"16" серпня 2011 р. Справа № 11/1/11
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Демидової А.М.- головуючий,
Жукової Л.В.,
Подоляк О.А.,
розглянувши касаційну скаргузакритого акціонерного товариства "Союз-В"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р.
у справі № 11/1/11 господарського суду Запорізької області
за позовомМелітопольського орендного підприємства теплових мереж
дозакритого акціонерного товариства "Союз-В"
простягнення 6 757,08 грн.
Подана закритим акціонерним товариством "Союз-В" касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з таких підстав.
Частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до скарги додаються докази сплати державного мита.
Згідно частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в розмірі та порядку, який встановлений законодавством України.
Сума державного мита, сплаченого за квитанцією № 126 від 04.07.2011 р. не відповідає п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", відповідно до якого, зокрема, із заяв майнового характеру державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; державне мито із касаційних скарг на рішення та постанови сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Зважаючи на те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 6 757,08 грн. у даній справі є майновою, державне мито повинно становити 51 грн.
Всупереч цьому, сума державного мита, сплаченого квитанцією № 126 від 04.07.2011 р. становить 43,34 грн.
Зважаючи на викладене, зазначене платіжне доручення не можна визнати належним доказом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку.
Крім того, пунктом 4 частини першої ст. 111 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зміст касаційної скарги зводиться до аналізу фактичних обставин справи, посилання на норми права та намагання скаржника витлумачити останні.
При цьому в касаційній скарзі не вказано суті допущених порушень або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, натомість акцентується увага на встановлених судом фактах, та неповно досліджених доказах та обставинах справи.
Згідно вимог ч. ІІ ст. 1117 касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Керуючись ст. 86, 111 пунктами 4, 6 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Союз-В" повернути скаржнику.
Головуючий: Демидова А.М.
Судді: Жукова Л.В.
Подоляк О.А.