"16" серпня 2011 р. Справа № 2-6/8410-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Т. Гоголь
Т. Костенко
за участю представників:
позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно
відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно
третіх осібОСОБА_1 -довіреність від 14.06.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постановувід 17.05.2011 р. Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі№ 2-6/8410-2008 господарського суду АР Крим
за позовомДитячого спеціалізованого санаторія ім.. Боброва Міністерства охорони здоров'я України
доАлупкінської міської ради
третя особи- Міністерство охорони здоров'я України
- ОСОБА_2
проскасування рішення
Ухвалою від 29.07.2011 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Котенко Т.Ф. касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 16.08.2011 р.
У зв'язку з відпусткою суддів Волковицької Н.О. у судовому засіданні 16.08.2011 р. справа по суті розглядалась колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді: Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф., утвореному розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.08.2011 р., про що присутніх у судовому засіданні було повідомлено. Відводів складу суду не заявлено.
Дитячий спеціалізований санаторій ім. Боброва Міністерства охорони здоров'я України звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Алупкінської міської ради, за участі третіх осіб - Міністерства охорони здоров'я України та ОСОБА_2 про скасування рішення 34-ї сесії 4-го скликання Алупкінської міської ради від 05.08.2005 р. № 75/10 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд", посилаючись на приписи статей 116, 152 Земельного кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,04 га за адресою: АДРЕСА_1, яка входить у склад земельної ділянки площею 11,26 га, що перебуває у постійному користуванні Санаторію відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ № 0000030, виданого згідно із рішенням Алупкінської міської ради від 07.04.2005 р.
Рішенням господарського суду АР Крим від 03.03.2011 р. (суддя Шкуро В.М.) позов задоволено повністю, скасовано рішення Алупкінської міської ради за № 75/10 від 05.08.2005 р. "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд".
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
За апеляційною скаргою ОСОБА_2 Севастопольський апеляційний господарський суд (судді: Євдокімов І.В., Воронова Н.В., Котлярова О.Л.) переглянувши рішення господарського суду АР Крим від 03.03.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 17.05.2011 р. залишив його без змін.
ОСОБА_2 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що доказом на який в обґрунтування вимог посилався позивач і керувалися суди є довідка Управління держкомзему у м. Ялті № 2982-2/10-25-4 від 24.06.2010 р., гідно якої по статистичному звіту Державного комітету України по земельним ресурсам за санаторієм ім. Боброва значиться на обліку земельна ділянка площею 11, 2632 га, цільове призначення якої -обслуговування санаторію.
Проте, як зазначає заявник касаційної скарги вказана земельна ділянка дійсно значилась за санаторієм, однак на день звернення з позовом до суду відбулися зміни, зокрема, від санаторію у комунальну власність передано житловий фонд, який не міг передаватися без землі, оскільки складається із самостійних домоволодінь. Крім того, частина земельної ділянки вилучена і передана у власність фізичним особам, в тому числі скаржнику, яким було отримано державний акт на земельну ділянку, при цьому із цільовим призначенням земельної ділянки -будівництво і обслуговування житлових будинків і господарських споруд.
Заявник касаційної скарги звернув увагу на те, що факт перебування земельної ділянки в складі земель Санаторію не доведено жодним доказом, у зв'язку з чим судами не з'ясовано яке саме право позивача було порушено та ким.
Крім того, скаржник зазначила, що земельна ділянка, на яку оспорюваним рішенням ради було дозволено розроблення документації, не входила до складу земельних ділянок, переданих Санаторією в комунальну власність, що в подальшому було предметом спору у судах, а передана ОСОБА_2 земельна ділянка знаходиться за межами санаторної землі.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, рішенням 34 сесії 4-го скликання Алупкінської міської ради "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та госпбудівель" від 05.08.2005 №75/10, надано дозвіл ОСОБА_2 розробити проект землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,04 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, госпбудівель та споруд (присадибна ділянка) з наступною передачею ділянки у приватну власність.
Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 573558 від 05.04.2007 р. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0400 га, розташованої в АДРЕСА_1.
Судами також встановлено, що на підставі Державного акта па право постійного користування земельною ділянкою серії КМ № 0000030 від 07.04.1995 р. санаторію ім. проф. А.А. Боброва згідно рішення Алупкінської міської ради від 30.06.1992 р. надана у постійне користування земельна ділянка площею 11,2632 га в межах, визначених планом землекористування для функціонування санаторію.
Рішенням 27 сесії 5-го скликання Алупкінської міської ради "Про коригування меж земельної ділянки ДП "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. Боброва Міністерства охорони здоров'я України" для функціонування санаторію" від 16.09.2008 р. № 1/1 припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 6,4632 га із загальної площі 11,2632 га, наданої для функціонування санаторію, визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серії КМ № 0000030 від 07.04.1995 р., у постійне користування санаторію передано земельну ділянку площею 4,8000 га.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.10.2010 у справі №2а-9479/10/7/0170 рішення 27 сесії 5-го скликання Алупкінської міської ради від 16.09.2008 №1/1 "Про коригування меж земельної ділянки ДП "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. Боброва Міністерства охорони здоров'я України" визнано протиправним та скасовано.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Дитячого спеціалізованого санаторію ім. Боброва Міністерства охорони здоров'я України про скасування рішення 34-ї сесії 4-го скликання Алупкінської міської ради від 05.08.2005 р. № 75/10 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд", посилаючись на приписи статей 116, 152 Земельного кодексу України.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (стаття 2 вказаного Кодексу).
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 вказаного Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України передача земельних ділянок в постійне користування передбачає проходження певної процедури по виготовленню технічної документації, її погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання.
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судам необхідно було, насамперед, встановити правову природу оспорюваного рішення міської ради, виходячи з приписів вказаних норм діючого законодавства та спірних правовідносин у даній справі, а також яким чином вказане рішення ради "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд" порушує право Дитячого спеціалізованого санаторію ім. Боброва Міністерства охорони здоров'я України, за захистом якого він звернуся до суду та наявність підстав для скасування цього рішення в розумінні статті 21 Цивільного кодексу України, враховуючи також й наявний в матеріалах справи Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 573558 від 05.04.2007 р., за яким ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0400 га, розташованої в АДРЕСА_1.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду АР Крим.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 р. у справі № 2-6/8410-2008 та рішення господарського суду АР Крим від 03.03.2011 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Т. Гоголь
Т. Костенко