"03" серпня 2011 р. Справа № 28/151-10-4714
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів :Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу МПП "Фірма "Альфа-М"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року
у справі за позовомМПП "Фірма "Альфа-М"
доВійськова частина А 1283
простягнення коштів
у листопаді 2010 року, МПП "Фірма "Альфа-М" звернулось до господарського суду з позовом, у якому, посилаючись на невиконання в/ч А 1283 умов договору № 215 від 21.05.2004 р. та рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2007 р. у справі №34/394-07-8724 щодо погашення заборгованості за цим договором просило стягнути 16222,77 грн. на відшкодування інфляційних втрат за період з 01.11.2007 р. по 31.10.2010 р., 3735,53 грн. 3% річних, обрахованих за період з 03.03.2004 р. по 31.10.2010 р., 1813,57 грн. пені за період з 01.12.2009 р. по 31.10.2010 р. та 2748,46 грн. на відшкодування неотриманого доходу за відсотками, у разі перебування цих коштів на його банківському вкладі.
Заявою від 15.01.2011 року позивач уточнив свої вимоги і просив стягнути на його користь 16720,90 грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2007 р. по 31.12.2010 р., 3841,02 грн. 3% річних за період з 03.12.2004 р. по 31.10.2010 р., 2086, грн. пені та 1622,09 грн. на відшкодування упущеної вигоди.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2011 позовні вимоги МПП "Фірма "Альфа-М" задоволенні частково та постановлено про стягнення з Військової частини А 1283 - 11153,62 грн. на відшкодування інфляційних втрат, 3% річних в сумі 3730,21 грн., 148,84 грн. витрат по сплаті державного мита та 143,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За наслідками перегляду в апеляційному порядку постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року, рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2011 року залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2011 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що за рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2007 р. (у справі : № 34/394-07-8724) Військова частина А1283 зобов'язана сплатити малому підприємству "Фірма "Альфа-М" 29646, грн. 99 коп., з яких 21041,16 грн. є заборгованістю за виконанні роботи по договору № 215 від 21.05.2004 р., а решта відшкодуванням втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції.
Встановлена цім судовим рішенням сума заборгованості на час розгляду судами справи № 28/151-10-4714 не погашена, а тому висновок суду про те, що грошове зобов'язання відповідача не припинено, він вважається таким, що прострочив його виконання і зобов'язаний нести відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України, є правильним.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте при визначенні розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних суди припустилися помилки.
Зокрема не було враховано, що стягнення інфляційних втрат та процентів можливе в межах позовної давності, яка згідно ст. 257 ЦК України щодо цих вимог становить три роки і про застосування якої наполягав відповідач.
Не визначивши розрахунковий період та визнаючи правомірним розрахунок інфляційних втрат з 19.12.2007 р. по 31.12.2010 р. суди не звернули уваги, що у розрахунках, зроблених позивачем, застосовувалась індексація боргу за період, який був в межах одного місяця та на суму боргу, без виключення інфляційних нарахувань за рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2007 р. у справі № 34/394-07-8724.
В той же час, вказана методика рахування інфляційних втрат є неправильною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу , що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійсненний, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., №265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Зазначені недоліки суди не усунули, власних розрахунків у порушення вимог ст. ст. 84, 105 ГПК України не навели, що позбавляє суд касаційної інстанції здійснити перевірку правильності нарахувань, а тому за таких обставин судові рішення в частині стягнення інфляційних нарахувань та процентів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та визначити суму цих нарахувань згідно з нормами права, що регулюють ці питання, навівши в рішенні відповідні розрахунки.
У решті задоволених вимог суди відмовили правильно, оскілки доводи позивача про упущену вигоду є лише припущенням про втрачені можливості, наказ на виконання судового рішення у справі № 34/394-07-8724 позивач не пред'являв до виконання з власної ініціативи, право на стягнення пені у нього відсутнє, а тому підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині за наведених у касаційної скарзі мотивів судова колегія не вбачає.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2011 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17.05.2011 року у частині стягнення 11 153,62 грн. інфляційних втрат, 3730,21 грн. трьох процентів річних, 292,09 грн. судових витрат скасувати і справу у цій частини передати на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.
У решті рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року залишити без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко