"17" серпня 2011 р. Справа № 5002-22/5071.1-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полянського А.Г.- головуючого,
Дроботової Т.Б.,
Костенко Т. Ф.,
розглянувши матеріали
касаційної скаргиДП "Придніпровська залізниця", в особі відокремленого структурного підрозділу "Сімферопольське локомотивне ДЕПО"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.2011
у справігосподарського суду АР Крим
за позовомЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів"
доДП "Придніпровська залізниця", в особі відокремленого структурного підрозділу "Сімферопольське локомотивне ДЕПО"
простягнення 95346,21 грн,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: ОСОБА_1 (дов. від 04.01.11 № 547),
Рішенням від 09.02.11 року господарського суду АР Крим позов задоволено, з ДП "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Сімферопольське локомотивне депо" на користь позивача стягнуто 95346,21 грн. та судові витрати.
Постановою від 11.04.11 Севастопольського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДП "Придніпровська залізниця", в особі відокремленого структурного підрозділу "Сімферопольське локомотивне ДЕПО" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просять їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Відповідач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення -без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, листами від 22 грудня 2006 року за вих. № 984 та від 01 січня 2007 року за вих. № 1 ЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів" просило відповідача надати технічну допомогу з перевезення залізничних вагонів локомотивом ЧМЕ-3 на під'їзних шляхах позивача.
28 грудня 2006 року та 03 січня 2007 року відокремленим структурним підрозділом "Сімферопольське локомотивне депо" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" були виставлені рахунки-фактури № 3578 та № 1 на загальну суму 95346,21 грн. (№ 3578 на суму 39346,21 грн.; № 1 на суму 60758,24 грн.)., яку було перераховано відповідачу на підставі платіжних доручень від 29 грудня 2006 року № 1618 та від 04 січня 2007 року № 1.
Крім того, відповідно до платіжного доручення № 74 від 26 січня 2007 року ЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів" перерахувало на рахунок ТЕХПД-4 Кримської дирекції грошові кошти на суму 153000 грн. за залізничні послуги згідно договору ПР/4ТХ-05-462НЮ від 12 вересня 2005 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Листом від 29 січня 2007 року № 26 позивач просив відповідача здійснити повернення грошових коштів, перерахованих за роботу локомотива ЧМЕ-3 платіжними дорученнями № 1618 від 29 грудня 2006 року на суму 39346,21 грн. та № 1 від 04 січня 2007 року на суму 56000 грн.
Листом від 06 лютого 2007 року № 35 ЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів" звернулось до Державного підприємства “Придніпровська залізниця” та Кримської дирекції залізничних перевезень Державного підприємства “Придніпровська залізниця” із проханням повернути грошові кошти у розмірі 95346,21 грн. на розрахунковий рахунок позивача, у зв'язку із виставленням рахунку ТехПД-4 на суму 142052,04 грн., який було сплачено з урахуванням роботи тепловозу залізниці ЧМЕ-3.
Листом № 123 від 24 квітня 2007 року Кримська дирекції залізничних перевезень Державного підприємства “Придніпровська залізниця” повідомила позивача, що за період з 22 грудня 2006 року по 15 січня 2007 року останній здійснив оплату за роботу тепловозу ЧМЕ-3 у суму 142052,04 грн. на розрахунковий рахунок ТехПД-4. Виставлена ТехПД-4 сума є правомірною та стягнута згідно Тарифного керівництва № 1 за договором на експлуатацію під'їзного шляху № ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28 липня 2004 року, який укладений між залізницею та позивачем.
04 травня 2007 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 261, в якому зазначив, що вказані кошти було ним сплачено двічі за роботу тепловозу ЧМЕ-3 - як Сімферопольському локомотивному депо, так і ТехПД та просив розглянути дане питання та здійснити повернення грошових коштів у сумі 95346, 21 грн.
Неповернення вказаних грошових коштів стало підставою для звернення з позовом у даній справі.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій обгрунтовано врахували п. 71 Статуту залізниць, згідно якого взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.
Якщо у власника під'їзної колії відсутня можливість використання власного локомотиву, між сторонами укладається окремий договір про подачу та забирання вагонів, а залізниця буде подавати вагони під навантаження або вивантаження безпосередньо на під'їзну колію і розставляти на місця навантаження та вивантаження, здавання і приймання вагонів буде провадитись на місцях навантаження і вивантаження, в такому випадку власник під'їзної колії буде сплачувати послуги залізниці з переміщення вагонів в межах під'їзної колії у складі плати за подання та збирання вагонів.
