"11" серпня 2011 р. Справа № 9/59/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЗаріцької А.О.,
суддівКатеринчук Л.Й. ,
Поліщука В.Ю.
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року
у справі
господарського суду № 9/59/10
Запорізької області
за позовом
дофізичної особи ОСОБА_1
закритого акціонерного товариства "Металургмонтаж-203"
проприпинення юридичної особи
за участю представників:
ФО ОСОБА_1. ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27 квітня 2011 року у справі № 9/59/10 (колегія суддів: Боєв О.С., Гандюкова Л.П., Зінченко Н.Г.) відмовлено у задоволенні позовних вимог фізичної особи - ОСОБА_1. про припинення юридичної особи ЗАТ "Металургмонтаж - 203" шляхом її ліквідації.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року (колегія суддів: Москальова І. В. - головуючий, Алєєва І.В., Склярук О.І.) апеляційну скаргу ФО ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 27 квітня 2011 року залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 110, 155, 157, 159 ЦК України, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
ФО ОСОБА_1. звернувшись до суду з позовом про припинення юридичної особи, в обґрунтування своїх вимог посилався на ту обставину, що відповідач майже протягом трьох років має розмір чистих активів менше ніж розмір статутного капіталу в більше ніж 500 разів, що в свою чергу відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст. 110, ч. 3 ст. 155 ЦК України, має наслідком ліквідацію товариства.
З матеріалів справи вбачається, що згідно положень п. 2.2 Статуту ЗАТ "Металургмонтаж-203" засноване відповідно до рішення засновників № 1 від 21 лютого 1994 року шляхом реорганізації суб'єкта підприємницької діяльності орендного підприємства "Металургмонтаж-203" та є його правонаступником.
Відповідно до п. 2.3. Статуту відповідача, для забезпечення діяльності акціонерного товариства, за рахунок розподілу акцій між засновниками, утворено статутний фонд у розмірі 1 147, 2 грн. Статутний фонд поділено на 1 434 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,8 грн.
Позивач відповідно до сертифікату акцій серії А № 44 (код випуску цінного паперу UA 4000014724) є власником акцій відповідача у кількості 6 штук.
Як підтверджується матеріалами справи, зокрема постановою про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів № 250-ЗП від 30 вересня 2008 року, винесеною Запорізьким територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також даними форми балансу та аудиторського висновку про фінансову звітність ЗАТ "Металургмонтаж-203" за 2008 рік, розмір чистих активів відповідача на кінець звітного 2007 року та кінець звітного 2008 року був менший від розміру його зареєстрованого статутного капіталу на цю ж дату та менший від мінімального розміру статутного капіталу акціонерних товариств, встановленого законодавством на дату створення товариства.
Відповідно до приписів ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується:
1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених Законом.
Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи лише у випадках встановлених законом.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги посилався на приписи ч. 3 ст. 155 ЦК України, відповідно до вимог якої, якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.
Статтею 157 ЦК України передбачено порядок зменшення статутного капіталу акціонерного товариства, згідно якого зменшення статутного капіталу здійснюється безпосередньо за рішенням загальних зборів акціонерів.
Частиною 4 ст. 145, ч. 2 ст. 159, ст. 157 ЦК України вирішення таких питань також віднесено до виключеної компетенції загальних зборів.
Таким чином, враховуючи норми ч. 4 ст. 145, ч. 3 ст. 155 ЦК України ліквідація товариства у цих випадках, згідно ч. 4 ст.145, ч. 2 ст. 159, ст. 157 ЦК України, здійснюється на підставі рішення вищого органу товариства, а не в примусовому порядку (на підставі рішення суду).
Отже, прийняття судом рішення про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації на підставі ч. 3 ст. 155 ЦК України не передбачено.
Крім цього, ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначений перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.
Такими підставами зокрема є:
1) визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;
2) провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
3) невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;
4) неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
5) наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наявність підстав визначених ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.
Згідно приписів ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент державної реєстрації відповідача), акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний (складений) капітал акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1 250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.
Постановою ВРУ "Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком" від 25 листопада 1993 року № 3653-ХІІ встановлено ставку мінімальної заробітної плати на рівні 60 000 крб.
На момент створення відповідача мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства мав становити не менше 75 000 000 крб. ( 60 000 крб. х 1250 = 75 000 000 крб.), що становить 750 грн.
Враховуючи, що статутний фонд відповідача в розмірі 1 147, 2 грн. відповідає вимогам законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність обставин для припинення юридичної особи у судовому порядку з підстав невідповідності розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону.
Таким чином, суд касаційної інстанції, переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції, погоджується із обґрунтуванням та висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин справи, суд касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги ФО ОСОБА_1 щодо неправомірності відмови в задоволенні позовних вимог не знайшли свого підтвердження і висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Оскільки постанова суду апеляційної інстанції від 31 травня 2011 року прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу фізичної особи - ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року у справі № 9/59/10 залишити без змін.
Головуючий А. Заріцька
Судді Л. Катеринчук
В. Поліщук