"11" серпня 2011 р. Справа № 22/118
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЗаріцької А. О.,
суддів:Поліщука В. Ю. (доповідач),
Катеринчук Л.Й.,
розглянувшикасаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалбудсервіс",
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2011 року (головуючий суддя -Юрченко Я.О., судді: Зварич О.В., Якімець Г.Г.),
та рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2011 року (суддя -Малєєва О.В.),
у справі№22/118,
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Реалбудсервіс" (м. Калуш, Івано-Франківська області),
до1. Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" (м.Калуш, Івано-Франківська область),
2. Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" (м.Івано-Франківськ),
провизнання договору купівлі-продажу від 25.05.2006 року дійсним; визнання права власності,
представники сторін в судове засідання не з'явились,
У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Реалбудсервіс" (далі за текстом -ТзОВ "Реалбудсервіс") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" (далі за текстом -ВАТ "Калушхімремонт", відповідач-1), Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" (далі за текстом -ОКП "Івано-Франківське ОБТІ", відповідач-2) про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 25.05.2006 року; визнання права власності на будівлі, розташовані за адресою: м. Калуш, вул. Окружна, 1а, згідно додатку №1 до договору купівлі-продажу від 25.05.2006 року; зобов'язання відповідача-2 зареєструвати за позивачем право власності на об'єкти нерухомості згідно додатку №1, додатку №2 до договору купівлі-продажу від 25.05.2006 року, які розташовані за адресою: м.Калуш, вул. Окружна, 1а. Позовні вимоги мотивовані наступним :
- оскільки за договором купівлі-продажу позивачем зобов'язання виконані в повному обсязі та відбулось повне виконання договору ВАТ "Калушхімремонт", який в свою чергу передав позивачу по акту прийому -передачі об'єкти нерухомого майна, то позивачу належить право на вільне володіння, користування та розпоряджання майном, а саме приміщеннями контрольно-пропускного пункту та приміщенням диспечерської, гаражними приміщеннями під літерою "Б" а) №1-13; б) приміщення надбудови під номером 18-28, в свою чергу у власність ВАТ "Калушхімремонт" було передано металевий ангар під літерою "Д";
- у зв'язку з тим, щодо ВАТ "Калушхімремонт" порушено справу про банкрутство та розпочато процедуру розпорядженням майном, а новий арбітражний керуючий Старцун Н.І. не визнає право власності за договором чим порушує права та законні інтереси позивача, які полягають у позбавлені можливості провести державну реєстрацію свого права власності та подальшої його реєстрації. Враховуючи ці факти та посилаючись на ст.ст.16,182,316,220,392 ЦК України, ст.ст.21,22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п.4.2. Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" №7/5 від 7.02.2002 року, позивач просив визнати договір купівлі-продажу від 25.05.2006 року дійсним.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2011 року у справі №22/118 в задоволенні позовних вимог, щодо визнання Договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності ТзОВ "Реалбудсервіс" відмовлено, в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 зареєструвати за позивачем право власності на об'єкти нерухомості згідно додатку №1, додатку №2 до договору купівлі-продажу від 25.05.2006 року, які розташовані за адресою: м.Калуш, вул.Окружна, 1а припинено провадження у справі. Рішення місцевого господарського суду мотивовано зокрема, тим що, як вбачається з зі змісту угоди від 25.05.2006 року її предметом є купівля корпоративних прав, а не рухомого та нерухомого майна. Тому, відповідно до ст.208 ЦК України такий правочин слід було вчиняти в письмовій формі. Обов'язкового нотаріального посвідчення такого договору чинним законодавством не передбачене, внаслідок цього, положення ч.2 ст.220 ЦК України до спірних правовідношень не можуть застосовуватись, оскільки суд може визнати договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення. При цьому, місцевий господарський суд погодився з доводами ВАТ "Калушхімремонт" про те, що додаток №2 до угоди від 1.08.2006 року не має відношення до неї, оскільки в угоді йдеться тільки про продаж корпоративних прав і відсутні умови щодо міни нерухомого майна. Крім того, в вказаній угоді не міститься посилання на додаток №2.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 року рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2011 року залишено без змін, апеляційна скарга ТзОВ "Реалбудсервіс" -без задоволення. Постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована, тим, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків господарського суду першої інстанції не спростовано, оскаржуване судове рішення є законним та обгрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТзОВ "Реалбудсервіс" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 року у справі скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, визнати право власності ТзОВ "Реалбудсервіс" на передані приміщення згідно додатку №2. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням господарськими судами норм матеріального та процесуального права та тим, що посилання місцевого господарського суду та господарського суду апеляційної інстанції на те, що в угоді купівлі-продажу не міститься посилання на додаток №2 не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки, відповідно з додатком №2 від 1.08.2006 року саме ВАТ "Калушхімремонт" належала ініціатива щодо обміну корпоративних прав на рухоме та нерухоме майно відображене в додатках №1 та №2.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.07.2011 року касаційну скаргу ТзОВ "Реалбудсервіс" прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 11.08.2011 року.
