"17" серпня 2011 р. Справа № 55/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіОстапенка М.І.,
суддівГончарука П.А., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус"
нарішення господарського суду міста Києва від 17 березня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2011 року
у справі№ 55/14
за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус"
простягнення 86 412,54 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився
відповідача -Воробйова В.В.
У січні 2011 року державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус" про стягнення 86 412,54 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором про надання комунальних послуг від 8 вересня 2008 року № 02.1.2-25-129, яка складається з 69 599,67 грн. основного боргу, 12 654,95 грн. інфляційних втрат, 3 533,59 грн. трьох відсотків річних та 624,33 грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17 березня 2011 року (суддя -Н.Ягічева), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2011 року (головуючий -О.Синиця, судді -Н.Калатай, С.Пашкіна), позов задоволено. Стягнено з відповідача 69 599,67 грн. основного боргу, 12 654,95 грн. інфляційних втрат, 3 533,59 грн. трьох відсотків річних, 624,33 грн. пені та судові витрати.
У касаційній скарзі, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень, у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права і прийняття нового рішення про відмову у позові.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17 березня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2011 року -без змін.
Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 8 вересня 2008 року між державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (аеропорт) і ТОВ "УкрБус" (клієнт) був укладений договір №02.1.2-25-129 про надання комунальних послуг, за умовами якого, аеропорт надає клієнту комунальні послуги, перелік яких визначений пунктом 1.1. договору, а клієнт зобов'язується оплатити аеропорту ці послуги по цінах, розмір яких зазначений у пункті 1.1. договору.
Згідно з пунктом 1.3.договору сплата за послуги здійснюється клієнтом з дати підписання сторонами акту передачі-приймання майна.
Щомісяця з 10 числа місяця, що слідує за звітним, клієнт зобов'язується самостійно одержувати в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється клієнтом до 15 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг клієнт зобов'язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами. Підписання цього акту клієнтом є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг (пункт 2.2.2.).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Факт надання аеропортом визначених договором послуг, вартістю 69 599,67 грн. у період з серпня 2008 року по листопад 2010 року підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рахунків-фактур і актів приймання-здачі виконаних послуг.
У ході розгляду даного спору відповідач доказів виконання грошових зобов'язань за договором не надав.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором, у відповідача виник основний борг у розмірі 69 599,67 грн., який господарські суди правомірно стягнули.
Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Клієнт зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 4.2 договору).
Таким чином, господарські суди дійшли правильного висновку щодо законності позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 624,33 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду і в частині стягнення з відповідача 12 654,95 грн. інфляційних втрат та 3 533,59 грн. трьох відсотків річних є законним і відповідає обставинам справи.
Посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги матеріалами справи не підтверджуються, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17 березня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2011 року у справі за № 55/14 -без змін.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Суддя
П.Гончарук
Суддя
Л.Стратієнко