"17" серпня 2011 р. Справа № 9/22пн/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів Гончарука П.А.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача:
відповідача:
заявника: Штокалов Є.А.
Мещеряков В.І.
Вінюков В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луганської обласної ради
на рішення
та постановугосподарського суду Луганської області від 17 лютого 2011 р.
Донецького апеляційного господарського суду від 01 червня 2011 р.
у справі№ 9/22пн/2011
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Валеас"
доЛуганської обласної дитячої клінічної лікарні
про визнання права користування майном та усунення перешкод в користуванні
У січні 2011 р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання права на строкове платне користування індивідуально визначеним майном -вбудованим нежитловим приміщенням площею 30,70 м2, яке розміщене за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 68, на першому поверсі корпусу №8, на умовах укладеного між сторонами договору оренди №29 від 30.10.2007р.
В подальшому доповнив позов вимогами про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні вказаним майном.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.02.2011р. (суддя Ворожцов А.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2011 р. (головуючий -Зубченко І.В., судді -Акулова Н.В., Геза Т.Д.), позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном, а саме: вбудованим нежитловим приміщенням площею 30,70кв.м., яке розміщене за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 68, на першому поверсі корпуса №8.
В решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі Луганська обласна рада, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, незалучення її до участі у справі, хоча постановлені рішення стосуються її прав і обов'язків, просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким у позові відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення -без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в встановлено господарськими судами, рішенням Луганської обласної ради від 28.04.2005р. №19/75 “Про оренду майна, що знаходиться в управлінні Луганської обласної ради” було затверджено Порядок передачі в оренду, суборенду нерухомого майна та надання дозволу підприємствам, установам та організаціям бути орендодавцем нерухомого майна, що знаходиться на їх балансі.
Положеннями зазначеного Порядку підприємства, організації, установи, заклади уповноважені на укладання договорів оренди нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 м2 на одне підприємство, організацію, установу, заклад, визначено порядок укладення таких договорів, порядок отримання дозволу бути орендодавцем нерухомого майна, порядок розгляду питання про дозвіл на оренду (суборенду), врегульовано інші питання стосовно оренди майна, що знаходиться в управлінні Луганської обласної ради.
30.10.2007 р. між ТОВ “Валеас” (орендар) та Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею (орендодавець) був укладений договір №29 оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, яке знаходиться на балансі орендодавця. Згідно з актом прийому-передачі від 30.10.2007р. орендодавець передав в тимчасове платне користування орендарю вбудоване нежитлове приміщення площею 30,70 м2, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 68, на першому поверсі корпусу № 8, для розміщення пункту з реалізації готових ліків.
Договір укладено строком на 35 місяців - з 01.11.2007р. по 01.10.2010р. (пункт 10.1. договору).
Пунктом 10.6 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
На підставі цієї умови відповідач направив листом від 14.10.2010р. за №1206 заяву про відмову у продовженні спірного договору оренди, крім того, на адресу позивача був направлений проект акту приймання-передачі спірного нежитлового приміщення від 29.10.2010р.
Позивач не погодився на припинення договірних відносин та листом від 15.10.2010р. за №241/10, з посиланням на Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні” від 15.12.2009р. №1759 просив вважати дію договору продовженою до 30.10.2012р.
Згідно Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні” від 15.12.2009р. №1759-VІ частину першу статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” доповнено реченням такого змісту: "Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін".
За приписами п.5 “Перехідних положень” вказаного закону термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.
Судами встановлено, що позивач є суб'єктом малого підприємництва, оскільки відповідає вимогам ст.1 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”.
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач фактично звернувся до суду з вимогою про встановлення факту продовження строку оренди на тих самих умовах та, відповідно, продовження відносин оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 68, що виникли на підставі договору оренди об'єктів нерухомості №29 від 30.10.2007р., і є продовженими в силу прийняття акту цивільного законодавства, а тому вимога про визнання договору продовженим не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення.
Оскільки чинним законодавством встановлені правила щодо продовження терміну договору оренди до п'яти років з дня укладення в силу закону,то необхідність продовження дії такого договору оренди в судовому порядку відсутня.
Крім того, обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання за ним права строкового платного користування спірним майном до 01.11.2012р. не відповідає вимогам закону та не встановлений договором.
Відповідач, заперечуючи право позивача користуватись спірним орендованим майном після 01.10.2010р., та вимагаючи від нього повернення цього майна, здійснює перешкоди у користуванні позивача орендованим приміщенням, що є порушенням права позивача як орендаря, а тому останній правомірно вимагав усунути перешкоди у користуванні спірним нежитловим приміщенням,в зв'язку з чим позов в цій частині був задоволений.
Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Доводи скаржника про те, що в порушення положень ст.27 ГПК України, суди ухвалили рішення без залучення до участі у справі Луганської обласної ради, що виконує повноваження власника спірного майна, вирішивши питання про права обласної ради на володіння та користування спірним нежитловим приміщенням від імені територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, шляхом встановлення права ТОВ “Валеас” користуватися спірним майном протягом 5 років з дня укладення договору оренди, чим позбавили Луганську обласну раду права користуватися цим майном, були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, яки й правильно зазначив про те, що суть спірних правовідносини в даному випадку зводиться до того, чи має позивач користуватись спірним орендованим майном після 01.10.2010р. та чи правомірно відповідач вимагає повернення спірного нежитлового приміщення.
Скаржник не є стороною договору оренди, повноваження на його укладення були передані ним відповідачу, а тому порушення правил ст. 27 ГПК України відсутні.
Пункт 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 №1759 передбачає, що орендар, який уклав договір раніше і кінцевий термін оренди за таким договором настає після набрання чинності цим Законом, має право продовжувати орендні відносини та володіти і користуватися об'єктом оренди до закінчення 5 років з моменту укладення договору оренди.
Обов'язковість виконання всіма державними органами, в тому числі Луганською обласною радою та Луганською обласною дитячою клінічною лікарнею імперативних приписів вказаного закону не поставлено законодавцем у залежність від намірів власника чи балансоутримувача використовувати орендоване державне майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем (суб'єктом малого підприємництва) меншого, ніж 5 років, терміну продовження договорів оренди державного та комунального майна.
Отже, доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування постановлених у справі судових не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
касаційну скаргу Луганської обласної ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 17 лютого 2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01 червня 2011 р. у справі за №9/22пн/2011 -без змін.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Суддя
П.Гончарук
Суддя
Л.Стратієнко