"17" серпня 2011 р. Справа № 14/54-1039
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіОстапенка М.І.,
суддівГончарука П.А., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль"
нарішення господарського суду Тернопільської області від 23 березня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року
у справі№ 14/54-1039
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доприватного підприємства "Торговий дім Тернопіль"
провизнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився
відповідача -не з'явився
У червні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду із позовом до приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" про визнання недійсним, укладеного між сторонами договору б/н від 28 грудня 2007 року оренди торгового місця АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23 березня 2011 року (суддя -О.Руденко), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року (головуючий - Г.Гнатюк, судді -Н.Кравчук, О.Мирутенко), позов задоволено. Визнано недійсним договір б/н від 30.04.2008 року оренди торгового місця АДРЕСА_1, укладений між с фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ПП "Торговий дім Тернопіль", м. Тернопіль з моменту його укладення.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 30 квітня 2008 року між ПП "Торговий дім Тернопіль"(орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування торгове місце АДРЕСА_1, для здійснення торгівлі непродовольчими (продовольчими) товарами. Договір укладено на термін з 01.01.2008 року до 01.12.2008 року і його чинність припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.2 договору).
Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради листом б/н від 30.10.2008 року повідомив підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність в приміщеннях комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі позивача, що з січня 2007 року ПП "Торговий дім Тернопіль" не має укладеного договору оренди із власником майна Тернопільською міською радою на приміщення, в якому знаходиться ринковий комплекс "Тернопіль", а отже ПП "Торговий дім Тернопіль" не є належним орендодавцем вказаних приміщень та укладення будь-яких договорів з підприємцями на використання комунального майна під торгові місця із цим підприємством є неправомірним.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором суборенди, об'єктом користування за яким є торгове місце, розташоване у приміщенні комунальної власності.
Повноваження орендаря щодо користування майном комунальної власності, зокрема, шляхом передачі його в суборенду, визначені ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 288 ГК України та ст. 774 ЦК України, які передбачають наявність для цього таких умов: знаходження майна в правомірному користуванні орендаря на підставі договору оренди, відсутність обмежень у законі або договорі оренди на передачу майна в суборенду третім особам, строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.
Підставою перебування нежитлового приміщення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1, в якому знаходиться торговий комплекс "Тернопіль", у користуванні ПП "Торговий дім Тернопіль" був договір оренди № 7012 від 05.01.1996 р., укладений між ТОВ "Універсам Тернопіль" та уповноваженим Тернопільською міською радою органом -Фондом комунального майна у м. Тернополі, правонаступником якого на даний час є Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради. Нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 передані в оренду відповідачу на підставі патенту № 24 від 05.01.1996 року на право оренди, додатку від 30.03.1998 року до договору оренди нежитлових приміщень № 7012 від 05.01.1996 року, яким внесено зміни до цього договору, а саме орендарем зазначено ПП "Торговий дім Тернопіль". Строк дії договору оренди № 7012 від 05.01.1996 р. встановлено до 03.01.2006 року, а згідно додатку від 25.01.2006 року до цього договору його дію продовжено до 31.12.2006 року, після чого він припинив свою дію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, оскільки орендодавець протягом встановленого ч. 2 ст. 17 цього ж Закону та ст. 764 ЦК України місячного терміну повідомив орендаря про ненадання згоди на пролонгацію вказаного договору.
Тобто, відповідач з 01.01.2007 р. і на момент укладення оспорюваного договору, не був орендарем нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, надане в користування позивачу за договором суборенди від 30.04.2008 р., а відтак, відповідач не мав права укладати цього договору, оскільки відповідно до ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 288 ГК України та ст. 774 ЦК України таке право належить виключно орендарю.
Доводи касаційної скарги вказаного висновку не спростовують, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність у нього на момент укладення спірного договору належним чином оформленого права власності чи користування щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України).
Таким чином, висновок господарських судів про те, що при укладенні оспорюваного договору оренди торгового місця АДРЕСА_2 відповідачем не дотримано вимоги частин 1, 2 ст. 203 ЦК України, оскільки у нього не було належних повноважень на вчинення цього правочину, що згідно ч. 1 ст. 215, ст. 236 ЦК України та ст. 207 ГК України є підставою для визнання такого договору недійсним з моменту його укладення, є законним та обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і містять заперечення проти позову, які були предметом дослідження господарськими судами і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваних рішень.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України
касаційну скаргу приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 23 березня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року у справі за № 14/54-1039 -без змін.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Суддя
П.Гончарук
Суддя
Л.Стратієнко