"05" серпня 2011 р. Справа № 15/129
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Т. Данилової
Т. Костенко
за участю представників:
позивачаОСОБА_1 -довіреність від 19.04.2011 р.
відповідачаОСОБА_2 -довіреність від 02.06.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод"
на постановувід 28.04.2010 р. Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 15/129 господарського суду Івано-Франківської області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"
до Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод"
про укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 573-С
Ухвалою від 18.07.2011 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Костенко Т.Ф., касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 05.08.2011 р.
У зв'язку з відпусткою судді Волковицької Н.О. справа по суті розглядалась колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді: Данилова Т.Ф., Костенко Т.Ф., утвореному розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 01.08.2011 р., про що присутніх у судовому засіданні представників сторін було повідомлено. Відводів складу суддів не заявлено.
ВАТ "Прикарпаттяобленерго" звернулося до господарського суду Івано - Франківської області з позовом до ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" про укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж в редакції позивача та зобов'язання відповідача надати позивачу кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання до договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 573-С (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с. 48-50).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір № 573 про постачання електричної енергії.
Позивач зазначав, що на виконання вимог постанови НКРЕ № 910 та у відповідності до статті 181 Господарського кодексу України позивачем було запропоновано відповідачу укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж та 25.08.2010 р. вручено відповідачу проект договору, який так і не був підписаний відповідачем, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням господарського суду Івано -Франківської області від 15.03.2011 р. (суддя Деделюк В.Б.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, вирішено укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 573-С між ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Івано-Франківський РЕМ" в редакції, викладеній в резолютивні частині рішення; зобов'язано ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" надати ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Івано-Франківський РЕМ" Кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання; Однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання до Договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 573-С.
Договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 573-С вважати укладеним з моменту набрання рішення господарського суду законної сили.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог та відповідності договору типовому договору, форма якого затверджена Кабміном.
За апеляційною скаргою ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Юрченко Я.О., Зварич О.В., Якімець Г.Г.) переглянувши рішення господарського суду Івано -Франківської області від 15.03.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 28.04.2011 р. змінив його шляхом виключення по тексту рішення слів "частковому" та "частково". В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2011 р. залишив без змін з тих самих підстав.
ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та припинити провадження у справі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що 03.02.2004 р. господарським судом Івано - Франківської області у справі № 10/184 було винесено рішення, відповідно до якого між ВАТ "Прикарпаттяобленерго" та ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж, яким були врегульовані правовідносини між сторонами, і який виконується на момент розгляду справи.
Тобто, на думку заявника, правовідносини між ВАТ "Прикарпаттяобленерго" та ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" регулюються на підставі відповідного договору, затвердженого рішення суду у справі № 10/184.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Прикарпаттяобленерго" просило відмовити у її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є, зокрема, вимога ВАТ "Прикарпаттяобленерго" про укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж в редакції позивача, посилаючись на постанову НКРЕ від 17.10.2005 р. № 910, згідно якої суб'єкти господарювання зобов'язані привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією.
Згідно з пунктом 4 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента від 21.04.1998 р. № 335/98, НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань, розробляє і затверджує обов'язкові для виконання нормативні акти з питань, що належать до її компетенції; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції.
Постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28 затверджені та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. № 417/1442 (із змінами та доповненнями) Правила користування електричною енергією (ПКЕЕ), які регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).
16 лютого 2009 року набрала чинності постанова НКРЕ від 25.12.2008 N 1449 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910 та затвердження Змін до Правил користування електричною енергією" (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.02.2009 за N 106/16122), якою передбачено, зокрема, внесення змін до постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910 в частині продовження термінів щодо врегулювання електропередавальними організаціями відносин згідно з вимогами абзацу другого пункту 1.10 Правил користування електричною енергією із власниками технологічних електричних мереж, які передають електричну енергію іншим суб'єктам господарювання.
В абзаці 2 пункту 1.10 ПКЕЕ зазначено, що електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензії на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.
Абзац 3 пункту 1.10 ПКЕЕ передбачає, що для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.
Згідно з абзацом 3 пункту 1.7 ПКЕЕ, у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних мереж, що укладається між ними на основі типового договору, який викладено в додатку 2 до ПКЕЕ. Основний споживач (власник електричної мережі) не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
Разом з цим, необхідно зауважити, що постанова НКРЕ від 17.10.2005 р. № 910 (із змінами), на яку посилався позивач як не підставу своїх вимог, стосується лише приведення взаємовідносин між суб'єктами господарювання у відповідність до вимог Правил.
Проте, під час розгляду справи, і це не заперечувалось представниками сторін, судами була встановлена наявність між сторонами договору про спільне використання технологічних електричних мереж, укладеного за рішенням господарського суду Фвано -Франківської області від 03.02.2004 р. у справі № 10/184.
Матеріали справи не містять доказів щодо розірвання, припинення або визнання недійсним вказаного договору на час звернення з позовом у даній справі.
Тобто, правовідносини сторін на підставі пункту 1.6 Правил користування електричною енергією (в редакції, чинній на момент прийняття рішення у справі № 10/184, та з подальшими змінами) вже були врегульовані згідно вимог діючого законодавства, з укладенням відповідного договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
Вказана норма кореспондується з редакціями Правил з урахуванням подальших змін та доповнень.
При цьому, укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства, та цих Правил (пункт 1.13 Правил в редакції на час звернення з позовом).
Зокрема, підстави для зміни або розірвання договору передбачені приписами статей 651, 652 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.
За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ВАТ "Прикарпаттяобленерго" просило суд зобов'язати ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" надати позивачу кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання до договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 573-С (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с. 48-50).
Тобто, позивач фактично звернувся до господарського суду з вимогою про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо передачі документів, що виходить за межі повноважень господарських судів з огляду на те, що розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин.
Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога -спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначені справи, підвідомчі господарським судам, і зміст вказаної норми свідчить, що господарський суд розглядає: справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати, справи, що виникають з корпоративних відносин.
Проте, позивачем не заявлялась вимога щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача в судовому порядку, а оскарження певних дій або бездіяльності відповідача не визначені предметом спору в даній справі.
За приписами пункту 2 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;
Враховуючи викладене та приписи законодавства судова колегія вважає, що рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у постанові суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 2 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2011 р. у справі № 15/129 та рішення господарського суду Івано -Франківської області від 15.03.2011 р. скасувати, в позові відмовити.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Т. Данилова
Т. Костенко