"15" серпня 2011 р. Справа № 15/172-10-5229
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Кота О.В.,
Іванової Л.Б.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_1
на рішення
та постанову Господарського суду Одеської області від 30.03.2011
Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2011
у справі№15/172-10-5229 Господарського суду Одеської області
за позовомОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Тарутине -Автосервіс",
Тарутинської селищної ради Одеської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2
про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, зобов'язання передати нерухоме майно та визнання права власності на майно
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1., паспорт серії НОМЕР_1, вид. 06.11.2011
відповідача-1: ОСОБА_3., дов.від 25.12.2010 № 16,
ОСОБА_4, дов.від 14.01.2011 № 5
відповідача-2: не з'явилися
третьої особи: не з'явилися
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарутине-Автосервіс", за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Тарутине-автосервіс", оформленого протоколом №11 від 11.07.2007р. в частині відступлення частини майна ОСОБА_1. в статутному фонді ТОВ "Тарутине-автосервіс" ОСОБА_2.; зобов'язання ТОВ "Тарутине-автосервіс" передати ОСОБА_1. нерухоме майно, а саме: адмінбудівлю, літ "Б" площею 364, 3 кв.м., вартістю 36720 грн., бокс, літ "В" площею 628, 3 кв.м, вартістю 42220 грн. та бокс літ. "Г" площею 373 кв.м., вартістю 25065 грн., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_1. права власності на перелічене майно, загальною вартістю 104005 грн., зазначене на генеральному плані присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2011р. до участі у справі залучено Тарутинську селищну раду в якості відповідача-2.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.03.2011р. у справі №15/172-10-5229 (суддя Петров В. С.) позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарутине-автосервіс", оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства № 11 від 01.07.2010 р., в частині відступлення частки майна ОСОБА_1. в статутному фонді Товариства ОСОБА_2.; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Тарутине-автосервіс" передати ОСОБА_1. нерухоме майно, а саме: адмінбудівлю літ. "Б", площею 364,3 кв.м вартістю 36720,00 грн., бокс літ "В", площею 628,3кв.м, вартістю 42220,00 грн. та бокс літ. "Г", площею 373 кв.м, вартістю 25065,00 грн., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; в задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарутине-автосервіс" на користь державного бюджету державне мито в сумі 85,00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарутине-автосервіс" на користь ОСОБА_1. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 у справі № 15/172-10-5229 (колегія суддів у складі: Величко Т.А. -головуючий, судді Бойко Л.І., Воронюк О.Л.) рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2011 у справі № 15/172-10-5229 в частині задоволення позовних вимог (п.1,2,3 рішення) - скасовано, в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено; в решті позовних вимог рішення господарського суду залишено без змін; стягнуто з ОСОБА_1. на користь ТОВ "Тарутине -автосервіс" 42,50 грн. -держмита за апеляційне провадження.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Тарутине-автосервіс" (далі-Товариство) створене зборами засновників 27.04.2006р. Статут Товариства зареєстровано 11.05.2006р.
18.01.2007 ОСОБА_1, частка якого в статутному фонді ТОВ "Тарутине-автосервіс" становила 30% або 23982,26 грн., звернувся до ТОВ "Тарутине-автосервіс" із заявою про виведення його із складу засновників Товариства з 01.02.2007р. і повернення його частки в статутному фонді Товариства.
