"16" серпня 2011 р. Справа № 35/530
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.,
суддівІванової Л.Б.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши
касаційну скаргу Прокуратури Святошинського району міста Києва
на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду
від 07.06.2011 року
у справі№ 35/530
господарського суду міста Києва
за позовомакціонера відкритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок»ОСОБА_1
до1) відкритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок»,
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Берег компані"
провизнання правочину недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача 1: ОСОБА_2. дов. від 01.06.2011
від відповідача 2: не з'явилися
від прокуратури: Гаврилова Ю.Ю. посв. № 69
В жовтні 2011 року акціонер відкритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок»ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок»та товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-компані»про визнання правочину недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що договір купівлі-продажу від 24.03.2010 року укладено виконавчим органом відкритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок»як продавцем, з товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-компані»(покупець) без наявності на це повноважень, тобто із порушеннями встановлених нормами статті 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому згідно з п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, даний договір має бути визнаний судом недійсним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року (суддя Літвінова М.Є.) в задоволенні позову відмовлено.
При цьому, господарський суд виходив з безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури і туризму України та Державної акціонерної компанії «Україна туристична», як осіб права яких порушено, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року (судді: Суховий В.Г. -головуючий, Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) апеляційну скаргу Прокурора Святошинського району міста Києва залишено без задоволення. Провадження за апеляційною скаргою Прокурора Святошинського району міста Києва у справі № 35/530 припинено.
При цьому, ухвала Київського апеляційного господарського суду мотивована тим, що дана справа про визнання правочину недійсним не є спором про захист інтересів держави, а є справою іншої категорії, тому провадження за апеляційною скаргою прокурора має бути припиненим, як помилково порушене.
Крім того, прокурором Святошинського району міста Києва не доведено, що оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року впливає на права та обов'язки Міністерства культури і туризму України та Державної акціонерної компанії "Україна туристична", а тому у даній справі Прокурор не має зазначеного у ст. 91 Господарського процесуального кодексу України права подавати апеляційну скаргу на рішення суду в інтересах держави в особі Міністерства культури і туризму України та Державної акціонерної компанії «Україна туристична», як осіб, про права і обов'язки яких суд вирішив питання.
В касаційній скарзі Прокурор Святошинського району міста Києва просить ухвалу апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на розгляд до апеляційного господарського суду. При цьому, скаржник посилається на порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача1 та прокуратури, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.03.2010 року між відкритим акціонерним товариством «Туристичний комплекс «Пролісок»(відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Берег компані»(відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого відповідач-1 в особі голови правління ОСОБА_3, зобов'язався передати майно (продати), а саме будівлю ресторану «Ярославів Двір»(літ. К), загальною площею 952,20 кв.м., що складають 9/100 частин від готельного комплексу, площею 10 564,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у власність відповідача-2, а відповідач-2, в особі директора ОСОБА_5, зобов'язався прийняти майно (купити) і сплатити за нього обговорену грошову суму.
Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1127.
Відповідно до п.2.1. договору продаж будівлі ресторану за домовленістю сторін вчиняється за 400 000,00 грн., які будуть отримані продавцем (відповідач-1) від покупця (відповідач-2) одразу після підписання та посвідчення цього договору.
Звертаючись до господарського суду з позовом про визнання правочину недійсним, акціонер відкритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" ОСОБА_1 зазначає, що договір купівлі - продажу укладено виконавчим органом відповідача-1 без наявності на це повноважень, тобто із порушенням встановлених нормами статті 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому, згідно з п.1 статті 215 Цивільного кодексу України, даний договір має бути визнаний судом недійсним.
При цьому, підставою позовних вимог є посилання позивача на порушення її корпоративних прав при укладенні спірного договору.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник з корпоративних відносин, зокрема відносин акціонера -фізичної особи з відкритим акціонерним товариством, як господарським товариством.
Звертаючись з апеляційною скаргою Прокурор Святошинського району міста Києва просить рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Матеріали апеляційної скарги свідчать про те, що Прокурор Святошинського району міста Києва звертається з апеляційної скаргою в інтересах держави в особі Міністерства культури і туризму України та Державної акціонерної компанії “Україна туристична”, як органів, до сфери управління яких відноситься вирішення питання про відчуження спірного майна, які, крім того, не були залучені до участі у справі, що є підставою скасування такого рішення згідно зі ст.104 ГПК України. Згідно доводів прокурора рішення місцевого господарського суду стосується прав і обов'язків вказаних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор може вступити у справу, порушену за позовами інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
Відповідно до абзацу 6 п. 8 Роз'яснення ВГСУ від 22.05.2002 № 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам в ред. від 31.05.2007 року прокурор вправі внести апеляційне, касаційне подання відповідно до визначеної законом компетенції лише у справах зі спорів про захист інтересів держави або у справах про банкрутство, де кредитором є держава в особі уповноваженого органу державної влади. У разі внесення прокурором відповідного подання у справах інших категорій це подання підлягає поверненню господарським судом на підставі пункту 1 частини першої статті 97 або пункту 1 частини першої статті 11113 ГПК.
