"11" серпня 2011 р. Справа № 5023/1476/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г.,
Осетинського А.Й.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні за участю
представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 -дов. від 29.07.11
відповідача: ОСОБА_2. -дов. від 09.08.11
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від06.06.11
у справі№5023/1476/11
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Схід"
простягнення 776272,97 грн.
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 09.08.11 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом, з урахуванням заяви про зміну позову, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Схід" про стягнення з останнього 776272,97 грн., з яких: 444815,53 грн. основної заборгованості, 53431,23 грн. пені, 109047,09 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 31090,85 грн. -3% річних та 137888,27 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем в повному обсязі вартості отриманого товару (борошна пшеничного) за договорами №31/03-08м7 від 31.03.08, №19/05-08м7 від 19.05.08, №006-08м3 від 03.06.08, №03/06-08м5 від 03.06.08, №06/06-08м1 від 06.06.08. При цьому, позивач посилався на приписи статей 509, 525, 526, 530, 534, 536, 610, 625, 1054, 1057 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.11 (суддя Светличний Ю.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 444815,53 грн. основної заборгованості, 53431,23 грн. пені, 109047,09 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 31090,85 грн. -3% річних та 137888,27 грн. інфляційних втрат. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем повної вартості поставленого борошна пшеничного за спірними договорами. При цьому, суд визнав підставним здійснений позивачем розрахунок заборгованості за спірними договорами із застосуванням порядку черговості погашення вимог кредитора, як-то передбачено приписами статті 534 Цивільного кодексу України. Водночас суд дійшов висновку, що спірні договори містять умови комерційного кредиту, а тому розмір процентів за користування грошовими коштами визначається на рівні облікової ставки НБУ, як передбачено приписами статті 1048 Цивільного кодексу України. Суд керувався приписами статей 11, 105, 107, 109, 509, 512, 513, 520, 526, 530, 534, 536, 610, 625, 626, 1048, 1054, 1057 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Водночас суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Схід" про заміну відповідача.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.11 (судді Істоміна О.А., Бабакова Л.М., Барбашова С.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 444815,53 грн. основної заборгованості, 53431,23 грн. пені, 109047,09 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 31090,85 грн. -3% річних та 137888,27 грн. інфляційних втрат. В цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Апеляційний господарський суд виходив з відсутності заборгованості за поставлений товар, що унеможливлює, в свою чергу, стягнення 3% річних та інфляційних. Апеляційний господарський суд визнав помилковим і стягнення з відповідача пені, оскільки її розрахунок не підтверджений належно матеріалами справи та за цією вимогою сплинув строк позовної давності. Окрім того, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що укладені між сторонами спірні договори не містять умов комерційного кредиту, а відтак визнала необґрунтованим стягнення з відповідача відсотків за користування чужими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України. В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста", яке просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду залишити в силі. Скаржник наголошує на порушенні апеляційним судом приписів статей 261, 534, 536, 1048, 1057 Цивільного кодексу України. Товариство зазначає, що в матеріалах справи наявні обґрунтовані розрахунки суми заборгованості, 3% річних і інфляційних. На думку товариства, розмір процентів за користування грошовими коштами передбачений приписами статті 1048 Цивільного кодексу України. Окрім того, скаржник не погоджується та вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що відповідач є неналежним відповідачем у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Схід" не скористалося своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу. Водночас від товариства судом отримано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, яке залишається колегією суддів без задоволення через обмеженість строків для розгляду касаційної скарги та те, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась. При цьому враховується і те, що представник відповідача був присутнім у судовому засіданні.