11.07.2007 відбулися загальні збори учасників ТОВ "Тарутине-автосервіс", на яких були присутні всі учасники товариства, в т.ч. ОСОБА_1. На порядок денний загальних зборів були винесені наступні питання: 1) про виключення учасника ОСОБА_1. із складу учасників ТОВ "Тарутине-автосервіс"; 2) про прийняття нового учасника ОСОБА_2. до складу учасників ТОВ "Тарутине-автосервіс"; 3) про затвердження нової редакції Статуту ТОВ "Тарутине-автосервіс". За результатами розгляду цих питань, були прийняті наступні рішення (проголосували 100% учасників): про виключення зі складу учасників ТОВ "Тарутине-автосервіс" ОСОБА_1. з виплатою вартості його долі в статутному фонді Товариства, яка складає 23982,62грн. або 30% статутного капіталу; про прийняття ОСОБА_2. до складу учасників ТОВ "Тарутине-автосервіс" з долею в розмірі 30% від всього статутного капіталу ТОВ "Тарутине-автосервіс"; про затвердження нової редакції Статуту ТОВ "Тарутине-автосервіс".
19.07.2007р. приватним нотаріусом Тарутинського районного нотаріального округу Одеської області засвідчено підпис ОСОБА_1. на заяві, адресованій загальним зборам ТОВ "Тарутине-автосервіс" від засновника ТОВ "Тарутине-автосервіс" ОСОБА_1., в якій останній заявив про свій вихід зі складу засновників ТОВ "Тарутине-автосервіс" та просив передати належну йому частку у майні ТОВ "Тарутине-автосервіс", з дотриманням вимог чинного законодавства та Статуту Товариства.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач мотивував тим, що при ліквідації ВАТ "Тарутинське АТП -1513", акціонером якого він був, він одержав майновий сертифікат № 15 на суму 12030, 30 грн.; в подальшому, за договором купівлі-продажу він придбав майнові паї у інших акціонерів ВАТ "Тарутинське АТП -1513", внаслідок чого сума його майнового паю складала 23982, 26грн., з якою він і увійшов до складу учасників ТОВ "Тарутине-автосервіс". Позивач також вказав, що ні один із засновників Товариства матеріальні цінності на баланс Товариства не передавав, фонд основних засобів Товариства сформовано не було, учасникам Товариства свідоцтво, яке згідно положень Статуту видається учаснику при внесенні свого вкладу до статутного фонду Товариства, не надано. Позивач зазначив, що ним була подана заяву про вихід зі складу засновників Товариства з проханням повернути належну йому частку майнового вкладу в натуральній формі, що не було зроблено загальними зборами. Враховуючи те, що відповідачем-2 не вирішено питання про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно (за майновими сертифікатами), частка в статутному фонді придбана новим учасником Товариства, без згоди позивача, позивач звернувся до суду із цим позовом з метою захисту свого порушеного права.
Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: в матеріалах справи відсутні докази внесення засновниками Товариства будь-якого майна до Статутного фонду та оформлення такого внесення видачею свідоцтв; позивач не повідомляв Товариство про свій намір здійснити відчуження своєї частки на користь третьої особи; Товариство неправомірно позбавило позивача належної йому частки у статутному фонді Товариства; майновий пай у вигляді нерухомого майна: профілакторії, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, було внесено позивачем до статутного фонду ТОВ "Тарутине-автосервіс" і на теперішній час саме користується вказаними будівлями, хоча акт прийому-передачі цих будівель до статутного фонду ТОВ "Тарутине-автосервіс" не складався; відсутність у позивача правовстановлюючого документу на вказані будівлі не є підставою для позбавлення його права користування; відсутність нотаріально посвідченого договору спростовує доводи позивача про набуття ним права власності на вказані спірні будівлі.
Переглядаючи судове рішення в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції натомість встановив, що позивач, подавши заяву про вихід з Товариства 18.01.2007, на час проведення спірних загальних зборів, які відбулися 11.07.2007, вже не був учасником Товариства, позивач не заявив про свій намір на відчуження своєї частки третім особам; рішенням загальних зборів учасників Товариства було прийнято рішення про прийняття ОСОБА_2. до складу учасників Товариства з долею у розмірі 30% у Статутному фонду Товариства; позивач погодився з рішенням загальних зборів від 11.07.2007р. про виплату йому вартості його долі в установчому фонді, яка складає 23982,26 грн.; будь-які вимоги щодо повернення майна в натуральній формі, яке передавалося до статутного фонду в користування, позивачем не заявлялися; докази належності йому нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1, яке складається із адмінбудівлі, 2-х боксів позивачем не надані; питання повернення цього майна не розглядалися загальними зборами Товариства і рішення з цього питання не приймалися.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог визнав таким, що суперечить фактичним обставинам справи та чинному законодавству.
