"16" серпня 2011 р. Справа № 3/182/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Т. Гоголь
Т. Костенко
за участю представників:
позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачаОСОБА_1 -довіреність від 12.01.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"
на постановувід 21.03.2011 р. Одеського апеляційного господарського суду
у справі№ 3/182/10 господарського суду Миколаївської області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"
до Миколаївського обласного виробничого Управління меліорації і водного господарства
про повернення вартості безпідставно набутого майна в сумі 766 460,00 грн.
Ухвалою від 29.07.2011 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Котенко Т.Ф. касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 16.08.2011 р.
У зв'язку з відпусткою суддів Волковицької Н.О. у судовому засіданні 16.08.2011 р. справа по суті розглядалась колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді: Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф., утвореному розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.08.2011 р., про що присутнього у судовому засіданні представника відповідача було повідомлено. Відводів складу суду не заявлено.
ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського обласного виробничого Управління меліорації і водного господарства про стягнення вартості безпідставно набутого майна в сумі 766 460,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2007 р. між сторонами було укладено договір простого товариства № 206, який в подальшому був визнаний недійсним в судовому порядку в межах справи № 16/338/08-НР.
Позивач на виконання умов договору провів роботи по зарибленню водосховища, проте, повернення рибопосадкового матеріалу, вселеного в Єланецьке водосховище ще в 2007-2009 роках, у тому ж виді, вазі та кількості є неможливим, у зв'язку з чим позивач просив суд підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача вартість безпідставно набутого майна (рибопосадковий матеріал) за вищенаведеним договором простого товариства в розмірі 766 460,00 грн.
Миколаївського обласного виробничого Управління меліорації і водного господарства у відзиві на позовну заяву просило відмовити вказуючи на безпідставність вимог позивача, неправомірного застосування ним норм матеріального права.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.01.2011 р. (суддя Смородінова О.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.
За апеляційною скаргою ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" Одеський апеляційний господарський суд (судді: Поліщук Л.В., Бандура Л.І., Туренко В.Б.) переглянувши рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 21.03.2011 р. залишив його без змін.
ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неповним з'ясуванням судами обставин справи та ненаданням оцінки всім доказам у справі.
Скаржник зазначає, що судами залишено поза увагою, що Єланецьке водосховище утримується відповідачем і факт уселення у водосховище рибопосадкового матеріалу підтверджує факт набуття його відповідачем. При цьому, для задоволення позову про повернення безпідставно набутого майна достатньо встановити факт його безпідставного набуття відповідачем і що це майно належить позивачу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 28.11.2007 р. між Миколаївським обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства та ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" було укладено договір № 206 простого товариства (спільної діяльності), який в подальшому був визнаний недійсним в судовому порядку, в межах справи № 16/338/08-НР, та відповідно до пункту 1.1 якого Миколаївське обласне виробниче Управління меліорації і водного господарства зобов'язалось здійснювати ділове співробітництво з метою вирощування риби для досягнення економії бюджетних коштів на утримання об'єктів, які знаходяться на бюджетному балансі Миколаївського облводгоспу, а саме Єланецьке водосховище Єланецького району Миколаївської області, площею водного дзеркала 165,17га. Метою ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" було отримання прибутку.
Пунктами 6.2 та 6.3 договору встановлено, що внеском Миколаївського обласного виробничого Управління меліорації і водного господарства у спільну діяльність становило Єланецьке водосховище, а внеском ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" -особиста трудова участь, а також усі фінансові складення стосовно господарської діяльності.
Згідно із пунктом 5.4 керівництво сумісною діяльністю за договором, а також ведення спільних справ покладено на позивача.
Розділом 4 договору встановлено, зокрема, такі обов'язки позивача: після підписання договору негайно приступити до здійснення проектів на основі співпраці сторін договору та використання водосховища під вирощення товарної риби без нанесення шкоди основному призначенню водосховища; організувати рибозахист на водосховищі; вжити заходів по найму відповідного персоналу для виконання робіт за договором; забезпечити належну санітарну та епідеміологічну обстановку; усувати наслідки здійснення господарської діяльності (забруднення водосховища, його дна та прилеглих територій).
Пункт 9.6 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 28.11.2007 р., викладено у новій редакції, згідно із яким у разі припинення взаємовідносин сторони складають протокол про розірвання даного договору; товариство зобов'язано здійснити вилов риби з водосховища в трьохмісячний термін.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство про стягнення з Миколаївського обласного виробничого Управління меліорації і водного господарства про стягнення вартості безпідставно набутого майна в сумі 766 460,00 грн. на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що з наданих позивачем доказів, а саме: актів зариблення, накладних, актів на виконання робіт з відтворення риби, актів про виконання робіт з уселення водних живих ресурсів не вбачається саме набуття відповідачем у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України рибопосадкового матеріалу, оскільки вказані акти свідчать лише про кількість та види уселеної у водосховище риби.
Крім того, судами було встановлено, що відповідачем не набувався рибопосадковий матеріал про що свідчать й умови договору, оскільки керівництво сумісною діяльністю, а також ведення справ по риборозведенню повністю доручалось позивачу і він був зобов'язаний у разі припинення взаємовідносин між сторонами здійснити вилов риби з водосховища в трьохмісячний термін.
Враховуючи викладене та встановлені судами першої та апеляційної обставини справи колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів стосовно відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність підстав вважати рибопосадковий матеріал таким, що безпідставно набутий відповідачем в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Викладені у касаційній скарзі доводи заявника судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам законодавства та спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами справи.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 р. у справі № 3/182/10 та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2011 р. залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Т. Гоголь
Т. Костенко