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх у судовому засідання представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Схід" 444815,53 грн. основної заборгованості, 53431,23 грн. пені, 109047,09 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 31090,85 грн. -3% річних та 137888,27 грн. інфляційних втрат. Як на підставу позову, позивач посилався на несплату відповідачем в повному обсязі вартості отриманого борошна пшеничного за договорами №31/03-08м7 від 31.03.08, №19/05-08м7 від 19.05.08, №006-08м3 від 03.06.08, №03/06-08м5 від 03.06.08, №06/06-08м1 від 06.06.08. При цьому, позивач розрахував заборгованість за спірними договорами із застосуванням порядку черговості погашення вимог кредитора, що передбачений приписами статті 534 Цивільного кодексу України. Ухвалюючи рішення у справі та задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції виходив з того, що зарахування отриманих коштів для погашення боргу позивач здійснив правомірно у повній відповідності з вимогами статті 534 Цивільного кодексу України. Суд встановив наявність боргу та вважав правомірним нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, пені, інфляційних та річних. Скасовуючи рішення господарського суду в частині задоволення позову, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення спірних коштів з відповідача. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. В ході розгляду справи, апеляційним господарським судом було установлено, що між сторонами у справі було укладено п'ять договорів поставки борошна пшеничного, а саме: №31/03-08м7 від 31.03.08, №19/05-08м7 від 19.05.08, №006-08м3 від 03.06.08, №03/06-08м5 від 03.06.08, №06/06-08м1 від 06.06.08. На виконання цих договорів позивач відвантажив борошно пшеничне, факт отримання якого відповідач не оспорював. Так, за договором №31/03-08м7 від 31.03.08 позивач поставив відповідачеві згідно з видатковою накладною №РН-0000365 від 17.04.08 борошно на суму 856 350,00 грн. За договором №19/05-08м7 від 19.05.08 позивач поставив відповідачеві згідно з видатковими накладними №РН-0000498 від 22.05.08, № РН-0000490 від 21.05.08 борошно на суму 1 101 100,00 грн. Крім того, до цього договору сторонами було підписано Додаткову угоду №1 від 19.05.08, за якою позивач зобов'язався забезпечити подачу-прибирання контейнерів для завантаження товару, а відповідач, в свою чергу, оплатити такі витрати. Відшкодування витрат з подачі-прибирання з/д контейнерів склало 3103,90 грн. (акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000035 від 23.06.08). За договором №03/06-08м3 від 03.06.08 позивач поставив відповідачеві згідно з видатковими накладними №РН-0000550 від 04.06.08, №РН-0000555 від 05.06.08, № РН-0000670 від 06.06.08, № РН-0000563 від 09.06.08, №РН-0000564 від 10.06.08, №РН-0000576 від 12.06.08, №РН-0000593 від 17.06.08 борошно на суму 1 154 855,00 грн. За договором №03/06-08м5 від 03.06.08 позивач поставив відповідачеві згідно з видатковими накладними №РН-0000559 від 06.06.08, №РН-0000554 від 05.06.08, №РН-0000551 від 04.06.08 борошно на суму 182028,00 грн. За договором №06/06-08м1 від 06.06.08 позивач поставив відповідачеві згідно з видатковими накладними №РН-0000640 від 26.06.08, №РН-0000634 від 25.06.08 борошно на суму 595 723,00 грн. В ході розгляду справи апеляційним господарським судом було установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Схід" за отримане борошно пшеничне розраховувався з позивачем. При цьому, з грошових сум, що надходили від відповідача до позивача в рахунок оплати заборгованості, останнім проводилося зарахування отриманих коштів за різними грошовими зобов'язаннями. Таке зарахування, як вважав позивач, він здійснював на підставі приписів статті 534 Цивільного кодексу України, якою унормовано, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив, що 01.03.09 (до пред'явлення позову в суд) відбулася реорганізація юридичної особи відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Схід". Було виділено Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-Інвест" та передано йому за розподільчим балансом зобов'язання, в тому числі, і за усіма спірними договорами. Згідно з приписами статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Частиною 4 статті 59 Господарського кодексу України унормовано, що у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта. Заперечуючи проти позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Схід" наголошувало на тому, що воно не є належним відповідачем, оскільки всі права та обов'язки за спірними договорами перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-Інвест". Проте, позивач заперечував проти заміни відповідача у справі (а.с. 11 ІІ т.с.). Відповідно до приписів частини 3 статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Оскільки апеляційний господарський суд, дослідивши усі зібрані докази та обставини справи, установив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Схід" не є належним відповідачем у справі (позивач до прийняття рішення у справі заперечував проти заміни відповідача), колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
За таких обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.
Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.11 у справі №5023/1476/11 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
А.Осетинський