"16" серпня 2011 р. Справа № 5002-29/4224.1-2010 (5002-24/4224-2010)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.,
суддівІванової Л.Б.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду
від 30.05.2011 року
у справі№ 5002-29/4224.1-2010
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс"
доприватного підприємства "Енергоспецсервіс"
простягнення 175 170, 78 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. від 04.02.2011
від відповідача: ОСОБА_2 дов. від 11.02.2010
В серпні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Енергоспецсервіс" про стягнення збитків у розмірі 170 000, 00 грн., а також пені у розмірі 5 170, 78 грн., а всього 175 170, 78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором № 352 від 06.03.2009 року неякісно виконав роботи, пов'язані з капітальним ремонтом трансформатора ТДТГ 10/35/110 31500 кВТ. При цьому, позивачем на виконання умов вказаного договору було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 170 000, 00 грн. як передоплата за проведену роботу, які позивач просить стягнути з відповідача в якості збитків. Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 5 170, 78 грн., розраховану на підставі п. 9.3. вказаного договору.
В подальшому заявою від 17.02.2011 року позивач збільшив позовні вимоги, та просив стягнути 613 263, 00 грн. збитків, 6132,63 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, позивач відмовився від вимог про стягнення 5 170, 78 грн. пені, розрахованої на підставі п. 9.3. договору № 352 від 06.03.2009 року.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.03.2011 року (суддя Башилашвілі О.І.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року (судді: Лисенко В.А. -головуючий, Гоголь Ю.М., Рибіна С.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування 170 000, 00 грн. збитків за своєю юридичною природою є передоплатою, а не збитками, при цьому, факту понесення збитків позивачем не доведено.
Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 613 263, 00 грн. господарські суди виходили з того, що вказана вимога позивача є похідною від вимоги щодо стягнення 170 000, 00 грн. збитків, а отже, оскільки позивачем не доведено неналежне виконання договірних зобов'язань відповідачем, то неможливо дійти однозначного висновку, що саме відповідачем були проведені ремонтні роботи трансформатора неналежним чином. Тобто позивачем не доведено складу цивільного правопорушення та наявності причинного зв'язку між подією та шкодою.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 613 263,00 грн. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 06.03.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (Замовник) та Кримською філією приватного підприємства "Енергоспецсервіс" (Підрядник) укладено договір № 352 на виконання робіт по капітальному ремонту трансформатора ТДТГ 10/35/110 31500 кВт, за умовами якого підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з капітального ремонту трансформатора ТДТГ 10/35/110 31500 кВт власними силами, власною або орендованою технікою і інструментами, з власних матеріалів за рахунок коштів замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані підрядником роботи.
Згідно з пунктом 2.1 Договору, вартість робіт складає 332 570,00 грн.
Підрядчик зобов'язався приступити до виконання робіт, на протязі 5-ти календарних днів від дня підписання договору та виконувати роботи відповідно до графіку, який є додатком до договору (пункти 5.1, 5.2 Договору).
В розділі 6 Договору сторони погодили порядок платежів та розрахунків, відповідно до якого замовник перераховує підряднику, в якості передоплати, суму необхідну для проведення робіт за даним договором.
Кінцевий розрахунок між сторонами, проводиться після підписання актів виконаних робіт на протязі трьох робочих днів.
Розділом 8 Договору передбачений порядок приймання-сдачі робіт, згідно з яким підрядник на протязі трьох робочих днів, після виконання повного об'єму робіт, надає замовнику нормативну документацію по формі АВК-3, підписану уповноваженими представниками сторін та завірену печатками.
На виконання умов договору позивач платіжними дорученнями № 396 від 18.03.2009 року на суму 50000,00 грн., № 273 від 31.03.2009 року на суму 50000,00 грн., № 750 від 14.05.2009 року на суму 40000,00 грн. та № 766 від 18.05.2009 року на суму 30000,00 грн. перерахував на рахунок Кримської філії приватного підприємства "Енергоспецсервіс" грошові кошти на загальну суму 170000,00 грн.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п.1 ч.1 ст.611 ЦК України).
Відповідно до пункту 12.1 договору № 352 від 06.03.2009 року, він вступає в законну силу з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань, покладених на себе сторонами.
Пунктом 12.2. договору сторони погодили, що вказаний договір не може бути розірвано в односторонньому порядку.
При цьому, дострокове розірвання вказаного договору можливе за згодою сторін, а також у випадках дії обставин непереборної сили.
Пунктом 12.4 договору встановлено, що в разі розірвання договору одна сторона повинна попередити про це іншу в письмовій формі за десять календарних днів.
Як з'ясовано судами, позивач листом № 1891 від 10.07.2009 року попередив відповідача про можливість розірвання договору по причині недодержання відповідачем договірних зобов'язань щодо строків виконання робіт з ремонту трансформатора ТДТГ 10/35/110 31500 кВт.
