"16" серпня 2011 р. Справа № 5005/1778/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Т. Гоголь
Т. Костенко
за участю представників:
прокурораПопенко О.С. -прокурор відділу Генеральної прокуратури України
позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачаОСОБА_1 -довіреність від 21.04.2011 р.;
ОСОБА_2 - довіреність від 18.04.2011 р.
третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"
на постановувід 14.06.2011 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№ 5005/1778/2011 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомНікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області
доВідкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"
третя особаНікопольська ОДПІ м. Нікополь
простягнення 98 498,96 грн. та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки
Ухвалою від 25.07.2011 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Котенко Т.Ф. касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 16.08.2011 р.
У зв'язку з відпусткою суддів Волковицької Н.О. у судовому засіданні 16.08.2011 р. справа по суті розглядалась колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді: Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф., утвореному розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.08.2011 р., про що присутніх у судовому засіданні прокурора та представників відповідача було повідомлено. Відводів складу суду не заявлено.
Нікопольський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення з відповідача 98 498,96 грн. збитків, завданих безоплатним користуванням земельною ділянкою площею 2,2570 га, розташованої на території Покровської сільської ради Нікопольського району, посилаючись на приписи статей 90, 116, 125, 157 Земельного кодексу України, статтю 224 Господарського кодексу України та статтю 228 Бюджетного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної Нікопольською міжрайонною прокуратурою Дніпропетровської області було встановлено використання відповідачем земельної ділянки лісового фонду площею 2,2570 га розташованої на території Покровської сільської ради під розміщення бази відпочинку за відсутності правовстановлюючих документів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р. затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам, відповідно до якої, за результатами перевірки комісією з визначення та відшкодування збитків було здійснено розрахунок збитків, розмір яких становить 98 498,96 грн.
У відзиві на позовну заяву ВАТ "ОГЗК" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що посилання в позові та нарахування збитків на підставі акта про комісії від 30.12.2010 р. щодо визначення збитків, завданих відповідачем безоплатним користуванням земельною ділянкою є таким, що не відповідає приписам законодавства та порушує права відповідача, оскільки такий акт не може бути підставою позову у даному випадку, а документи, які за приписами законодавства можуть підтверджувати відповідний факт, як-то акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис, акт обстеження земельної ділянки, складені не були.
Відповідач зазначав, що на спірній земельній ділянці знаходяться бази відпочинку та дитячий оздоровчий табір, які належать підприємству на праві власності і відповідачем вживались заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою, сплачувався земельний податок, а сплата орендної плати в даному випадку було неможливим через відсутність договорів оренди земельної ділянки. При цьому, позивачем не вживалось ніяких дій щодо уникнення заподіяння йому збитків.
У додаткових поясненнях до відзиву ВАТ "ОГЗК" вказувало на помилковість застосування Порядку визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р., оскільки вказаним порядком не передбачено визначення розміру за самовільне зайняття земельних ділянок.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2011 р. (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з ВАТ "ОГЗК" на користь держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації 65 875,49 грн. збитків, завданих безоплатним користуванням земельною ділянкою площею 2,2570 га, розташованої на території Покровської сільської ради Нікопольського району, витрати з державного мита та ІТЗ.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості вимог в цій частині з огляду на перебування на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості, що належать відповідачу на праві власності, у зв'язку з чим зайняття такої ділянки не може кваліфікуватися як самовільне.
Разом з цим, в частині вимог про стягнення збитків суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи відсутність у відповідача правовстановлюючих документів, він повинен відшкодувати землевласнику збитки у вигляді неодержаних ним доходів за термін тимчасового невикористання земельної ділянки у розмірі 65 875,49 грн., оскільки відповідачем було сплачено 32 623,47 грн. за фактичне самовільне користування спірною земельною ділянкою.
За апеляційними скаргами ВАТ "ОГЗК" та Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Бахмат Р.М., Лотоцька Л.О., Євстигнеєв О.С.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 14.06.2011 р.:
- здійснив заміну ВАТ "ОГЗК" на його правонаступника -ПАТ "ОГЗК";
- апеляційні скарги залишив без задоволення;
- рішення суду першої інстанції змінив, виклавши його в наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з ПАТ "ОГЗК" на користь держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації 65 875,49 грн. збитків, завданих безоплатним користуванням земельною ділянкою площею 2,2570 га, розташованої на території Покровської сільської ради Нікопольського району, державне мито та витрати з ІТЗ;
- доручив господарському суду видати накази.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 65875,49 грн., з урахуванням сплати відповідачем 32 623,47 грн.
ПАТ "ОГЗК" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2011 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні збитків з ПАТ "ОГЗК", обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що як на підставу для стягнення збитків в даному випадку суди посилались на приписи статті 156 Земельного кодексу України, проте, вказаною нормою не передбачені збитки, завданих безоплатним користуванням земельною ділянкою.
При цьому, висновок судів щодо здійснення безоплатного користування відповідачем земельною ділянкою не відповідає фактичним обставинам, оскільки навіть з наявних в матеріалах справи вбачається вжиття товариством заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою, і навіть перевіркою, за наслідками якого прокурором подано позов, було встановлено неналежне виконання службовими особами Нікопольської адміністрації своїх обов'язків, внаслідок чого не оформлено договір оренди земельної ділянки з відповідачем, у зв'язку з чим, на думку ПАТ "ОГЗК" за відсутності вчиненого відповідачем правопорушення, причинного зв'язку вини та наслідків є безпідставною вимога про стягнення збитків.
