"17" серпня 2011 р. Справа № 5005/1521/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8 червня 2011 року у справі № 5005/1521/2011 за позовом приватного підприємця -фізичної особи ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнологія", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про звільнення приміщення та передачу його позивачу, -
Встановив:
У лютому 2011 року приватний підприємець - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнологія" про зобов'язання звільнити приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та передати дане приміщення позивачу.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2011 року про порушення провадження у справі до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2011 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8 червня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзивах на касаційну скаргу відповідач і Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області просять оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, зважаючи на положення, закріплені ст. 391 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, виходив з відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували факти порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачки щодо приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 72,5 м2, саме як суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки спірне приміщення належить на праві власності ОСОБА_1 як фізичній особі (згідно умов договору купівлі-продажу від 5 лютого 2010 року, укладеним між позивачкою, як фізичною особою, та ОСОБА_2, та витягу комунального підприємства "Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25252659 від 8 лютого 2010 року).
Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову погодитись не можна.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В порушення вказаної норми процесуального права, попередні судові інстанції не звернули належної уваги на зміст договору купівлі-продажу від 5 лютого 2010 року нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з якого вбачається, що вказаний договір укладений громадянкою ОСОБА_1 (покупцем) саме як фізичною особою -підприємцем, що підтверджувалось Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серії НОМЕР_1 від 3 березня 2008 року, виданим виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області за № 22290000000003259, та громадянкою ОСОБА_2 (продавцем) (т.с. 1 а.с. 13). Разом з тим, судами залишений поза увагою й Витяг з Державного реєстру правочинів № 8223894 від 5 лютого 2010 року (т.с. 1 а.с. 14), згідно якого набувачем спірного нежитлового приміщення за договором купівлі-продажу є ОСОБА_1 -фізична особа -підприємець.
Враховуючи викладене, висновок попередніх судових інстанцій про те, що договір купівлі-продажу укладений позивачкою як фізичною особою, є таким, що не відповідає дійсності й тягне за собою неправильне застосування норм матеріального права під час з'ясування питання стосовно правової природи відносин сторін.
З огляду на зазначене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, встановити фактичні обставини справи і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу приватного підприємця -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8 червня 2011 року у справі № 5005/1521/2011 скасувати, а справу направити до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.
Головуючий Остапенко М.І.
Судді Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.