"11" серпня 2011 р. Справа № 61/136
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстор"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.11
у справі№61/136
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МВМ-Київ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстор"
проповернення обладнання за договором
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: ОСОБА_1 -за дов. від 17.01.11;
від відповідача: ОСОБА_2 -за дов. від 14.06.11(138 арк.спр.); ОСОБА_3 -директор.
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати від 09.08.11, для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
Товариством з обмеженою відповідальністю "МВМ-Київ" у березні 2011 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстор" про зобов'язання повернути позивачеві обладнання верстат брусовальний 2-х вальний ТD-500 та верстат багатопильний WD-250/350. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що між сторонами був укладений договір зберігання обладнання №09077 від 14.09.09 , на виконання умов якого ним відповідачеві передано майно. Згідно з цим договором відповідач мав повернути на першу вимогу позивача передане йому спірне обладнання, однак, після закінчення строку зберігання та на неодноразові вимоги позивача, відповідачем вказане майно не повернуто. При цьому позивач посилався на приписи статей 93, 525, 526, 530, 942, 949, 953 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.11, ухваленим суддею Івченко А.М., позовні вимоги задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору щодо вчасного повернення обладнання зі зберігання. Судове рішення обґрунтоване приписами
Доповідач: Добролюбова Т.В.
статей 11, 509, 525, 526, 599, 626, 629, 936, 938 Цивільного кодексу України , статей 173, 180, 193 Господарського кодексу України .
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шапрана В.В. -головуючого, Моторного О.А., Кошіля В.В., постановою від 14.06.11, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстор" залишив без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерстор" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вважає, що судами не надано належної правової оцінки договору купівлі-продажу спірного майна від 14.09.09 №09076, укладеного між сторонами, адже обладнання мало зберігатись у нього до повного виконання умов вказаного договору. Отже, на думку скаржника, оскільки договір купівлі-продажу не втратив чинність та до нього не вносились зміни він має зберігати спірне обладнання.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "МВМ-Київ" відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., і пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.09.09 між з Товариством з обмеженою відповідальністю "МВМ-Київ" -продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерстор" - покупцем, укладено договір № 09076, за умовами якого позивач продає, а відповідач купує обладнання в кількості та ціною, визначених у додатку № 1 до договору. Згідно з пунктом 2.1 загальна вартість обладнання становить 615 394, 56 грн. Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що право власності на обладнання переходить до відповідача з моменту 100 % вартості даного обладнання, згідно даного договору та підписання видаткової накладної. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачем вартість обладнання сплачена частково на суму 345 179, 50 грн, що підтверджується банківськими виписками, у зв'язку з чим, 14.09.09 сторони уклали договір зберігання № 09077, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання обладнання, зокрема: TD-500 верстат брусувальний 2-х вальний та WD-250/350 верстат багатопильний. Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що строк зберігання встановлюється з моменту фактичної передачі товару відповідачу до 30.01.10. Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що строк дії договору обумовлений строком фактичного зберігання товару. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "МВМ-Київ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстор" про зобов'язання відповідача повернути позивачеві обладнання верстат брусовальний 2-х вальний ТD-500 та верстат багатопильний WD-250/350, передане йому за договором № 09077 через закінчення строку зберігання. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори. За частиною 1 статті 626 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до приписів статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Статтею 938 цього ж Кодексу унормовано, що зберігач зобов'язаний зберігати річ упродовж строку, встановленого у договорі зберігання. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов договору зберігання позивач передав, а відповідач прийняв верстат брусувальний 2-х TD-500 вальний та WD-250/350 верстат багатопильний, що підтверджується актом приймання-передачі від 14.10.09. Судами також установлено, що 10.02.10 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення з проханням повернути обладнання, передане за договором зберігання від 14.09.09 № 09077. Установлено судами і те, що відповідачем спірне обладнання не повернуто. За приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. З огляду на установлені судами обставини справи, та враховуючи вимоги наведених норм, висновок судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним. Довід скаржника про те, що обладнання мало зберігатись у нього до повного виконання умов договору купівлі -продажу №09076 від 14.09.09 визнається необґрунтованим, оскільки, як убачається з матеріалів справи, підставою позову Товариством з обмеженою відповідальністю "МВМ-Київ" визначено договір зберігання, а не купівлі -продажу. Окрім цього, враховується і те, що відповідно до статті 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Таким чином доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами, а відтак підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.11 у справі №61/136 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстор" залишити без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
А.Осетинський