За Розпорядженням Секретаря судової палати Заріцької А.О. від 9.08.2011 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя -Заріцька А.О., судді: Поліщук В.Ю., Катеринчук Л.Й. (з підстав зазначених у розпорядженні).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як свідчать матеріали справи, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
25.05.2006 року між ВАТ "Калушхімремонт", в особі ліквідатора Павликівського Б., що діяв на підставі постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2003 року у справі №Б-7/224 та ТзОВ "Реалсервісбуд", була укладена Угода купівлі-продажу. Згідно з п.1.1 якої, ВАТ "Калушхімремонт" (в тексті Угоди -продавець) зобов'язався продати у власність ТзОВ "Реалсервісбуд" (в тексті Угоди -покупець) належну першому частку в статутному капіталі ТзОВ "Реалсервісбуд" вартістю 241271 грн. 00 коп., а покупець зобов'язався оплатити її на умовах цієї Угоди. В п.2 вказаної Угоди визначено, що покупець зобов'язаний прийняти частку в статутному фонді товариства згідно з актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Угоди і провести оплату за частку по вартості, яка відображена в установчих документах -241271 грн. 00 коп. - на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 днів з моменту підписання Угоди. Продавець, в свою чергу, зобов'язувався передати покупцеві частку згідно з актом прийому-передачі.
Акт прийому-передачі частки в статутному капіталі було складено 1.08.2006 року. В ньому, зокрема, зазначено, що продавець передав, а покупець прийняв частку в статутному фонді ТзОВ "Реалсервісбуд", відповідно до Договору купівлі-продажу від 25.05.2006 року та рішення комітету кредиторів; договірна ціна 241271 грн. 00 коп.; а також те, що продавець передає, а покупець приймає: 1.Перелік майна згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною акту прийому-передачі. 2.Проектно-технічну документацію. В Додатку №1 до Угоди купівлі-продажу від 25.05.2006 року наведено Перелік майна, яке передано у власність ТзОВ "Реалсервісбуд", зокрема, зазначені такі споруди: адміністративний корпус, гараж, майстерня із складськими приміщеннями, закрита трансформаторна станція, приміщення столярного цеху, будівля лісопильного цеху, гаражні приміщення.
Доказами виконання позивачем умов Угоди купівлі-продажу (сплати вартості частки відповідача в статутному фонді) є платіжні доручення № 32 від 05.05.2006 року на суму 40000 грн. 00 коп., №43 від 29.05.2006 року на суму 8000 грн. 00 коп., №44 від 30.05.2006 року на суму 4000 грн. 00 коп., №33 від 19.06.2006 року на суму 189271 грн. 00 коп.
Водночас, матеріали справи містять поданий позивачем Додаток №2 від 1.08.2006 року до Угоди купівлі-продажу від 25.05.2006 року, в якому зазначено:
"Вартість майна, що передано у власність ТзОВ "Реалсервісбуд"складає:
1.Приміщення контрольно-пропускного пункту та приміщення диспетчерської - 1334 грн. 18 коп.
2.Гаражні приміщення під літерою "Б" а) № 1-13; б) приміщення надбудови під номерами 18-28 - 5841 грн. 82 коп.