Заявник касаційної скарги зазначив, що позовна заява та судові рішення в частині стягнення з ПАТ "ОГЗК" збитків базуються на акті про визначення збитків від 30.12.2010р., затвердженого розпорядженням голови Нікопольської РДА № 1070-р-10 від 30.12.2010 р., проте, судами залишено поза увагою, що документи, а саме акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис, акт обстеження земельної ділянки, складання яких передбачено законодавством, складені не були.
При цьому, судами залишено поза увагою й те, що розмір шкоди, яка спричинена самовільним зайняттям земельної ділянки має визначатися відповідно до "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963. Проте, як позивачем, так і судами розрахунок збитків було здійснено на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284, який в даному випадку не підлягав застосуванню.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення з відповідача 98 498,96 грн. збитків, завданих безоплатним користуванням земельною ділянкою площею 2,2570 га, розташованої на території Покровської сільської ради Нікопольського району, посилаючись на приписи статей 90, 116, 125, 157 Земельного кодексу України, статтю 224 Господарського кодексу України, вказуючи на встановлення в ході перевірки факту використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, внаслідок чого завдано збитки, які розраховані на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що 25.05.2010 р. Нікопольською міжрайонною прокуратурою Дніпропетровської обл. було направлено Голові Нікопольської районної державної адміністрації подання про усунення порушень земельного законодавства, в якому зазначалось, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що на території Покровської та Шолохівських сільських рад, Нікопольського району вздовж прибережної смуги Олексіївського водосховища розташовано 9 баз відпочинку, які використовуються суб'єктами господарювання, у тому числі ВАТ "ОГЗК" без оформлення правовстановчих документів на право власності або право користування земельними ділянками рекреаційного призначення, на яких розташовані бази відпочинку, які належать відповідачу.
При цьому, прокурором був зроблений висновок про неналежне виконання посадовими особами райдержадміністрації своїх службових обов'язків, у зв'язку з чим прокурором вимагалось вжиття невідкладних заходів до усунення порушень законодавства, причин та умов, що спричинили їх вчиненню та вирішення питання про створення комісії щодо обстеження земель рекреаційного призначення та розрахунку збитків, завданих їх користуванням за відсутності правовстановчих документів.
29.12.2010 р. розпорядженням голови Нікопольської районної державної адміністрації № 1067-р-10 "Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків" на підставі розгляду зазначеного вище подання прокурора і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 була створена комісія щодо визначення та відшкодування збитків завданих внаслідок використання суб'єктами господарювання (у тому числі і відповідачем) земельних ділянок.
30.12.2010 р. розпорядженням голови Нікопольської районної державної адміністрації № 1070-р-10 був затверджений акт комісії від 30.12.2010 р. щодо визначення збитків, завданих ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" безоплатним користуванням земельною ділянкою загальною площею 2,2570 га на території Покровської сільської ради, згідно якого сума розміру орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2010 року склала 98 498, 96 грн.
Проте, колегія суддів вважає висновки судів щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення збитків у зв'язку із самовільним зайняттям земельної ділянки передчасними та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства з наступних підстав.
Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).
За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Статтею 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.
Разом з тим, саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Необхідним є встановлення обставин стосовно того, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
В силу статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.
У вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.
При цьому, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284.
Так, статтею 156 Земельного кодексу України передбачені підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи вказані приписи були залишені судами поза увагою, відповідні обставини справи щодо правомірності застосування положень Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284 до спірних правовідносин, судами не встановлювались.
Крім того, вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) необхідно також враховувати, що за приписами чинного законодавства, зокрема, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків слід встановлювати наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: - протиправної поведінки; - збитків; - причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; - вини.
У розгляді таких спорів мають бути враховані обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.
Проте, вказані приписи також були залишені судами поза увагою, відповідні обставини справи не встановлювались.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: - акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;
- протокол про адміністративне правопорушення; - припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); - акт обстеження земельної ділянки.
Тобто, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції на вказане також не було звернуто уваги, не з'ясовано питання стосовно того чи є акт комісії з визначення та відшкодування збитків (створеної відповідно до Розпорядження голови Нікопольської райдержадміністрації від 29.12.2010 р. № 1067-р-10 на підставі вимог Постанови КМУ від 19.04.93 р. № 284) саме тим документом, в розумінні чинного законодавства, яким підтверджено факт самовільного зайняття земельної ділянки та підставою для стягнення у зв'язку з цим збитків, а також питання щодо складання документів, передбачених законодавством, для встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу судів на те, що як вбачається з матеріалів справи 28.04.2011 р. головним спеціалістом відділу Держкомзему у Нікопольському районі було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПАТ "ОГЗК", в якому зазначено про використання відповідачем земельної ділянки площею 2,257 га на території Покровської сільської ради не за цільовим призначенням та без оформлення правовстановлюючих документів (том 2 а.с. 151).
Однак, судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовувалось питання щодо дотримання вимог законодавства щодо правомірності та порядку складання такого акта, відповідності його форми, а також не звернули увагу на дату складання цього акта перевірки від 28.04.2011 р., в той час як позовна заява прокурором була подана до суду 08.02.2011р.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене та передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції судова колегія вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. підлягає скасуванню повністю, а рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення збитків, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на порушення норм матеріального та процесуального права.
Решта рішення підлягає залишенню без змін, оскільки в цій частині судові рішення, виходячи зі змісту касаційної скарги, не оскаржуються.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. у справі № 5005/1778/2011 скасувати повністю.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2011 р. у даній справі скасувати в частині позовних вимог про стягнення збитків, і в цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Решту рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2011 р. залишити без змін.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Т. Гоголь
Т. Костенко