"17" серпня 2011 р. Справа № 5021/172/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів Гончарука П.А.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача:
відповідачів:
прокуратури: не з'явився
Шило О.В., Єпик О.А.
Громадський С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області
на рішення
та постановугосподарського суду Сумської області від 17 лютого 2011 р.
Харківського апеляційного господарського суду від 12 травня 2011 р.
у справі№ 5021/172/2011
за позовомпрокурора Сумської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Шосткинської міської ради
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт",
комунального підприємства "ТЕЦ -Шостка"
про визнання договору недійсним
У січні 2011 р. прокурор Сумської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі виконавчого комітету Шосткинської міської ради про визнання недійсним договору спільного використання № 147 від 11.06.2008 р., укладеного між комунальним підприємством "ТЕЦ-Шостка" та ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", оскільки він є удаваним та приховує договір оренди.
Також просив зобов'язати ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" повернути комунальному підприємству "ТЕЦ -Шостка" майно, яке було одержано за оспорюваним договором та стягнути з нього на користь виконавчого комітету Шосткинської міської ради збитки у розмірі 1 326 854,22 грн., які полягають у сумі орендної плати, яка мала б сплачуватися відповідно до Методики, яка є додатком № 4 до Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням Шосткинської міської ради від 12.06.07 р.
Рішенням господарського суду Сумської області від 17.02.2011 р. (суддя Кіяшко В.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 р. (головуючий -Бондаренко В.П., судді -Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.), в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі заступник прокурора Сумської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представників відповідачів, прокурора, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, і встановлено господарськими судами, 11.06.2008 р. між ТОВ “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” та КП “ТЕЦ-Шостка” було укладено договір № 147 про спільне використання, яким регулюються правовідносини, пов'язані із спірним використанням основних фондів КП “ТЕЦ-Шостка”. ТОВ “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт ”разом КП “ТЕЦ-Шостка" використовує основні фонди КП “ТЕЦ-Шостка” у своєму виробничому процесі. Згідно з п. 1.2 договору об'єкт спільного використання становить основні фонди КП “ТЕЦ-Шостка” згідно додатку №1 до договору.
Основні фонди передані на праві господарського відання КП “ТЕЦ-Шостка” відповідними рішеннями виконкому Шосткинської міської ради (а.с.27,т.1).
Разом із цілісним майновим комплексом по виробництву, транспортуванню тепла та електричної енергії у м. Шостка, що знаходиться в оренді ТОВ “ШП “Харківенергоремонт” на підставі договорів оренди від 03.07.2006 р. та 02.02.2007 р., основні фонди КП “ТЕЦ-Шостка”складають загальну схему теплозабезпечення м. Шостка.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що при укладанні спірного договору сторони виходили з необхідності забезпечення теплом і гарячою водою міста Шостка, надання якісних послуг з постачання тепла та гарячої води населенню, що можливо лише за умови належної експлуатації та сталого функціонування всієї схеми теплозабезпечення м. Шостка, до якої входять об'єкти як ТОВ “ШП “Харківенергоремонт”, так і КП “ТЕЦ-Шостка”. Договір спільного використання, укладений між відповідачами, має ознаки як договору про спільну діяльність (спільна мета), так і договорів про користування майном (спільне використання майна за наявності у КП “ТЕЦ-Шостка” права користування майном) та не є договором оренди, за яким орендодавець позбавляється права використовувати майно у власній господарській діяльності на строк дії договору, він жодним чином не суперечить загальним положенням про спільну діяльність, викладеним в ст.ст. 1130, 1131 Цивільного кодексу України. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам. Крім того, посилаючись на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, прокурор не зазначив конкретну підставу визнання спірного договору недійсним та не довів, що спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків.
Проте, такі висновки судів не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили і саме така обставина зазначалась прокурором як підстава для визнання договору недійсним. Відмовляючи в задоволенні позову, суди не звернули уваги, що договір про сумісне використання від 11.06.2008 р. не передбачає форми використання майна комунальним підприємством “ТЕЦ-Шостка" та в порушення вимог ст. 43 ГПК України не перевірили доводи прокурора про те, що фактично відсутня сумісність використання майна, адже штатний розпис КП “ТЕЦ-Шостка” включає п'ять працівників, серед яких жодного фахівця, що можуть забезпечувати нормальне функціонування тепломереж (а.с.106,т.1), не з'ясували чи не свідчать ці факти про те, що метою укладання договору про сумісне використання було не здійснення сумісної діяльності, а передача майна у строкове платне користування відповідачу, тобто передача майна в оренду, та чи не спрямовано правочин, який вчинено сторонами при укладанні договору про сумісне використання майна, на приховання іншого правочину - договору найму нерухомого та рухомого майна, який сторони насправді вчинили, тобто чи не є спірний договір є удаваним правочином згідно ч. 1 ст. 235 ЦК України.
За таких обставин постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними та обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який насправді вчинили.
При цьому суд має перевірити відповідність правочину, який сторони насправді вчинили, вимогам закону, що регулює відповідні правовідносини.
Зокрема, якщо суд прийде до висновку, що мав місце договір оренди основних фондів, які включають і нерухоме майно, то слід врахувати, що відповідно до ст. 182 ЦК України виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно підлягають державній реєстрації.
Частиною 2 ст. 793 ЦК України встановлено обов'язковість нотаріального посвідчення договору найму будівлі строком на один рік і більше та державної реєстрації договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, укладеного на строк не менше одного року (ч. 1 ст. 794 ЦК України).
Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є чинним з моменту його державної реєстрації. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації (ч. З ст. 640 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
У відповідності з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
В залежності від встановленого вирішити питання щодо дійсності чи недійсності правочину, який сторони насправді вчинили і в останньому випадку застосувати наслідки недійсності відповідно до правил ст. 216 ЦК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 17 лютого 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 травня 2011 року у справі за № 5021/172/2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Суддя
П.Гончарук
Суддя Л.Стратієнко