"16" серпня 2011 р. Справа № 5005/3340/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Т. Гоголь
Т. Костенко
за участю представників:
прокурораПопенко О.С. -прокурор відділу Генеральної прокуратури України
позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно
відповідачаОСОБА_1 -довіреність від 24.06.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургмаш"
на постановувід 14.06.2011 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№ 5005/3340/2011 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомДніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради
доПублічного акціонерного товариства "Металургмаш"
провнесення змін до договору оренди земельної ділянки
Ухвалою від 29.07.2011 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Котенко Т.Ф. касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 16.08.2011 р.
У зв'язку з відпусткою суддів Волковицької Н.О. у судовому засіданні 16.08.2011 р. справа по суті розглядалась колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді: Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф., утвореному розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.08.2011 р., про що присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача було повідомлено. Відводів складу суду не заявлено.
Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про внесння змін до пункту 3.1. договору оренди земельної ділянки від 25.07.2002 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ВАТ "Металургмаш", з урахуванням додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.09.2005 р., виклавши пункт 3.1 в редакції позитвача, а саме: "3.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року за № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України".
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 651, 652, 654 Цивільного коедксу України обґрунтовані тим, що Дніпропетровською міською радою було прийнято ряд рішень з метою приведення рішень міськради у відповідність до вимог чинного законодавства, а саме рішення № 39/35 від 06.08.2008 р. та № 216/8 від 02.02.2011 р. з приводу зміни розміру плати за землю.
Дніпропетровською міською радою було надіслано відповідачу вимогу про приведення договорів оренди земельної ділянки до вимог законодавства від 13.08.2010 р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2011 р. (суддя Манько Г.В.) пзов задоволено повністю, змінено пункт 3.1. договору оренди земельної ділянки від 25.07.2002 року, укладеного Дніпропетровською міською радою та ВАТ "Металургмаш", виклавши його в такій редакції: "3.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року за № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України".
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо довденості та обгрунтованості позовних вимог.
За апеляційною скаргою ПАТ "Металургмаш" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 14.06.2011 р. Залишив його без змін.
ПАТ "Металургмаш" подало до Вищого гсоподарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначаючи, що Закон України "Про оренду землі" в редакції, на яку посилався прокурор у позовній заяві, а також Податковий кодекс України набрали чинності після укладення між сторонами догвоору оренли земельної ділянки, а тому в даному випадку застосуванню підлягаю норми Закону України «Про оренду землі», в редакції, яка діяла на момент укладення договору від 25.07.2002 р.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 25.07.2002 р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ВАТ "Металургмаш" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах договору оренди земельну ділянку площею 0,5064 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для фактичного розміщення складів.
28.09.2005 р. між Дніпропетровською міською радою та ВАТ «Металургмаш»було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, пунктуом 3.1 якої сторонами було встановленно, що річна орендна за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1(%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.08 внесені зміни до частин 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:
- для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";
- для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом.
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08.
У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.11 Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про внесння змін до пункту 3.1. договору оренди земельної ділянки від 25.07.2002 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ВАТ "Металургмаш", з урахуванням додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.09.2005 р., виклавши пункт 3.1 в редакції позитвача, а саме: "3.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року за № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України".
Відповідно до статей 651, 652 Цивільного коедксу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті. 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 216/8 від 02.02.2011р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (пункт 1).
Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (пункт 4).
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що встановивши наявність підстав для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність розміру, встановленому законом як на момент виникнення спору між сторонами, так і на момент його вирішення судами, позивач вправі був вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.
Разом з цим, дійшовши висновку про необхідність захисту прав позивача, суди першої та апеляційної інстанції при прийнятті судових рішень у справі залишили поза увагою положення частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору.
Згідно частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Проте, судовими рішеннями в даній справі передбачено внесення змін до спірного договору, з урахуванням яких розмір орендної плати, форма її платежу тощо залишаться поза регулюванням договору, оскільки новою редакцією пункту 3.1 договору ці умови не визначені.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. у справі № 5005/3340/2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2011 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Т. Гоголь
Т. Костенко