"18" серпня 2011 р. Справа № Б26/145-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЗаріцької А.О.,
суддівПанової І.Ю.,
Поліщука В.Ю.
розглянувши касаційну скаргу науково-виробничої приватної фірми "Семікс"
на постанову
та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року
господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2011 року
у справі
господарського суду № Б26/145-09
Дніпропетровської області
за заявою
доприватного підприємства "ТЕП-4"
науково-виробничої приватної фірми "Семікс"
про
ліквідаторвизнання банкрутом
Лукашук М.В.
за участю представників: ліквідатора Лукашука М.В., НВПФ "Семікс" Осадчого О.С., ПАТ КБ "Правекс-Банк" Шапоренка І.А., представника ліквідатора Марченко Я.В., ПП "ТЕП-4" Лихопьока Д.П.,
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2009 року порушено провадження по справі № Б26/145-09 про банкрутство Науково-виробничої приватної фірми "Семікс" (далі -НВПФ "Семікс"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2011 року у справі № Б26/145-09 (суддя Камша Н.М.) відхилено клопотання боржника про продовження процедури розпорядження майном, визнано НВПФ “Семікс” банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік до 28 квітня 2012 року, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Лукашука М.В. (т. 5 а.с. 115-118).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року (колегія суддів: Виноградник О.М. -головуючий, Джихур О.В., Лисенко О.М.) постанову місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою господарського суду Дніпропетровської області, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду боржник подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу з вимогою про їх скасування з підстав порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку із неявкою всіх сторін по справі ухвалою Вищого господарського суду України від 11 серпня 2011 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 18 серпня 2011 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.
В обгрунтування постанови місцевий господарський суд послався на ст.ст. 13, 16, 22-25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон).
З матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2009 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було введено процедуру розпорядження майном строком на шість місяців до 11 лютого 2010 року, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Лященка С.С., зобов'язано боржника здійснити в офіційних друкованих органах публікацію про порушення провадження справи про банкрутство, тощо (т. 1 а.с. 57-58, 93-94).
22 серпня 2009 року в газеті “Голос України” № 157 опубліковано оголошення про порушення господарським судом справи про банкрутство НВПФ “Семікс” (т. 1 а.с. 98).
6 травня 2010 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включені вимоги: ПП "ТЕП-4", м. Дніпропетровськ на суму 597 367, 60 грн. -4 черга задоволення; ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на суму 6 833, 73 грн. - 3 черга задоволення; ПАТ КБ "Правекс Банк", м. Київ на суму 11 973 965, 85 грн. -1 черга задоволення. Окремо до реєстру включено вимоги кредиторів по заробітній платі (т. 2 а.с. 64-68).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2011 року, за клопотанням боржника, продовжено строк процедури розпорядження майном НВПФ “Семікс” до 28 квітня 2011 року, припинено повноваження розпорядника майна Лященка С.С., призначено розпорядником майна боржника Лукашука М.В., зобов'язано останнього, зокрема, провести збори кредиторів.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, процедура розпорядження майном була введена судом 11 серпня 2009 року, тобто тривала понад півтора року.
Місцевим господарським судом встановлено, що загальна сума несплачених кредиторських вимог у справі становить 12 571 333, 45 грн.
Як свідчать дані балансу НВПФ “Семікс” станом на 31 березня 2011 року вартість основних засобів боржника становить 2 244 700 грн., незавершеного будівництва -37 000 грн., оборотних активів - 5 945 700 грн. Всього актив боржника - 8 227 400 грн. Статутний капітал оцінений боржником у 300 000 грн. Станом на 31 березня 2011 року непокритий збиток боржника склав 2 064 600 грн.
На підставі вказаного місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що активів боржника (8 227 400 грн.) недостатньо для погашення вимог кредиторів (12 571 333, 45 грн.), що є підставою для визнання боржника банкрутом.
21 квітня 2011 року до господарського суду надійшло клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Лукашука М.В. про закінчення процедури розпорядження майном, відкриття ліквідаційної процедури боржника, призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Лукашука М.В. (т. 5 а.с. 61-66).
Згідно з положеннями ст. 13 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: вибори голови комітету; скликання зборів кредиторів; підготовку та укладення мирової угоди; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2011 року відбулись збори кредиторів, що підтверджується протоколом № 1 та обрано комітет кредиторів у складі: ПП ”ТЕП-4” м. Дніпропетровськ, ПАТ КБ ”Правекс Банк”, ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (т. 5 а.с. 75-77).
Також відбулись збори комітету кредиторів на якому головою комітету кредиторів було обрано ПАТ КБ ”Правекс Банк” та вирішено питання про те, що процедура розпорядження майном боржника підлягає припиненню, до боржника слід застосувати ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначити арбітражного керуючого Лукашука М.В., про що комітет кредиторів заявляє клопотання до господарського суду Дніпропетровської області (т. 5 а.с. 61, 62-64).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що розпорядником майна було належно повідомлено всіх кредиторів та боржника (за юридичною адресою та місцезнаходженням майна боржника) про збори комітету кредиторів (т. 5 а.с. 80-106).
Отже, враховуючи вказане суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що проведені 18 квітня 2011 року збори комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про визнання боржника банкрутом та застосування до останнього ліквідаційної процедури, є такими, що проведені із дотриманням визначеного законом порядку, а докази протилежного в матеріалах справи відсутні, боржником такі докази відповідно до ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України судам попередніх інстанцій при розгляді справи не надавались.
Згідно з ч. 8 ст. 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить, зокрема, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Частиною 9 ст. 16 Закону визначено, що рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до ч. 4 цієї статті.
Таким чином, основним органом, що представляє інтереси кредиторів у справі згідно з наведеними нормами Закону є комітет кредиторів, який здійснює усі дії від імені всіх кредиторів та представляє їх інтереси. Всі подальші процедури банкрутства господарський суд здійснює на підставі рішень комітету кредиторів.
Оскільки Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не встановлено форми рішення комітету кредиторів, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла вірного висновку про те, що таке рішення може бути оформлено протоколом зборів, а клопотання комітету кредиторів відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону до господарського суду може бути направлено як у формі окремої заяви з наданням протоколів зборів, так і шляхом надання суду протоколів зборів комітету кредиторів в яких викладені відповідні рішення.
Статтею 22 Закону визначено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.
Частиною 1 ст. 24 Закону передбачено, що у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.
Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.
Таким чином, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо прийняття комітетом кредиторів рішення про перехід до ліквідаційної процедури та факт продовження судом за відповідним клопотанням процедури розпорядження майном боржника, передбачений Законом шестимісячний строк тривалості ліквідаційної процедури, а також встановлення місцевим господарським судом перед відкриттям ліквідаційної процедури у боржника ознак банкрутства (наявність непогашених визнаних судом вимог кредиторів, перевищення розміру заборгованості за грошовими зобов'язаннями боржника над вартістю його майном), колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про правомірність судових актів ухвалених попередніми судовими інстанціями і про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги НВПФ "Семікс".
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу науково-виробничої приватної фірми "Семікс" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2011 року у справі № Б26/145-09 залишити без змін.
Головуючий А. Заріцька
Судді І. Панова
В. Поліщук