Листом від 30.07.2009 року № 1913 позивач повідомив відповідача про розірвання договору № 352 від 06.03.2009 року, укладеного між сторонами даної справи, у зв'язку з невиконанням відповідачем робот по ремонту трансформатора ТДТГ 10/35/110 31500 кВт, згідно вказаного договору. Також просив повернути грошові кошти, перераховані в якості передоплати для проведення ремонтних робіт, на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “СГС Плюс”.
Однак, як вбачається з матеріалів справи між сторонами впродовж 2009-2010 років велася переписка щодо виконання договірних зобов'язань сторонами.
Враховуючи факт існування вказаної переписки, який підтверджено матеріалам справи, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, цілком правомірно дійшов висновку про те, що договір №352 на виконання робіт по капітальному ремонту трансформатора ТДТГ 10/35/110 31500 кВт від 06.03.2009 року продовжував свою дію між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є вимога товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" про стягнення суми збитків у розмірі 170000, 00 грн. При цьому, позивач посилається на статтю 224 Господарського кодексу України та статті 526, 530, 858 Цивільного кодексу України та мотивує позов тим, що відповідачем порушені умови договору про виконання робіт по капітальному ремонту трансформатора ТДТГ 10/35/110 31500 кВт.
Уточнивши позовні вимоги, позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 613 263,00 грн. збитків.
При цьому, слід зазначити, що господарським судом першої інстанції цілком вірно зроблено висновок, що заявлена позивачем вимога про відшкодування суми збитків у розмірі 170 000, 00 грн. за своєю юридичною природою є сумою передоплати, яку позивач перерахував на рахунок відповідача на виконання умов договору № 352 від 06.03.2009 року, а в чому саме виражені збитки позивача, який зв'язок між проведеною передоплатою та збитками позивачем не доведено.
Однак, як свідчать матеріали касаційної скарги, товариство з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" відмову господарського суду в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 170 000, 00 грн. збитків не оскаржує. Натомість скаржник не погоджується з висновком судів щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 613 263,00 грн. збитків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 613 263,00 грн. збитків позивач обґрунтовує тим, що позивач здійснює господарську діяльність по виробництву електричної енергії, об'єми виробництва якої напряму пов'язані з роботою трансформатора 12Т типу ТДТГ-31500/110/10 та турбогенератора ТГ-2 марки АЕО типу Т-20-29. У зв'язку з виходом із ладу даних приладів, об'єми виробництва електричної енергії скоротились. Оскільки умовами договору № 352 від 06.03.2009 року закінчення робіт по капітальному ремонту трансформатора передбачено 17.03.2009 року, то в разі належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач з 18.03.2009 року міг би підключити турбогенератор ТГ-2 до трансформатору 12Т, тим самим передавати електричну енергію потужністю 10 кВт і збільшити потужність роботи турбогенератора до попередніх об'ємів. Тому за період з 01.04.2009 року по 31.08.2009 року та з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року позивачем вироблялась електроенергія заниженого об'єму, що потягло недоотримання доходу в розмірі 613263,00 грн. за розрахунком.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем заявлені вимоги про відшкодування збитків у вигляді неодержаного прибутку, що спричинені неправомірними діями відповідача, у вигляді проведення ремонтних робіт трансформатора неналежним чином.
При цьому, судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок, що вимоги позивача про стягнення 613263,00 грн. збитків є похідними вимогами від заявлених у позові вимог про стягнення 170000,00 грн. збитків.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції також вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є про це застереження в договорі.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Аналогічне визначення міститься і в статті 22 Цивільного кодексу України.
Як правильно зазначили суди, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, тобто кредитор повинен довести факт порушення зобов'язання; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина порушника. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що:
1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав;
2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між подією та шкодою.
Статтею 225 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, що вимагає відшкодування збитків повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір завданих збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Однак, матеріали справи жодних доказів того, що відповідач проводив будь-які роботи з ремонту трансформатора ТДТГ 10/35/110 31500 кВТ згідно умов договору № 352 від 06.03.2009 року, окрім листування між сторонами, не містять.
Жодних актів виконаних робіт, жодних дефектних актів, які складаються у разі виконання неякісних робіт, сторонами не надано.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими доказами.
Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтвердили неналежне виконання відповідачем свої договірних зобов'язань з ремонту трансформатору, не можливо зробити висновок про проведення ремонтних робіт трансформатору саме відповідачем.
А наявна в матеріалах справи переписка між сторонами, звернення позивача до відповідних організацій та укладення договорів з іншими суб'єктами господарювання, не доводить наявного в діях відповідача складу цивільного правопорушення.
Враховуючи вимоги закону та беручи до уваги встановлені господарськими судами обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, з яким погодився і апеляційний, стосовно відсутності правових підстав для стягнення збитків з огляду на недоведеність позивачем наявності складу цивільного правопорушення та причинного зв'язку між подією та шкодою.
Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.
Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін.
Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року у справі № 5002-29/4224.1-2010 без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді Л. Іванова
С. Шевчук