"10" серпня 2011 р. Справа № 20/2203-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ імені Черняховського
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року
у справі за позовомТОВ "Арта-Агро"
доТОВ імені Черняховського
простягнення коштів
у грудні 2010 року, ТОВ "Арта-Агро" звернулось до господарського суду з позовом, у якому, просило стягнути з ТОВ імені Черняховського 226000,58 грн. заборгованості оплати товару, отриманого по накладній № 309 від 13.08.2009 р., 29 183,16 грн. - на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 8 823,29 грн. -3% річних, 14 318,49 грн. -пені.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.02.2011 року в позові відмовлено в повному обсязі.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення господарського суду першої інстанції скасовано та постановлено про стягнення з ТОВ ім. Черняховського на користь ТОВ "Арта-Агро" 226 000,01 грн. боргу, 2 260,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита і 191,63 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановленні у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 05.08.2011 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судоми норм матеріальних та процесуальних норм, і просить суд рішення скасувати, прийняти нове рішення, припинити провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, та має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Визначені ст. 526 ЦК України загальні умови виконання зобов'язання передбачають, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у разі коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ст. 530 ЦК України)
Як встановлено господарським судом першої інстанції та апеляційним господарським судом при апеляційному перегляді справи, за довіреністю серії ЯПО №844081 від 13.08.2009 року по накладній № 309 від 13.08.2009 року відповідач отримав у позивача матеріальні цінності за визначеною ціною на загальну суму 226 000,01 грн.
Оплату отриманої продукції, від якої відповідач не відмовився, він не здійснив, незважаючи на письмову вимогу про це від 07.12.2010 р. (а.с. 13), а тому за таких обставин апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку про порушення ним своїх грошових зобов'язань та наявності у позивача права вимоги суми заборгованості, обґрунтовано постановив про стягнення спірної суми боргу та про відмову від стягнення інфляційних втрат, відсотків та пені, обрахованих за період до пред'явлення вимоги по сплаті боргу та виникнення у відповідача грошових зобов'язань, і підстав для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року -без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко