"28" липня 2011 р. Справа № 5/116
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддівМіщенка П.К.(доповідач),
Заріцької А.О.,
Поліщука В.Ю.
розглянувши касаційну
скаргу
на постанову
у справі
господарського суду Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Закарпатська регіональна дирекція"
Львівського апеляційного господарського суду
від 28.04.2011року (на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.02.2011 року про визнання грошових вимог ТОВ "Нідан Плюс")
№ 5/116
Закарпатської області
за заявою
до
про Американської компанії "Хелтекс Контінентал Інк."
Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-американське підприємство "Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія "Берег-Фудс"
визнання банкрутом
В судовому засіданні взяли участь представники:
Ліквідатора - Лихвар В.А.,
ПАТ "ВТБ Банк" -Новик Є.М.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 18.02.2011р. у справі № 5/116 (суддя Йосипчук О.С.) про визнання банкрутом ТзОВ "Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія "Берег-Фудс", м.Берегово визнано ТзОВ "Нідан Плюс" кредитором боржника з вимогами в сумі 125 грн. судових витрат у першій черзі, 467122,72 грн. у четвертій черзі та 376081,90 грн. штрафних санкцій у шостій черзі.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Михайлюк О.В., суддів Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.02.2011р. у справі № 5/116 скасовано частково, визнанно ТзОВ "Нідан Плюс" кредитором боржника з вимогами в сумі 125 грн. судових витрат у першій черзі, 467122567,62 грн. у четвертій черзі та 210374,96 грн. штрафних санкцій у шостій черзі.
ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Закарпатська регіональна дирекція" не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постанову у справі щодо визнання ТОВ "Нідан Плюс" до боржника конкурсним кредитором, та прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні його кредиторських вимог.
Крім того, на думку скаржника, відповідно до заяви про визнання ТОВ "Нідан Плюс" кредитором у справі про банкрутство до складу штрафних санкцій віднесено заборгованість зі сплати пені та штрафу, проте ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня саме відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв'язку з чим суди безпідставно визнали заявлені вимоги кредитора у цій частині.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
В провадженні господарського суду Закарпатської області знаходиться справа № 5/116 про банкрутство ТОВ "Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія "Берег-Фудс".
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано в газеті "Голос України"№ 220 від 23.11.2010р.
Статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закону) встановлено, що кредитори протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення в офіційному друкованому органі про порушення справи про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нідан Плюс" подало заяву про визнання його кредитором ТОВ "Спільне українсько-американське підприємство "СГВПК "Берег-Фудс" з вимогами на загальну суму 843 329, 62 грн., з яких сума 125 грн. - судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що у боржника існує заборгованість перед заявником:
1) в сумі 225 000 грн., що виникла в результаті невиконання боржником зобов'язання по Договору про надання тимчасової зворотної фінансової допомоги № 1 від 06.07.2007р., та яка складається з суми 150 000 грн. основного боргу та суми 75 000 штрафних санкцій (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 03.01.2008р. до вищезазначеного договору);
2) в сумі 592 520, 54 грн., що виникла в результаті невиконання боржником умов Договору комісії № 01/02 від 14.09.2006р., та яка складається з суми 300 000 грн. основного боргу, суми 201 000 грн. пені, суми 75 000 грн. 25 % штрафу, суми 16520,54 грн. три відсотки річних (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 03.01.2007р. до вищезазначеного Договору);
3) в сумі 25 684, 08 грн., що виникла в результаті невиконання умов Договору купівлі-продажу від 11.09.2007р., та яка складається з суми 17 122, 72 грн. основного боргу та суми 8 561, 36 грн. штрафних санкцій;
На підтвердження своїх вимог заявником подано суду відповідні докази (платіжні доручення та видаткові накладні).
В обгрунтування визнання вимог в частині пені кредитор посилається на додаткову угоду № 1 від 03.01.2007р. до договору № 01/024 від 14.09.2006р.
Згідно з даною угодою у випадку невиконання комісіонером (боржником) свого грошового зобов'язання по поверненню коштів комітенту за даним договором, комісіонер зобов'язується сплатити на користь комітента і за його вимогою пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення, а у випадку непогашення грошової заборгованості більше ніж 10 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості боржник зобов"язується додатково сплатити на користь і на вимогу комітента штраф в розмірі 25% від несвоєчасно повернутої суми.
Судом апеляційної інстанції було зазначено, що кредитор не міг нараховувати пеню в розмірі 0,3% від простроченої суми за кожний день прострочення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні норми містяться в Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому сума пені, що підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів становить 35293,06 грн.
Однак, з такими висновками судів погодитись не можна з наступних підстав.
Завдання господарського суду у справі про банкрутство полягає не у вирішенні спору між кредитором та боржником по суті, а у перевірці обґрунтованості грошових вимог кредиторів.
У силу ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.
Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язковою умовою для визнання заявника судом кредитором боржника є факт наявності у кредитора саме грошових вимог до боржника, які виникли у кредитора відповідно до укладеного між ними цивільно-правового договору та до порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Також частиною 2 ст. 1047 ЦК України, встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, кредитор зазначав, що за договором комісії №01/02 від 14.09.2011 року ним було перераховано боржнику, як комісіонеру, на виконання договору комісії 300000,00 грн.
Проте, судами передніх інстанцій не досліджено факту отримання відповідачем позики, комісії, відсутні документи, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які містять усі обов'язкові реквізити і у відповідності до ст.1 вищезазначеного закону є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, про не дослідження судами документів бухгалтерського обліку господарських операцій, проведених сторонами відповідно до договору про надання тимчасової зворотної фінансової допомоги №1 1 від 06.07.2007р., за договором комісії№01/02 від 14.09.2011 року.
Визнаючи грошові вимоги ТОВ "Нідан Плюс" в сумі 25 684, 08 грн., що виникли в результаті невиконання умов Договору купівлі-продажу від 11.09.2007р., та яка складається з суми 17 122, 72 грн. основного боргу та суми 8 561, 36 грн. штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи стосуються додані кредитором у якості доказів купівлі-продажу товарів копії видаткової накладних саме договору договору купівлі-продажу від 11.09.2007р., оскільки у тексті самої накладної №Б-00000676 зазначено інший номер та дату договору, за яким здійснювася продаж товару, а саме, суд не перевірив, наявність податкових накладних, доручень, відображення первинних документів про поставку товарів у книгах бухгалтерського обліку.
Слід зазначити, що відповідно ч.2 ст. 1051 ЦК України висновки суду не можуть ґрунтуватися на свідченнях свідків, для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником, тобто підтверджуватися складеними сторонами актами звірки взаєморозрахунків.
Судом апеляційної інстанції зазначені порушення виправлено не було.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, колегія дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа в частині розгляду заяви ТОВ "Нідан Плюс" направленню на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Закарпатська регіональна дирекція" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 року та ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.02.2011 року у справі № 5/116 скасувати.
Справу №5/116 в частині розгляду заяви ТОВ "Нідан Плюс" про визнання кредиторських вимог передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Головуючий Міщенко П.К.
С у д д я Заріцька А.О.
С у д д я Поліщук В.Ю.