Також, судами правомірно зауважено, що Статутом залізниць та Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, чітко встановлено, що правові відносини між залізницею та власником під'їзної колії у випадку, якщо подання та збирання вагонів здійснюється локомотивом залізниці оформлюються договорами про подання та збирання вагонів.
Судами з'ясовано, що між ДП “Придніпровська залізниця” та ЗАТ “Сакський завод будівельних матеріалів” було укладено договір від 28 липня 2004 року №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 про експлуатацію залізничної під'їзної колії, за умовами якого під'їзна колія належить ЗАТ “Сакський завод будівельних матеріалів” та обслуговується власним локомотивом.
Пунктом 6 зазначеного договору встановлено, що вагони до під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колію № 2п або колію № 6п парку “Громівка”.
Згідно п. 9 договору встановлено, що партії вагонів, які вертаються з під'їзної колії, формуються згідно ПТЕ і доставляються локомотивом власника на колію №2п або колію № 6п парку “Громівка”, на якій вони приймаються залізницею.
Відстань для нарахування збору за подачу, збирання вагонів 32 км в обидва кінці, з них на балансі залізниці 30 км., на балансі підприємства 2 км (п.15 Договору).
Крім того, 22 грудня 2006 року між ДП “Придніпровська залізниця” та ЗАТ “Сакський завод будівельних матеріалів” укладено додаткову угоду № 3 до зазначеного вище договору, якою договір доповнено п. 6 наступного змісту: “При несправному локомотиві або відсутності локомотива власника колії подача вагонів на під'їзну колію здійснюється локомотивом залізниці з письмової заявки керівництва власника колії на ім'я начальника станції. Здавання вагонів в цьому випадку проводиться на вантажних фронтах”; п. 9 договору доповнено абзацом наступного змісту: “Приймання вагонів здійснюється залізницею на вантажних фронтах”; п. 15 договору доповнено абзацом наступного змісту: “У разі подачі та збирання вагонів локомотивом залізниці відстань для нарахування збору за подачу, збирання вагонів 44,4 км. в обидва кінця, з них на балансі залізниці 30 км., на балансі підприємства 14,4. км.
Отже, судами встановлено, що договір №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28 липня 2004 року у зв'язку з прийняттям додаткової угоди набув ознаки договору про подання та збирання вагонів (відповідні умови діють у разі нездатності власника колії здійснювати маневрові роботи за допомогою власного локомотиву).
При цьому судами взято до уваги, що вказану вище додаткову угоду № 3 укладено у період, коли відбулась поломка локомотиву, що належить власнику колії -закритому акціонерному товариству “Сакський завод будівельних матеріалів”та мало місце перше звернення позивача до начальника Сімферопольського локомотивного депо з проханням надати технічну допомогу з перевезення залізничних вагонів локомотивом ЧМЕ-3 на під'їзних шляхах позивача.
У цьому зв'язку судами враховано наявні в матеріалах справи листи позивача, адресовані начальнику станції “Саки” з проханням надати локомотив, які надсилались згідно положень пункту 6 договору №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28 липня 2004 року в редакції додаткової угоди № 3 від 22 грудня 2006 року, факт отримання яких підтверджується листом начальника залізничної станції “Саки”від 10 січня 2010 року № 002/дс.
Також судами досліджено відомості щодо оплати за користування вагонами (контейнерами) №26010077, та встановлено, що сума збору за подання та забирання вагонів у розмірі 72897,50 грн. визначалась виходячи з відстані, а саме, 44,4 км. в обидва кінця, тобто виходячи з того, що подання та збирання вагонів здійснюється локомотивом залізниці, як це передбачено пунктом 15 договору №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28 липня 2004 року в редакції додаткової угоди № 3, а згідно накопичувальної картки № 26010056 позивачу було проведено нарахування плати за маневрові роботи у сумі 45479,2 грн.
Судами встановлено, що збір за подання та збирання вагонів з урахуванням того, що ці операції здійснюються локомотивом залізниці, а також плата за маневрові роботи була сплачена платіжним дорученням № 74 від 26 січня 2007 року в загальній сумі 153000 грн., з яких 142052,04 грн. спрямовані залізницею на погашення вказаних вище платежів, що підтверджується матеріалами справи. Також, надходження платежів з боку позивача підтверджено Державним підприємством “Придніпровська залізниця”.
