"10" серпня 2011 р. Справа № 20/2135-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів :Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу ФОП -фізичної особи ОСОБА_1
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року
у справі за позовомФОП -фізичної особи ОСОБА_1
доТОВ "Поділля - Євротрансбуд"
простягнення коштів
у грудні 2010 року, підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Поділля - Євротрансбуд" 5 200 грн.на повернення попередньої оплати здійсненої відповідно до умов договору від 07.12.2007 року та 31 320 грн. пені.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.02.2011 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 5 200 грн. боргу та 9 490 грн. пені, а в решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 9 490 грн. пені скасовано та постановлено нове рішення, яким у позові в цій частині відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2011 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного
Постановляючи про стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми боргу, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з того, що ТОВ "Поділля - Євротрансбуд" в порушення умов договору в повному обсязі не поставило підприємцю ОСОБА_1 товар (керамічну цеглу), а тому останній вправі вимагати повернення попередньої оплати відповідно до вартості недоставленого товару на суму 5 200 грн.
Проте визнати, що висновки суду першої інстанції та апеляційного господарського суду щодо обсягів виконання кожною із сторін своїх зобов'язань відповідають дійсності та наявним у справі матеріалам не можна.
Відповідно до умов договору від 07.12.2007 року та додатку до нього, постачальник зобов'язується поставити 130 000 шт. керамічної цегли на протязі 30 днів від дати повної оплати товару (п. 5.1.1 договору).
Вартість товару, який підлягає постачанню договір не визначав, за приписами п. 4.2 договору вартість товару повинна була вказуватись у рахунках, відмова від оплати яких чи оплата означали відповідно згоду чи відмову покупця від придбання товару.
17 грудня 2007 року відповідач надав рахунок № пп-00013 для оплати вартості 40 000 шт. цегли на загальну суму 16 000 грн., з посиланням на який, платіжним дорученням № 4 від 18.12.2007 року позивач перерахував відповідачу 5 000 грн., отримавши від останнього по видатковій накладній № пп-56 від 28.12.2007 року 7 000 шт. цегли, загальною вартістю 2 800 грн.
11 січня 2008 року, платіжним дорученням № 3 позивач перерахував 11 000 грн. з посиланням на рахунок від 17.12.2007 року, незважаючи на те, що дійсність цього рахунку була обмежена періодом до 26.12.2007 року.
За видатковою накладною № пп-58 від 16.01.2008 року відповідач передав позивачу 7 000 шт. цегли за ціною 0,40 коп. за штуку, а по накладній № пп-84 від 20.09.2008 року позивач прийняв 13 000 шт. цегли за ціною 0,70083 грн. на загальну суму 11 050 грн., про що він зазначає і у своєму позові та враховує у визначенні загального обсягу здійснених відповідачем поставок.
Прийнявши товар по накладній № пп-84 від 20.09.2008 року у рахунок попередньої оплати, вчиненої поза межами погоджених з відповідачем умов щодо ціни товару позивач тим самим погодився з умовами поставки і підстав неврахування дійсної вартості товару, отриманого за цією накладною не було.
Таким чином, загальна вартість отриманого позивачем товару складає 16 650 грн., що перевищує суму попередньої оплати, а тому підстав для стягнення зазначеної позивачем суми не було.
За таких обставин, враховуючи, що матеріали справи не потребують додаткового дослідження, судова колегія вважає за можливе не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити нове рішення, яким у задоволенні позову у частині стягнення 5 200 грн. боргу та судових витрат відмовити.
У решті постанова апеляційного господарського суду відповідає матеріалам справи, яким дана належна правова оцінка і підстав для скасування чи зміни постанови апеляційного суду в цій частині, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 21.02.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року у частині стягнення 5 200 грн. боргу та 167,84 грн. судових витрат скасувати і у позові відмовити.
У решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року залишити без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко