"17" серпня 2011 р. Справа № 5020-275/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:
суддів:Черкащенка М.М.
Кравчука Г.А.,
Студенця В.І.
за участю представників
сторін позивача -не з"явився;
відповідача 1 -не з"явився;
відповідача 2: - Мітіна О.О.;
третьої особи 1: - не з"явився;
третьої особи 2: -не з"явився;
третьої особи 3: - не з"явився;
прокуратури -Гаврилова Ю.Ю.;
розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3;
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від01.06.2011
та на рішеннягосподарського суду м. Севастополя
від13.04.2011
у справі № 5020-275/2011
за позовомЗаступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради
до1.Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономної Республіки Крим та м. Севастополі
2.Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Севастопольський"
за участю третіх осіб 1.ОСОБА_1,
2.ОСОБА_2,
3.ОСОБА_3
провизнання частково недійсними наказу, плану приватизації, спонукання до виконання певних дій
Заступник прокурора м. Севастополя звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання частково недійсними наказу, плану приватизації, спонукання виконати певні дії.
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 28.02.2011 порушено провадження у справі № 18/1-2836 за позовом Заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання частково недійсними наказу, плану приватизації, спонукання виконати певні дії.
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 23.03.2011 залучено до участі у справі іншого відповідача -Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Севастопольський".
Рішенням господарського суду м. Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 13.04.2011 у справі №5020-275/2011 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Проценко О.І., судді Фенько Т.П., Ткаченко М.І.) від 01.06.2011 апеляційні скарги прокурора м. Севастополя, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Севастополя від 13.04.2011 у справі №5020-275/2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Севастополя від 13.04.2011 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3 подали касаційні скарги, в якій просять рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У касаційних скаргах ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3 посилаються на те, що судами попередніх інстанцій порушено ст.ст. 4-6, 127 Житлового кодексу Української РСР, ч. 1 п. 3 та п. 5 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 №208, ч. 2 ст.3 та ч.1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", п.2 ст. 3 та ч. 1 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та п. 34 Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України за №961 від 15.08.1996.
Також ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3 в касаційних скаргах зазначають, що у процесі приватизації ДП Радгосп "Севастопольський" були порушені їх права, свободи та інтереси, що вони на підставі п. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" не давали письмової згоди на придбання їх житла у власність акціонерному товариству, це трапилось не по їх волі.
Ухвалами Вищого господарського суду України від 25.07.2011 касаційні скарги прийнято до розгляду та призначено на 17.08.2011.
Відповідно до розпорядження в. о. Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 16.08.2011 № 03.10-05/183 у зв'язку із відпусткою судді Кривди Д.С. для розгляду справи № 5020-275/2011, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 17.08.2011 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Кривда Д.С., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді: Кравчук Г.А., Студенець В.І.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Господарськими судами встановлено, що встановлено судами, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю наказом №552 від 25.11.1996 видано дозвіл на приватизацію майна ДП "Радгосп "Севастопольський" шляхом перетворення в сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" та Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю наказом №464 від 24.10.1997 затверджено план приватизації ДП "Радгосп "Севастопольський".
Наказом № 465 від 27.10.1997, затверджено статутний фонд відкритого акціонерного товариства, створеного на базі державного підприємства в розмірі 2195,5 тис. грн., перетворено державне підприємство "Радгосп "Севастопольський" в сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Севастопольський" та затверджено статут товариства.
У пункті 8 розділу II плану приватизації зазначено, що до складу майна, що приватизується, входять об'єкти нерухомості, найменування та дислокація яких приведені у таблиці 5 додатку, зокрема, гуртожиток АДРЕСА_1; гуртожиток АДРЕСА_2; гуртожиток АДРЕСА_3; гуртожиток АДРЕСА_4; гуртожиток АДРЕСА_5; гуртожиток АДРЕСА_6; гуртожиток АДРЕСА_7; гуртожиток АДРЕСА_8; гуртожиток АДРЕСА_9.
Частиною 1 ст. 5 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Пунктом 34 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 15.08.1996 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Згідно ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні держаних підприємств, крім кімнат у гуртожитках.
В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків), одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (абзац 2 ч. 9 ст. 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”).
Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків.
Зміни до п. 2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26.05.2004.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що на момент проведення приватизації державного майна радгоспу "Севастопольський" гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки на той момент законодавчої заборони не існувало.
Така ж правова позиція зазначена Верховним Судом України в постановах від 08.11.2010 у справі № 3/039-08/5, від 28.02.2011 у справі № 4/46-40/32, від 16.05.2011 у справі № 22/143/09-8/137/10 прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах
Відповідно до ст. 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України..
Доводи наведені в касаційних скаргах стосовно того, що обставини у справах № 3/039-08/5 та №4/46-40/32 є іншими, ніж у даній справі, а тому постанови Верховного Суду України від 08.11.2010 та від 28.02.2011 не підлягають застосуванню, колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на те, що зазначені постанови Верховного Суду України прийняті з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 5 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, ст. 3 Закону України “Про приватизацію державного майна”, ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, ст. ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу УРСР у правовідносинах з приватизації гуртожитків як об'єктів державного житлового фонду, і згідно ст. 11128 ГПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним та місцевим господарськими судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційні скарги ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Севастополя від 13.04.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 у справі № 5020-275/2011 -без змін.
Головуючий - суддя Черкащенко М.М.
Судді: Кравчук Г.А.
Студенець В.І.