовтня 2010 року ПАТ "Концерн Стирол" (вантажовідправник), на виконання умов контракту № U-13/2010 від 08.09.2010 року укладеного з A.C.I. TRADING LIMITED, у вагоні №59259788 зі станції Горлівка Донецької залізниці відправило на адресу ТОВ "ТІС-Міндобрива" на станцію призначення Чорноморська-експорт Одеської залізниці для подальшої відправки на експорт - Кіпр, карбамід, насипом, вагою нетто - 55540 кг., тара - 22840 кг., з відміткою про наявні пломби відправника та без відміток щодо правильності розміщення і закріплення вантажу згідно з параграфами, розділами технічних умов.
Вантаж зважувався на 150 тонних електронних вагах вантажовідправника. Правильність відомостей, внесених у накладну, підтвердив приймальник відправника
При надходженні вагону на станцію Знам'янка Одеської залізниці вантаж був направлений на перевірку, за результатами якої виявлений факт нестачі карбаміду у зазначеному вагоні у кількості 8280 кг., про що складено комерційний акт АА № 056392/912 від 27.10.2010 року та акти загальної форми № № 28134, 28142 від 26.10.2010 року, якими встановлено, що за документом значиться один ЗПП (запірно-пломбувальний пристрій) відправника № Г058719, фактично на штанзі вагону ЗПП відправника справне, не порушене, на першому верхньому завантажувальному люці не задіяний запірний механізм, можливий доступ до вантажу, доступ до вантажу ліквідовано шляхом накладення свинцевої пломби - кц 168 "А", просипання вантажу відсутнє.
Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Статтею 110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 113 Статуту).
З огляду на наведені вище норми та встановленні судом обставини, які свідчать, що завантаженні позивачем вагони, прийнятті Одеською залізницею без будь-яких зауважень щодо неправильного накладання або відсутності запірно-пломбувальних пристроїв, але при прийнятті вантажу виявлено незачиненим один з люків, що не виключало доступу до вантажу, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про те, що винними у нестачі вантажу є як вантажовідправник, так і залізниця, а тому правомірно постановив про стягнення з останнього на користь позивача пропорційно його вині 12 646,70 грн., і підстав для зміни чи скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року - без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко