"11" серпня 2011 р. Справа № 16/17-741-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Ренійський морський торгівельний порт"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.11
у справі№16/17-741-2011
за позовомДержавного підприємства "Ренійський морський торгівельний порт" (надалі -порт)
доВідкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (надалі -товариство)
про стягнення 59 308, 02 грн
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: ОСОБА_1 -за дов. від 25.01.11;
від відповідача: ОСОБА_2 -за дов. від 29.06.11
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати від 09.08.11, для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
Державним підприємством "Ренійський морський торгівельний порт" у лютому 2011 року заявлений позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" 59 308,02 грн - портових зборів. Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати в період з червня до серпня 2009 року портових зборів. При цьому, позивач посилався на приписи статей 193 Господарського кодексу України, статей 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, статті 84 Кодексу торговельного мореплавства та положення Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 №1544 "Про портові збори".
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.11, ухваленим суддею Желєзна С.П., позовні вимоги задоволено. Вмотивовуючи рішення суд установив порушення відповідачем зобов'язань зі сплати портових зборів згідно договору від 31.12.05 та вимог Кодексу торговельного мореплавства України, Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.00 № 1544 "Про портові збори". При цьому,
Доповідач: Добролюбова Т.В.
суд першої інстанції встановив факт використання відповідачем послуг порту і зазначив, що відведення позивачеві акваторії порту наприкінці листопада 2009 року не впливає на обов'язок відповідача сплатити портові збори.
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Михайлова М.В. -головуючого, Ярош А.І., Журавльова О.О., постановою від 07.06.11, перевірене рішення у справі скасував. Прийняв нове рішення про відмову у позові. Суд апеляційної інстанції вмотивовуючи постанову дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для справляння корабельного, адміністративного та якірного зборів за спірний період, оскільки позивачеві акваторія в користування у встановленому порядку не надавалась, а відтак останній не був наділений обов'язком справляти ці збори. Водночас, апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача правових підстав справляти вказані портові збори на підставі договору від 31.12.05, адже умови цього договору стосовно сплати корабельного, адміністративного та якірного збору до набуття чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.09 №1234 "Про надання державному підприємству "Ренійський морський торговельний порт" у користування акваторії" "можуть бути визнані судом такими, що суперечать чинним нормам законодавства".
Державне підприємство "Ренійський морський торгівельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на неврахування апеляційним судом того, що фактично межі акваторії порту були визначені значно раніше, ніж закріплені Постановою Кабінету Міністрів України №1234 від 07.10.09. Також, скаржник зазначає, що відповідач не оспорює факт отримання ним послуг, наданих портом до набуття чинності Постановою Кабінету Міністрів України №1234 від 07.10.09 і це підтверджено актом звірки взаємних розрахунків від 11.04.11. Наголошує скаржник і на неврахуванні апеляційним судом того, що позивач визнаний державою як юридична особа, якій делеговані певні функції: надання послуг щодо забезпечення безпеки мореплавства та справляння плати за надані послуги, вказані збори є цільовими, сплачуються у морському порту і використовуються згідно "Порядку обліку та використання коштів від портових зборів", затвердженого наказом Міністерства транспорту України №783 від 25.08.04. Скаржник вважає, що сплата портових зборів та акваторія порту були визначені сторонами у договорі №204-020/048-КО від 31.12.05 з посиланням на Обов'язкові постанови порту, в яких передбачено, що до акваторії порту відноситься частина ріки Дунай у лівого берега від 62,5 милі до 71 милі, обмеженою умовною лінією державного кордону. Зауважує скаржник і на тому, що умови укладеного між сторонами договору №204-020/048-КО від 31.12.05 в частині зобов'язань відповідача сплачувати портові збори у встановленому порядку не оскаржувались та не визнавались недійсними, а відтак, підлягають виконанню сторонами. На думку скаржника, відповідач має сплатити портові збори за фактично надані послуги, а обставини щодо правомірності фактичного користування портом акваторією не входить до предмету доказування у даній справі, оскільки є правовідносинами між державою і портом. При цьому, скаржник наводить практику касаційної інстанції на користь своєї позиції у інших справах. Від Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., і пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Державного підприємства "Ренійський морський торгівельний