"16" серпня 2011 р. Справа № 47/48
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.,
суддівІванової Л.Б.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши
касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від 31.05.2011 року
у справі№ 47/48 господарського суду міста Києва
за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
доМоторного (транспортного) страхового бюро України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_4,
простягнення 16 630, 00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. від 22.12.2010
від відповідача: ОСОБА_2 дов. від 17.06.2011
від третьої особи: не з'явилися
В січні 2011 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія страхова компанія "Оранта" про стягнення майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу у розмірі 16 630, 00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2011 року здійснено заміну первісного відповідача - відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія страхова компанія "Оранта" на належного відповідача -Моторне (транспортне) страхове бюро України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту, було виплачено страхове відшкодування в розмірі 16 630, 00 грн., яке на даний час має бути відшкодовано належним відповідачем на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2011 року (суддя Станік С.Р.) позов задоволено.
Стягнуто в порядку регресу з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 16 630,00 грн. та судові витрати.
При цьому, рішення мотивоване тим, що після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виникло право звертатися до Моторного (транспортного) страхового бюро з вимогою про виплату страхового відшкодування у порядку регресу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року (судді: Сулім В.В. -головуючий, Дзюбко П.О., Сотніков С.В.) рішення місцевого господарського суду змінено.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” 14 888, 80 грн. суми виплаченого страхового відшкодування та судові витрати.
При цьому, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог, однак змінив рішення в частині стягнення 16 630,00 грн. та стягнув з відповідача 14 888, 80 грн., тобто суму страхового відшкодування, яка фактично була виплачена позивачем, відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень.
В касаційній скарзі Моторне (транспортне) страхове бюро України просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та припинити провадження у справі. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 27.10.2008 року між позивачем (страховик) та громадином ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 041285-02-05-01-02, відповідно до п. 1 якого предметом договору є страхування транспортного засобу марки “Ford Fiesta”, державний номерний знак НОМЕР_1. Умовами вказаного договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено знищення або пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між ВАТ НАСК “Оранта” (страховик) та громадянином ОСОБА_4 (страхувальник), було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким забезпечено транспортний засіб -“Chevrolet Epica”, державний номерний знак НОМЕР_2. Як правильно встановлено судами попередніх інстанції строк дії зазначеного договору сплив на момент скоєння нижчезазначеного ДТП.
Згідно довідки ВДАІ з обслуговування м. Донецька та АТІ ГУ МВС України в Донецькій області № 549 від 27.01.2009 року, 17.12.2008 р. в місті Донецьку, на вул. Молодих Шахтарів сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки “Ford Fiesta”, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки “Chevrolet Epica”, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить товариству з обмеженою відповідальністю “Консул”, під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.
Відповідно до постанови Ленінського районного суду міста Донецька від 15.01.2009 року у справі №3-240/09, громадянина ОСОБА_4 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Згідно звіту № 169-01 про оцінку автомобіля “Ford Fiesta”, державний номерний знак НОМЕР_1, матеріальний збиток, завданий власнику застрахованого позивачем автомобіля марки “Ford Fiesta” внаслідок ДТП, складає 16 630,00 грн.
Відповідно до звіту №1765 про оцінку майна (авто товарознавче дослідження) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля “Ford Fiesta” (д.н.з. НОМЕР_1) внаслідок пошкодження при ДТП, складає 16854,78 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 19418,22 грн.
Відповідно до страхового акту № 1651-02 від 12.03.2009 року, пошкодження транспортного засобу марки “Ford Fiesta” (д.н.з. НОМЕР_1) внаслідок ДТП, яка сталася 17.12.2008 року в місті Донецьку, на вул. Молодих Шахтарів за участю застрахованого автомобіля марки “Ford Fiesta” (д.н.з. НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки “Chevrolet Epica” (д.н.з. НОМЕР_2), що належить товариству з обмеженою відповідальністю “Консул”, під керуванням водія ОСОБА_4, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 16 630,00 грн.
Однак, наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 3871 та № 3872 від 12.03.2009 року, свідчать про те, що фактично позивачем на користь громадянина ОСОБА_3 з призначенням платежу “Страхове відшкодування згідно акту № 1651-02 від 12.03.2009 р.” було виплачено страхове відшкодування в сумі 14888,80 грн.
Вказану обставину щодо суми фактично виплачених позивачем коштів цілком правомірно врахував суд апеляційної інстанції.
Статті 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 041285-02-05-01-02 від 27.10.2008 року перерахував на користь громадянина ОСОБА_3 згідно страхового акту № 1651-02 від 12.03.2009 року страхове відшкодування в сумі 14888,80 грн., оскільки, ДТП в м. Донецьку, на вул. Молодих Шахтарів, яка сталася 17.12.2008 року (за участю застрахованого автомобіля марки Ford Fiesta”, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки “Chevrolet Epica”, д.н.з. НОМЕР_2, що належить ТОВ “Консул”, під керуванням водія ОСОБА_4) визнано позивачем згідно страхового акту № 1651-02 від 12.03.2009 року страховим випадком.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Вимогами ст. 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статті 228 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП ОСОБА_4 відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Донецька від 15.01.2009 р. у справі №3-240/09.
З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що цивільно-правова відповідальність громадянина ОСОБА_4 була застрахована у відкритому акціонерному товаристві "НАСК “Оранта” відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак термін дії вказаного полісу закінчився до настання ДТП
Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Враховуючи обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли до правомірного висновку, що після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право звертатися до винної особи або його страховика/МТСБУ про виплату страхового відшкодування у порядку регресу.
Стаття 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачає, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.
Враховуючи викладене, суди правильно зауважили, що саме приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ВУСО” повинно направити до відповідача заяву про відшкодування шкоди з необхідними доказами, які б свідчили, що винна особа керувала належним йому транспортним засобом.
При цьому, судами встановлено, що 23.02.2011 року позивач направив відповідачеві заяву на виплату страхового відшкодування у порядку регресу з необхідними документами, направлення яких підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 1244 від 23.02.2011 року.
Крім того, апеляційним господарським судом цілком правильно зазначено, що відповідно до п. 38.2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Таким чином, враховуючи вимоги закону та беручи до уваги встановлені господарськими судами обставини справи колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що позовна вимога про стягнення з належного відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування підлягає задоволенню, однак в межах фактичних витрат позивача, тобто в сумі 14 888, 80 грн.
Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року у справі № 47/48 без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді Л. Іванова
С. Шевчук