"18" серпня 2011 р. Справа № 21/5009/2420/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЗаріцької А.О.,
суддівПанової І.Ю.,
Поліщука В.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
на постанову
та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 22 червня 2011 року
господарського суду Запорізької області від
17 травня 2011 року
у справі
господарського суду 21/5009/2420/11
Запорізької області
за заявою
доБердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
товариства з обмеженою відповідальністю "Гласс ЛТД"
провизнання банкрутом
за участю представників: не з'явилися,
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 5 травня 2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гласс ЛТД" за заявою Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі -ініціюючий кредитор) з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон).
Ухвалою господарського суду від 17 травня 2011 року (суддя Черкаський В.І.) провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гласс ЛТД" № 21/5009/2420/11 припинено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22 червня 2011 року (колегія суддів у складі: Запорощенко М.Д. -головуючий, Дучал Н.М., Калантай М.В.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 17 травня 2011 року у справі № 21/5009/2420/11 залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 17 травня 2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 червня 2011 року, а справу направити на розгляд до господарського суду першої інстанції, аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 3 ст. 6, ст. 52 Закону, ст. 43 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України перевіривши матеріали справи і доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Отже, зазначеною спеціальною нормою права законодавець виключив мінімальний розмір грошових вимог боржника та трьохмісячний строк невиконання грошових зобов'язань, які регламентовані ч. 3 ст. 6 Закону. Разом з тим, вимоги щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, що є обов'язковою умовою порушення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою відповідно до приписів статей 1, 6 Закону, не виключено як особливість провадження за ст. 52 Закону.
Судом першої інстанції встановлено, що ініціюючий кредитор звернувся до суду 5 травня 2011 року із заявою про порушення справи про банкрутство боржника -ТОВ "Гласс ЛТД", обґрунтовуючи безспірні грошові вимоги на суму 2 550 грн. та їх несплату боржником з липня 2008 року.
Місцевим господарським судом під час розгляду справи встановлено, що боржнику, на підставі акту невиїзної документальної перевірки про порушення податкового законодавства в липні 2008 року було нараховано штрафні санкції у розмірі 2 550 грн. (а.с. 22-24).
Згідно із приписами ст. 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
В обґрунтування ухвали від 17 травня 2011 року місцевий господарський суд зазначив, що вимоги кредитора складаються із штрафних санкцій, що не може бути підставою для порушення справи про банкрутство. Ініціюючим кредитором до заяви не додано належних доказів в підтвердження безспірності вимог до боржника в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з чим суд послався на абз. 7 ст. 1, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до положень абз. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність є неспроможністю суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності. Згідно положень абз. 7 цієї статті грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Згідно із положеннями ст. 13 цього Закону (в редакції на час складання акту перевірки) в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування", сплаті не підлягають.
Отже, суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, Закон до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів) не відносить. Тому, суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог ДПІ, оскільки безспірні вимоги, згідно загальних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в такому випадку, можуть складатись із суми заборгованості боржника щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що передбачені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування".
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлення судами обставин відсутності належних доказів в обґрунтування вимог, виключає можливість здійснення провадження з особливостями ст. 52 Закону.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" (п. 36) від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 1115, 1117 ГПК України, погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство та не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, а доводи заявника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 червня 2011 року та ухвалу господарського суду Запорізької області від 17 травня 2011 року у справі № 21/5009/2420/11 залишити без змін.
Головуючий А. Заріцька
Судді І. Панова
В. Поліщук