Згідно листа відокремленого структурного підрозділу “Кримська дирекція залізничних перевезень”від 20 січня 2011 року № 02-12/ДНМЮ-4 вбачається, що на підставі додаткової угоди № 3 до договору ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28 липня 2004 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії, залізницею за період з 22 грудня 2006 року по 15 січня 2007 року по відомостям плати за користування вагонами ФГУ-46 був нарахований збір за подачу та забирання вагонів по ставках тарифного керівництва № 1 р.2 п.1 Таб. 1,2, затвердженими наказом Мінтрансу № 551 від 15.11.1999 р., в сумі 87477,00 грн. (з ПДВ), який було стягнуто з позивача 27 січня 2007 року по відомості ГУ-46 №26010077 (перелік № 2701 залізничних перевезень).
Враховуючи, що подача вагонів відбувалася з наступною розстановкою вагонів по фронтам вивантаження на прохання вантажовласника, додатково був нарахований договірний збір за маневрову роботу з вагонами у сумі 54575,04 грн. (з ПДВ), який було стягнуто по накопичувальним карткам ФУ-92 №26010056 (перелік №2701 залізничних перевезень).
Збір за маневрову роботу нараховувався на підставі калькуляції, розробленої Державним підприємством “Придніпровська залізниця” у відповідності з Тарифним керівництвом № 1, р. 1 п. 26 Таб. 3.
В той же час, судами обгрунтовано взято до уваги, що витрати дизельного палива та заробітної плати машиніста в Тарифному керівництві №1 не передбачені. Аналогічні за змістом відомості містяться у листі Кримської дирекції залізничних перевезень від 24 квітня 2007 року № 123, в якому зазначено, що за період з 22 грудня 2006 року по 15 січня 2007 року ЗАТ “Сакський завод будівельних матеріалів”здійснив оплату за роботу тепловозу ЧМЕ - 3 в сумі 142052,04 грн. на розрахунковий рахунок ТехПД - 4. Виставлена ТехПД-4 сума є правомірною, стягнута згідно Тарифного керівництва № 1, за договором на експлуатацію під'їзного шляху № ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28 липня 2004 року.
Отже, судами встановлено, що послуги залізниці щодо проведення маневрових робіт в межах під'їзної колії позивача за умов відсутності у нього власного локомотиву були сплачені позивачем шляхом перерахування збору за подання та забирання вагонів та плати за маневрові роботи на підставі договору №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28 липня 2004 року в редакції додаткової угоди № 3.
В частині посилань відповідача на укладення окремого договору про проведення маневрових робіт шляхом виставлення рахунків та їх оплати, суди попередніх інстанцій правомірно врахували положення п. 71 Статуту залізниць України, а також те, що Сімферопольське локомотивне депо, Кримська дирекція залізничних перевезень та залізнична станції “Сакі ”не мають статусу юридичної особи та входять у склад єдиного суб'єкта господарювання - Державного підприємства “Придніпровська залізниця”.
Крім того, судами взято до уваги Положення про відокремлений структурний підрозділ “Сімферопольське локомотивне депо”, яким повноваження на вчинення юридичних дій шляхом укладення від імені Державного підприємства “Придніпровська залізниця” договорів належать виключно начальнику депо на підставі довіреності, проте, докази того, що рахунки з боку депо підписані, саме начальником депо, відсутні.
З врахуванням вказаного, вмотивованим є висновок судів, що на залізничній під'їзній колії, що належить ЗАТ “Сакський завод будівельних матеріалів” фактично маневрові роботи виконувались локомотивом, який входить до парку Сімферопольського локомотивного депо, однак оплачуватись ці маневрові роботи повинні згідно умов договору №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28 липня 2004 року в редакції додаткової угоди № 3, на підставі положень п. 71 Статуту залізниць України, п. 2.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, а тому судами обґрунтовано визнано безпідставним виставлення з боку Сімферопольського локомотивного депо рахунків позивачу та отримання коштів у розмірі 95346, 21 грн.
З огляду на зазначене вище, ст.ст. 1212 ЦК України правомірним є висновок судів про задоволення позову.
В частині посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, судом апеляційної інстанції правомірно, з урахуванням приписів ст.ст. 257, 258, 261 ЦК України, а також того, що правовідносини між сторонами у даній справі стосуються стягнення безпідставно набутих коштів і не пов'язані з перевезенням вантажів або пошти, застосували загальний строк позовної давності у три роки, який позивачем порушено не було.
З огляду на зазначене вище, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 11.04.11 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 5002-22/5071.1-2010 залишити без змін.
Головуючий Полянський А.Г.
Судді Дроботова Т.Б.
Костенко Т.Ф.