"10" серпня 2011 р. Справа № 38/16
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Демидової А.М.-головуючий,
Воліка І.М.,
Жукової Л.В.,
розглянувши касаційну скаргуСпільного підприємства "Агроспецмонтажник"
на рішеннягосподарського суду Донецької області від 05.04.2011 р.
та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011 р.
у справі № 38/16 господарського суду Донецької області
за позовомПублічного акціонерного товариства Донецькобленерго"
доСпільного підприємства "Агроспецмонтажник"
простягнення 39 336,95 грн.
за зустрічним позовомСпільного підприємства "Агроспецмонтажник"
доПублічного акціонерного товариства Донецькобленерго"
прозобов'язання підписати протокол розбіжностей від 03.12.2010 р. до договору № 7210 від 18.01.2005 р.; зробити перерахунок за спожиту електричну енергію
Подана спільним підприємством "Агроспецмонтажник" касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з таких підстав.
Частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до скарги додаються докази сплати державного мита.
Згідно частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в розмірі та порядку, який встановлений законодавством України.
Платіжне доручення № 540 від 13.07.2011 р. не відповідає вимогам п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", відповідно до якого, зокрема, із заяв майнового характеру державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв немайнового характеру -5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; державне мито із касаційних скарг на рішення та постанови сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Згідно зі статтею 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
З позовних заяв, що одночасно мають майновий і немайновий характер, державне мито, згідно з п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15, підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Як вбачається з матеріалів справи, первісний позов містить вимоги майнового характеру, зустрічний позов - немайнового, а скаржник просить рішення господарського суду Донецької області від 05.04.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011 р. скасувати в повному обсязі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Отже, в даному випадку, державне мито повинно становити 196,69 грн. (за майновий спір) та 42,50 грн. (за немайновий спір).
Всупереч цьому, сума державного мита, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 540 від 13.07.2011 р. становить 196,69 грн.
Крім того, зазначене платіжне доручення не відповідає вимогам пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, відповідно до якого, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Зважаючи на викладене, платіжне доручення № 540 від 13.07.2011 р. не можна визнати належним доказом, що підтверджує сплату державного мита у розмірі та порядку, який встановлений законодавством України.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Спільного підприємства "Агроспецмонтажник" повернути скаржнику.
Головуючий: Демидова А.М.
Судді: Волік І.М.
Жукова Л.В.