"17" серпня 2011 р. Справа № 36/8
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіОстапенка М.І.,
суддівГончарука П.А., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"
нарішення господарського суду міста Києва від 14 березня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2011 року
у справі№ 36/8
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"
до- товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Груп",
- Дніпровської районної у місті Києві ради,
- виконавчого органу Дніпровської районної у місті Києві ради -Управління оренди та приватизації комунального майна
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Київської міської ради,
- Київської міської державної адміністрації
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Хата буде",
- комісії з припинення Дніпровської у місті Києві ради
провизнання договору недійсним і визнання права користування нежитловим приміщенням
за участю представників сторін:
від позивача -Лук'янов М.В.
відповідачів -Бенескул А.В.
третіх осіб -Кафельнікова Т.О., Телицька В.А.
У грудні 2010 року ТОВ "Україна житло-сервіс" звернулось до господарського суду із позовом до ТОВ "Інвест-Груп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 3, і визнання права користування ним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14 березня 2011 року (суддя -Т.Трофименко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2011 року (головуючий -О.Агрикова, судді -М.Чорногуз, В.Суховий), у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, 3-іх осіб, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами, рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради № 157 від 03.06.2004р. "Про передачу в оперативне управління ТОВ "Україна Житло-сервіс" на утримання та експлуатаційне обслуговування частини житлового фонду комунальної власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва"(пункт 1) передано ТОВ "Україна житло-сервіс" в оперативне управління, без права зміни власника, на утримання та експлуатаційне обслуговування житловий фонд ЖРЕО - 401, 402, 414, 416, 417 (вбудовані та прибудовані нежитлові приміщення, об'єкти благоустрою, службове та маневрове житло, майно зазначених ЖРЕО, окремі споруди, майстерні з обладнанням, тощо), який належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва.
На підставі зазначеного рішення 01.07.2004р. між Дніпровською районною у місті Києві радою (далі відповідач-2) та ТОВ "Україна житло-сервіс"(далі позивач) укладено договір на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового та нежитлового фонду і прибудинкових територій Дніпровського району.
Зазначений договір, згідно з п. 6.1 договору, укладено строком на п'ять років. Відповідно до п. 2.2.1 договору Дніпровська районна у місті Києві рада зобов'язалася надати ТОВ "Україна житло-сервіс" на період дії цього договору в безоплатне користування житлові будівлі та приміщення, що використовуються для власних потреб ТОВ "Україна житло-сервіс".
Додатковою угодою № 1 до договору від 25.02.2008р. п. 2.2.1 доповнено словами "згідно додатку".
Як вбачається з додатку до додаткової угоди № 1 від 25.02.2008р. до договору на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового та нежитлового фонду і прибудинкових територій Дніпровського району від 01.07.2004р. нежитлове приміщення площею 818,1 кв.м. по вул. Краківській, 3 передано в оперативне управління позивачу.
Рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради № 464 від 27.05.2010р. "Про внесення змін до деяких рішень Дніпровської районної у м. Києві ради" нежитлову будівлю по вул. Краківська, 3 було включено до переліку об'єктів нерухомого майна, що підлягають приватизації шляхом проведення аукціону.
За результатами аукціону між ТОВ "Інвест-Груп" та Дніпровською районною у місті Києві радою в особі виконавчого органу Дніпровської районної у місті Києві ради - Управління оренди та приватизації комунального майна 21 вересня 2010 року укладено договір купівлі-продажу адміністративного будинку шляхом продажу на аукціоні.
За актом приймання-передачі адміністративного будинку від 11 жовтня 2010 року, підписаним представниками сторін, Дніпровська районна у місті Києві рада в особі виконавчого органу Дніпровської районної у місті Києві ради - Управління оренди та приватизації комунального майна передала ТОВ "Інвест-Груп" адміністративний будинок загальною площею 818,10 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 3 (літера А).
З витягу № 27814656 від 28.10.2010 року комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»право власності на адміністративний будинок загальною площею 818,10 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 3, зареєстровано за ТОВ "Інвест-Груп". Пунктом 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" регламентується, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з пунктом 30 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначення доцільності, порядку та умов приватизації відноситься до виключної компетенції міської ради.
Пунктом 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування, а пунктом 7 статті 7 цього ж Закону також передбачено, що продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами.
Згідно абзацу 1 п. 5 мотивувальної частини та абзацу 2 п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 року №14-рп/2000 у справі №1-16/2000 доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків, визначеним законами.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що відчуження спірної будівлі шляхом приватизації було здійснено у межах компетенції місцевої ради із дотриманням, визначеного Законом порядку, а спірний договір купівлі-продажу за формою і змістом відповідає актам цивільного законодавства.
Крім того, суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що позивач не є стороною вказаного договору і власником спірної будівлі, а відтак, оспорюваний ним договір не стосується його майнових прав. При цьому, згідно з частиною статті 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування рішення господарського суду м.Києва від 14 березня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2011 року не вбачається.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14 березня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2011 року у справі за № 36/8 -без змін.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Суддя
П.Гончарук
Суддя
Л.Стратієнко