Суд апеляційної інстанції в своїй постанові вірно зазначив, що спір у даній справі є спором, пов'язаним з реалізацією корпоративних прав.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції, вважає за потрібне зазначити, що згідно з вимогами чинного законодавства України товариство є власником майна переданого йому у власність засновниками та учасниками як внески, а управління товариством здійснюють його органи.
Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" визначено права учасників господарського товариства.
Отже, учасник товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства.
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції цілком вірно зазначено, що спір у даній справі не є спором про захист інтересів держави, а є спором іншої категорії, зокрема, який пов'язаний з реалізацією корпоративних прав.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи прокурор Святошинського району міста Києва, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року, зазначав, що вказане рішення порушує права та інтереси осіб, яких не було залучено до участі у справі, а саме інтереси та обов'язки Міністерства культури і туризму України та державної акціонерної компанії “Україна туристична”, як органів, до сфери управління яких відноситься вирішення питання про відчуження спірного майна.
Частиною першою ст. 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Виходячи з положень ст. 91 ГПК України вбачається, що особи, які не брали участь у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду лише у випадку, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, тобто, вказівка на них міститься в мотивувальній та/або резолютивній частині оскаржуваного рішення, а також особи, стосовно прав та обов'язків яких хоча й відсутня вказівка в мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, але права та обов'язки яких безпосередньо зачіпаються прийнятим судовим рішенням, зокрема створюють перешкоди для реалізації їх суб'єктивного права або належного виконання зобов'язання щодо однієї зі сторін спору.
Отже, звертаючись з апеляційною скаргою, особа, яка не брала участь у справі, або прокурор в інтересах осіб, які не брали участь у справі, має обґрунтувати у скарзі те, яким чином оскаржуване судове рішення зачіпає їх права та обов'язки.
В даному випадку, виходячи з того, що апеляційну скаргу подано прокурором в інтересах Міністерства культури і туризму України та державної акціонерної компанії «Україна туристична», прокурор, як скаржник, має довести, яким чином оскаржуване рішення місцевого суду порушує їх права чи зачіпає їх обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, факт порушення інтересів держави та необхідність їх захисту прокурор пояснює наступним.
По-перше, внаслідок укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.03.2010 року було порушено інтереси держави, оскільки даними договорами спірне нерухоме майно незаконно вибуло з державної власності та підлягає поверненню у володіння особи, за якою держава в особі Міністерства культури і туризму України та ДАК «Україна туристична», як власників, закріпила вказане майно.
По-друге, укладення оспорюваного договору купівлі-продажу відбулось без погодження Міністерства культури і туризму України та ДАК «Україна туристична», як органів, до сфери управління яких відноситься вирішення питань про відчуження спірного майна.
По-третє, спірний договір безпосередньо спрямований на незаконне заволодіння майном територіальної громади.
Однак, прокурором, як скаржником, не зазначено яким саме чином оскаржуване рішення місцевого господарського суду порушує інтереси держави та зачіпає права і обов'язки Міністерства культури і туризму України та ДАК «Україна туристична».
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вірно зауважив, що одне лише посилання прокурора на те, що спірне майно є державною власністю, а укладення спірного договору відбулося без погодження Міністерства культури і туризму України та державної акціонерної компанії «Україна туристична», як органів, до сфери управління яких відноситься вирішення питання про відчуження спірного майна, саме по собі не свідчить про те, що оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог зачіпає їх права та обов'язки.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України”, якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її подавати це виключає перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом і, останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК України. Однак, у разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначеному випадку суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо того, що в даній справі прокурор не має зазначеного у ст. 91 ГПК України права подати апеляційну скаргу на рішення суду в інтересах Міністерства культури і туризму України та ДАК «Україна туристична», як осіб, про права і обов'язки яких суд вирішив питання, оскільки прокурором Святошинського району міста Києва не доведено обставин, які б свідчили про вплив рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2010 року на права та обов'язки Міністерства культури і туризму України та державної акціонерної компанії «Україна туристична».
При цьому, колегією суддів апеляційної інстанції цілком вірно зазначено, що прокурор має право пред'явити в загальному порядку відповідний позов в інтересах держави для захисту її інтересів у відповідності із Законом України «Про прокуратуру»та приписами Господарського процесуального кодексу України та за наявності доказів того, що укладення спірного договору порушує інтереси держави.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана відповідачем ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Прокуратури Святошинського району міста Києва залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року у справі № 35/530 без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: Л. Іванова
С. Шевчук