порт" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" 59 308,02 грн портових зборів. Правовідносини між портом та ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" з обробки та обслуговування в Ренійському порту суден, що належать відповідачеві, зафрахтовані ним або які знаходяться в його оперуванні, регулюється договором № 204-020/048 КО від 31.12.05, укладеним між сторонами. Пунктами 2.1, 2.6 договору сторони погодили, що порт зобов'язується приймати під обробку та здійснення навантаження/ вивантаження суден судновласника відповідно до даного договору і Звичаїв порту, організувати виконання службами порту заявок судновласника, пов'язаних з обслуговуванням суден, після їх попереднього узгодження з портом. Згідно з пунктом 3.8 договору товариство прийняло на себе зобов'язання сплачувати портові збори і вартість послуг, наданих портом відповідно до умов цього договору. Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що судновласник здійснює оплату портових зборів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.00, наказу Міністерства транспорту №711 від 25.12.00 та наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 27.05.05 №266. Відповідно до пункту 4.4. договору, товариство зобов'язалось сплатити портові збори, визначені Постановою Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.00 упродовж 10 діб з моменту одержання відповідного рахунку, та упродовж 30 діб - інші послуги, передбачені наказом Міністерства транспорту №711 від 25.12.00. Відповідно до статті 84 Кодексу торгівельного мореплавства України у морському порту справляються цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. За приписами статей 73, 75 вказаного Кодексу, діяльністю морського порту як державного транспортного підприємства є обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту, при цьому, на морський порт покладаються певні функції з метою забезпечення безпеки мореплавства. Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" зареєстроване державним реєстратором як державне підприємство зі статусом юридичної особи. На виконання положень статті 84 Кодексу торгівельного мореплавства України Кабінетом Міністрів України постановою від 12.10.2000 № 1544 затверджене Положення про портові збори. Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 №1544 як порт, що здійснює справляння портових зборів. Отже, Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" визнаний державою як юридична особа, якій делеговані певні функції: надання послуг щодо забезпечення безпеки мореплавства та справляння плати за надані послуги. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати не тільки із закону або іншого нормативно-правового акту, а і з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як установлено судом першої інстанції, і цього не спростовано апеляційним судом, на виконання умов вказаного договору, портом наданий комплекс послуг, зокрема, з оформлення приходу/відходу суден та виставлені рахунки на загальну суму 68728,23 грн, які сплачені відповідачем частково на суму 9420,21 грн. Також судом першої інстанції установлено те, що відповідачем сплачені послуги і не сплачені корабельний, адміністративний та якірний збори на суму 59 308,02 грн. Водночас, враховується і те, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 14 Водного кодексу України розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема, внутрішніми морськими водами, належить до відання Кабінету Міністрів України. Отже, акваторія морського порту відводиться в установленому порядку Кабінетом Міністрів України відповідному морському порту, але відведення морському порту території та водного простору має на меті забезпечити належне функціонування порту і не ставить в залежність останнього можливість справляти портові збори. Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 07.10.09 №1234 "Про надання ДП "Ренійський морський торговельний порт" у користування акваторії", якою визначені межі акваторії, що надається порту у користування, а саме: акваторія порту включає водний простір р. Дунай від 62,5 милі до 71 милі, рахуючи від лівого берега до лінії державного кордону. Фактично вказані межі акваторії порту були визначені значно раніше, ніж закріплені Постановою Кабінету Міністрів України № 1234 від 07.10.09, і це не завадило позивачеві виконувати умови з обробки та обслуговування суден відповідача упродовж тривалого часу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача спірних коштів. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Проте, скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. Відтак доводи, викладені в касаційній скарзі знайшли своє підтвердження, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення у справі.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.11 у справі №16/17-741-2011 скасувати.
Рішення господарського суду Одеської області від 15.04.11 у цій справі залишити в силі.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Ренійський морський торгівельний порт" задовольнити.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т. Гоголь
А.Осетинський