Відповідно до пункту 17 Постанови Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (далі - Постанова) підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Пунктом 19 Постанови визначено, що право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Згідно пункту 28 Постанови вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі Товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що на момент проведення спірних загальних зборів, які відбулися 11.07.2007, позивач вже не був учасником Товариства, що свідчить про відсутність факту порушення його прав спірними загальними зборами.
Частина 1 статті 147 Цивільного кодексу України визначає порядок переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи, а саме учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Приписи наведеної норми кореспондуються з частинами 1, 2 статті 53 Закону України "Про господарські товариства", де також вказано, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Частиною 2 статті 147 Цивільного кодексу України передбачено, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
За приписами статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Згідно пункту 6.1. Статуту ТОВ "Тарутине-автосервіс" при виході учасника з Товариства, йому сплачується вартість частини майна, пропорційної його частці в статутному фонді Товариства. Сплата здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з Товариства та в строк до дванадцяти місяців з дня виходу. На вимогу учасника та зі згоди Товариства вклад може бути повернутий повністю або частково в натуральній формі.
Судом апеляційної інстанції мотивовано зазначено, що Статутом Товариства не встановлений порядок здійснення учасником Товариства свого права на відчуження належної йому частки іншим учасникам Товариства, а тому відчуження або відступлення такої частки в цьому Товаристві можливе в порядку, встановленому законом. Втім, позивач не заявив про свій намір на відчуження своєї частки третім особам.
Враховуючи те, що позивач погодився з рішенням загальних зборів від 11.07.2007 про виплату йому вартості його долі в статутному фонді Товариства в розмірі 23982,26 грн., що становить 30 % статного капіталу, вимоги щодо повернення майна в натуральній формі, яке передавалося до статутного фонду в користування позивачем, не заявлялися, відсутні докази належності нерухомого майна саме позивачу, суд апеляційної інстанції прийняв правомірне судове рішення щодо відмови в частині задоволення позовних вимог про визнання частково недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Тарутине-автосервіс", оформленого протоколом №11 від 11.07.2007р. та зобов'язання ТОВ "Тарутине-автосервіс" передати позивачу нерухоме майно.
Водночас, місцевим та апеляційним господарськими судами, з урахуванням приписів норм ст.ст. 182, 328, 334, 392 Цивільного кодексу України, також правомірно відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно.
В свою чергу, відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 5 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.
Як вже зазначалося вище, постановою суду апеляційної інстанції від 09.06.2011 у цій справі, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання частково недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Тарутине-автосервіс", оформленого протоколом №11 від 11.07.2007; зобов'язання передати позивачу нерухоме майно - скасовано, в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено; в решті позовних вимог рішення господарського суду залишено без змін. Втім, апеляційним господарським судом в порушення статті 105 ГПК України не здійснено новий розподіл судових витрат, у зв'язку з скасуванням рішення суду першої інстанції
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 у справі № 15/172-10-5229 змінити та викласти резолютивну частину постанови в такій редакції:
Рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2010 у справі №15/172-10-5229 в частині задоволення позовних вимог (п.1,2,3 рішення) - скасувати, в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В решті позовних вимог, рішення господарського суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) до Державного бюджету (Головне управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31114095700008, МФО 828011, КБК 22090200) держмито в сумі 85грн.00 коп.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покласти на позивача.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ, згідно із ст. 122 ГПК України.
3. В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 у справі № 15/172-10-5229 залишити без змін.
Головуючий суддя: О. Кот
судді: Л. Іванова
С. Шевчук