Вартість майна, що передано у власність між ВАТ "Калушхімремонт"складає:
1.Металевий ангар під літерою "Д"- 7176 грн. 00 коп."
При розгляді справи, господарськими судами встановлено, що спір існує щодо права власності на приміщення контрольно-пропускного пункту, приміщення диспетчерської та гаражні приміщення з приміщеннями надбудови.
Право власності на вказані приміщення зареєстровано за ВАТ "Калушхімремонт" 23.04.2004 року на підставі Наказу Міністерства промисловості України від 16.06.1994 року (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3485897 від 30.04.2004 року). При цьому, згідно з експлікацією і поверховими планами будівель гаражні приміщення під літерою "Б" №№ 1-13 і приміщення надбудови під номерами №№ 18-28 відносяться до приміщень АПК відділу механізації, а приміщення контрольно-пропускного пункту та приміщення диспетчерської є складовими частинами адміністративно побутового корпусу, літера "А" (№№ 1,2).
Поряд з цим, з Договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) з біржових торгів по продажу майна підприємства-банкрута (реєстраційний номер 12 від 19.02.2007 року), вбачається що з біржових торгів фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 продано частину майна ВАТ "Калушхімремонт", в складі якого є "склад арочний пл.247,6 кв.м. (літ. Н)", який (як встановлено місцевим господарським судом) фактично є вищевказаним металевим ангаром під літерою "Д".
3.04.2008 року між ВАТ "Калушхімремонт" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено (та нотаріально посвідчено) Договір купівлі-продажу майна, проданого на зазначених біржових торгах, однак, "Склад арочний пл.247,6 кв.м. (літ. Н)" у вказаному Договорі відсутній (в силу того, що під час нотаріального посвідчення Договору було встановлено, що вказане майно не належить продавцю, а тому воно за згодою покупця було вилучене з переліку проданого майна).
З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що предметом Угоди купівлі-продажу від 25.05.2006 року є відчуження корпоративних прав, а не нерухомого майна. В силу приписів ст.208 ЦК України, такий правочин слід було вчиняти в письмовій формі (що і має місце у цій справі). При цьому, обов'язкового нотаріального посвідчення, відповідно до ст.209 ЦК України цього правочину в нашому випадку не передбачено. За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про неможливість застосування положень ч.2 ст.220 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки суд може визнати договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Згідно з ст.12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Відповідно до вказаної норми та на підставі доказів поданих під час вирішення судового спору, господарськими судами правильно встановлено, що позивач став власником нерухомого майна, переданого відповідачем 1 в якості внеску в статутний фонд з моменту складення Акту приймання-передачі - 27.03.2002 року.
Водночас, відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Як встановлено господарськими судами, позивачем не надано належних доказів того, що його право власності на спірне майно оспорюється іншими особами. За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відсутні правові підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на спірне майно за позивачем.
Поряд з цим, господарськими судами встановлено, що Додаток №2 від 01.08.2006 року до Угоди купівлі-продажу від 25.05.2006 року по суті не може стосуватись Угоди купівлі-продажу, оскільки в останній йдеться тільки про продаж корпоративних прав і відсутні умови щодо міни нерухомого майна. Крім того, в Угоді купівлі-продажу відсутнє посилання на Додаток №2 (чи будь-яке застереження з цього приводу).
Таким чином, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що за своєю суттю, Додаток №2, в силу положень ст.ст.657,716 ЦК України є окремим договором -міни та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до приписів ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, виникає з моменту такого посвідчення та з моменту такої реєстрації. Недотримання цих вимог обумовлює нікчемність правочину, який не створює юридичних наслідків (ст.216, ч.1 ст.219 ЦК України).
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду та господарського суду апеляційної інстанції. Відповідно з цим, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2011 року та Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2011 року у справі №22/118 прийняті відповідно встановленим обставинам, дослідженим доказам і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. ст.1115 ,1117 ,1119 ,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, ?
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2011 року у справі № 22/118 -без змін.
Головуючий, суддяА.О.Заріцька
Судді:В.Ю.Поліщук
Л.Й.Катеринчук