"16" серпня 2011 р. Справа № 11/9-Д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Т. Гоголь
Т. Костенко
за участю представників:
прокурораПопенко О.С. -прокурор відділу Генеральної прокуратури України
позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачаОСОБА_1 -довіреність від 03.11.2010 р.;
Міняйло М.П. -голова спілки
третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області
на постановувід 11.04.2011 р. Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№ 11/9-Д господарського суду Житомирської області
за позовомПершого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради
до - Спілки Молоді Житомирщини
- Житомирської міської ради
- Виконавчого комітету Житомирської міської ради
третя особаАвтотранспортне комунальне підприємство обласних лікувальних закладів Житомирської обласної ради
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та державного акту на право користування землею
Ухвалою від 18.07.2011 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Котенко Т.Ф. касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 09.08.2011 р.
У зв'язку з відпусткою судді Волковицької Н.О. у судовому засіданні 09.08.2011 р. колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді: Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф., утвореному розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 08.08.2011 р., розгляд справи було відкладено на 16.08.2011 р. з повідомленням присутніх у судовому засіданні представників сторін про дату та час розгляду справи.
16.08.2011 р. розгляд справи по суті здійснювався колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді: Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф. Відводів складу суду не заявлено.
Перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Спілки Молоді Житомирщини та Житомирської міської ради про:
- визнання нечинним та скасування рішення виконкому Житомирської міської ради від 28.07.1994 р. № 420 в частині надання права користування землею площею 0,1316 га по пров. Пивовареному, 2 в м. Житомирі Координаційній раді Спілки молоді Житомирщини;
- визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею Координаційною радою Спілки молоді Житомирщини, зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 249;
- визнання нечинним та скасування рішення 10 сесії 24 скликання від 29.02.2003 р. за № 170 в частині виділення земельної ділянки площею 0,0578 га по вул. Щорса, 37 в довгострокову оренду терміном на 25 років Координаційній раді Спілки молоді Житомирщини;
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 03.04.2003 р. між Спілкою молоді Житомирщини та Житомирською міською радою.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 120, 127, 128 Земельного кодексу України та 203, 215 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Житомирської області від 15.09.2006 р. у справі № 14/36 "НА", залишеним без змін в апеляційному та касаційному порядку, було визнано право комунальної власності на гаражі за Житомирською обласною радою та скасовано державну реєстрацію права колективної власності на гаражі по вул. Щорса, 37 у м. Житомирі, яка здійснена 29.09.1997 року Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації за Спілкою молоді Житомирщини. При цьому, вказаним рішення встановлено, що земельна ділянка, на якій у 1977-1980 роках проводилось будівництво вказаних гаражів, була виділена обкому Компартії України, а Спілка молоді Житомирщини оформила право користування земельними ділянками пізніше, в 1994 та 2002-2003 роках.
Прокурор вважає, що оскільки Спілка молоді Житомирщини не є власником гаражів, то безпідставним є набуття останнім права володіння земельною ділянкою.
У відзиві на позовну заяву Спілка молоді Житомирщини просила відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що вимоги щодо скасування рішення від 28.07.1994 р. № 420 в частині надання права користування землею площею 0,1316 га по пров. Пивовареному, 2 в м. Житомирі та скасування державного акта на землю є безпідставними, оскільки порушень земельного законодавства організацією допущено не було, волевиявлення органу місцевого самоврядування щодо виділення земельної ділянки саме Спілці молоді Житомирщини було добровільне, а тому підстав щодо визнання рішення та акта недійсними не існує.
Житомирська міська рада просила відмовити у задоволенні позовних вимог вказуючи на те, що міськрада та виконавчий комітет діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а обґрунтованих доводів які саме права позивача порушені при прийнятті спірних рішень та видачі документів позовна заява не містить.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.05.2008 р. залучено до участі у справі в якості відповідача Виконавчий комітет Житомирської міської ради, а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Автотранспортне комунальне підприємство обласних лікувальних закладів Житомирської обласної ради.
Автотранспортне комунальне підприємство обласних лікувальних закладів Житомирської обласної ради у поясненнях просило задовольнити позовні вимоги вказуючи на те, згідно з рішенням виконкому обласної ради народних депутатів від 04.10.1991 р. № 265 будівлі та земельна ділянка, які належали обкому Компартії були безкоштовно передані на баланс обласного відділення відділу охорони здоров'я.
Рішенням Житомирської міської ради від 28.07.1994 р. № 420 Спілці молоді Житомирщині було надано право землекористування площею 0,1316 га по пров. Пивовареному, 2 без з'ясування питання стосовно того, що виділена територія є територією бувшого обкому Компартії і передана в користування Управління охорони здоров'я, так як на ній знаходиться цілісний майновий комплекс. При цьому, дана земельна ділянка у встановленому порядку вилучена не була.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.11.2010 р. (суддя Маріщенко Л.О.) відмовлено в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.04.2003 р., укладеного між Спілкою молоді Житомирщини та Житомирською міською радою.
В іншій частині позову провадження у справі припинено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що договір оренди від 03.04.2003 р. є укладеним правомірно, підстав для визнання його недійсним судом не встановлено, а прокурором та позивачем не надано доказів того, що на час укладання спірного договору оренди земельна ділянка перебувала у власності або в користування інших осіб, тобто ні чиїх прав на вказану земельну ділянку орендні відносини між відповідачами не порушували.
В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку щодо непідвідомчості спору в цій частині господарським судам.
За апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Житомирської області Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Бригінець Л.М., Маціщук А.В., Демидюк О.О.) переглянувши рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2010 р. в апеляційному порядку постановою від 11.04.2011 р. рішення місцевого суду скасував в частині припинення провадження у справі щодо визнання недійсними рішень Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 420 від 28.07.1994 р. та рішення Житомирської міської ради від 25.02.2003 р. № 170. В цій частині прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В решті рішення місцевого суду залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив щодо недоведеності позовних вимог.
Перший заступник прокурора Житомирської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, вказуючи на залишення судами поза увагою того, що земельна ділянка, на якій розташовані гаражі, які перебувають у комунальній власності в передбаченому законом порядку не вилучались; при передачі цих земельних ділянок Спілці молоді Житомирщини, в порушення статті 198 Земельного кодексу України межі земельних ділянок не погоджено з суміжними землекористувачами; будь -яке майно Спілки на земельних ділянках відсутнє.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради про:
- визнання нечинним та скасування рішення виконкому Житомирської міської ради від 28.07.1994 р. № 420 в частині надання права користування землею площею 0,1316 га по пров. Пивовареному, 2 в м. Житомирі Координаційній раді Спілки молоді Житомирщини;
- визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею Координаційною радою Спілки молоді Житомирщини, зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 249;
- визнання нечинним та скасування рішення 10 сесії 24 скликання від 29.02.2003 р. за № 170 в частині виділення земельної ділянки площею 0,0578 га по вул. Щорса, 37 в довгострокову оренду терміном на 25 років Координаційній раді Спілки молоді Житомирщини;
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 03.04.2003 р. між Спілкою молоді Житомирщини та Житомирською міською радою.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницьким органом місцевого самоврядування є рада, що відповідно до закону наділена правом представляти інтереси територіальної громади й приймати від її імені рішення.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в України").
Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (стаття 2 вказаного Кодексу).
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 вказаного Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що здійснюючи судовий розгляд у даній справі судам необхідне було насамперед встановити правовий статус позивача у спірних правовідносинах та правову природу спірного майна, розташування та призначення земельних ділянок, які були предметом спору, повноваження щодо розпорядження вказаними земельними ділянками, з'ясувати питання стосовно фактичного землекористувача на час звернення до суду, наявності підстав для скасування оспорюваних рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради від 28.07.1994 р. № 420 та рішення міської ради № 170 від 29.02.2003 р. в розумінні статті 21 Цивільного кодексу України, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та пояснень сторін.
Крім того, судами не було надано оцінки доводам третьої особи - Автотранспортного комунального підприємства обласних лікувальних закладів Житомирської обласної ради, зокрема, щодо правового статусу саме Координаційної ради Спілки молоді Житомирщини, якій за оспорюваними рішеннями надавались земельні ділянки, підстави їх набуття, оскільки матеріали справи не містять додатків до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 28.07.1994 р. № 420.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).
Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду Житомирської області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Разом з цим, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо підвідомчості вказаних спірних правовідносин господарським судам, оскільки відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами та юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтується на засадах рівності сторін і є цивільно -правовими.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 р. у справі № 11/9-Д та рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2010 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Т. Гоголь
Т. Костенко