"10" серпня 2011 р. Справа № 32/123-20/71
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державного агентства резерву України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 червня 2011 року у справі № 32/123-20/71 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька", Чернівецька область, до Державного агентства резерву України, м. Київ, про стягнення 1 423 738 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1 (дов. від 05.04.11);
відповідача -ОСОБА_2 (дов. № 2320/0/4-11 від 02.06.11),
У березні 2010 року позивач ТОВ "Свіженька" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Державного комітету України з державного матеріального резерву (правонаступником якого є Державне агентство резерву України) про стягнення 1 423 738 грн.
Вказував, що 21.07.09 між ним та відповідачем був укладений контракт № 1587 АБ, згідно якого він продав, а відповідач придбав матеріальні цінності, що підлягають закладенню до державного матеріального резерву.
31.07.09 між ним та відповідачем був укладений договір № юр-2зб/368-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, згідно якого комітет зобов'язався передати йому на відповідальне зберігання м'ясо яловичини 1 категорії без надання права користуватися ним у кількості та за ціною визначеною в актах форми Р-16, а він взяв на себе зобов'язання щодо подальшого відповідального зберігання переданих матеріальних цінностей за адресою ТОВ "Свіженька", с. Тарасівці, вул. Леніна, 1 Новоселицького району, Чернівецької області.
Зазначав, що у зв'язку з виникненням необхідності поточного ремонту холодильних камер, ним, за погодженням з відповідачем, було здійснено переміщення 500 тонн м'яса яловичини до ДО "Укрпродконтракт", що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І.Чурговича, 1.
Також зазначав, що 27.07.09 між ним (орендарем) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендодавцем) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 12, згідно якого орендодавець зобов'язався передати йому у строкове платне користування холодильні камери загальною площею 500,10 кв. м., розташовані під АДРЕСА_1 для зберігання матеріальних цінностей державного резерву, а він -сплачувати орендну плату на умовах, визначених договором.
Посилаючись на понесення ним витрат, пов'язаних з переміщенням товару та його зберіганням та на відмову відповідача відшкодувати йому вказані витрати, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 87 500 грн. транспортних витрат на переміщення товару, 107 500 грн. витрат на здійснення вантажо-розвантажувальних робіт, 800 000 грн. витрат на зберігання товару, 229 738 грн. природних втрат, 199 000 грн. податку на додану вартість, а всього -1 423 738 грн.
Спір розглядався судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 березня 2011 року (суддя Палій В.В.), в позові відмовлено.
Рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено понесення ним зазначених в позовній заяві витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 червня 2011 року (колегія суддів у складі: Кошіля В.В. -головуючого, Моторного О.А., Шапрана В.В.), рішення частково скасовано, постановлено нове рішення про часткове задоволення позову.
Постановлено стягнути з Державного агентства резерву України на користь ТОВ "Свіженька" 800 000 грн. витрат на зберігання товару, 8 000 грн. державного мита та 132,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті вимог відмовлено за недоведеністю.
Постанова в частині задоволення позову про стягнення витрат на зберігання товару в сумі 800 000 грн., обґрунтована тим, що понесення позивачем зазначених витрат підтверджується договором оренди № 12 від 27.07.09, укладеним між ТОВ "Свіженька" та ПП ОСОБА_3 та платіжним дорученням № 384 від 15.09.09.
У касаційній скарзі Державне агентство резерву України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 526 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", п.п. 3, 6 Порядку відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.02 та ст.ст. 33, 43, 54, 55 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та постановити нове рішення про відмову в позові повністю.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.07.09 між сторонами у справі був укладений контракт № 1587 АБ, згідно якого позивач продав, а відповідач придбав матеріальні цінності, що підлягають закладенню до державного матеріального резерву на загальну суму 29 000 000 грн.
31.07.09 між ТОВ "Свіженька" та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (правонаступником якого є Державне агентство резерву України) був укладений договір № юр-2зб/368-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, згідно якого комітет зобов'язався передати ТОВ "Свіженька" на відповідальне зберігання м'ясо яловичини 1 категорії без надання права користуватися ним у кількості та за ціною визначеною в актах форми Р-16, а позивач взяв на себе зобов'язання щодо подальшого відповідального зберігання переданих матеріальних цінностей за адресою ТОВ "Свіженька", с. Тарасівці, вул. Леніна, 1 Новоселицького району, Чернівецької області.
Згідно п. 4.1 зазначеного договору вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Приписами ч. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, які виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.02 № 532 затверджено Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, яким запроваджено механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву і визначення суми цих витрат.
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що сума витрат, що підлягає відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем.
Сума витрат, що підлягають відшкодуванню, залежно від номенклатури матеріальних цінностей державного резерву визначається з урахуванням: умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву; середнього розміру суми витрат; розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву; обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей (п. 3 Порядку).
Держкомрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тонни зернових культур в зерносховищі. Залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання передбачаються можливі додаткові витрати, пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву, зокрема витрати на консервацію, переміщення, перефарбування тощо. Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обґрунтованих фактичних витрат відповідального зберігача (п. 5 Порядку).
Судами встановлено, що 29.09.09 позивач листом № 18 звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на переміщення 500 тонн м'яса яловичини для його подальшого відповідального зберігання до ДО "Укрпродконтракт", що знаходиться за адресою Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1, у зв'язку з необхідністю проведення поточного ремонту холодильних камер.
08.10.09 відповідачем було погоджено переміщення матеріальних цінностей за вказаною адресою за умови додержання вимог ДСТУ 6030:2008 та Інструкції "Про порядок і умови поставки, закладення і відпуску замороженого м'яса та списання природних втрат його ваги, що утворилися при зберіганні", затвердженої наказом Держкомрезерву від 07.04.08 № 119.
Також у вказаному листі зазначено про те, що всі витрати, пов'язані з переміщенням продукції здійснюються за рахунок ТОВ "Свіженька".
Водночас судами встановлено, що для недопущення псування матеріальних цінностей 27.07.09 між ТОВ "Свіженька" (орендарем) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендодавцем) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 12, згідно якого орендодавець зобов'язався передати орендарю у строкове платне користування холодильні камери загальною площею 500,10 кв. м., розташовані під АДРЕСА_1 для зберігання матеріальних цінностей державного резерву, а орендар -сплачувати орендну плату на умовах, визначених договором.
28.12.09 та позивач листом № 29 звернувся до відповідача з вимогою відшкодування понесених ним витрат під час переміщення та зберігання матеріальних цінностей, а 25.02.10 позивач листом № 4 надав обґрунтований розрахунок понесених ним витрат.
У відповідь на вказаний лист відповідач листом без номеру та дати повідомив позивача про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.02 № 532 "Про затвердження порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем, погодженого кошторису витрат, складеного на відповідний період, а також акта виконаних робіт, звіту про проведені витрати з поданням копій документів, що підтверджують фактичні витрати підприємства та реєстрації бюджетних зобов'язань органах Державного казначейства. У зв'язку з тим, що ТОВ "Свіженька" не надано відповідних документів, заборгованість Держкомрезерву перед Товариством не рахується та не зареєстрована в органах Державного казначейства. Після подання відповідних документів можливий розгляд та оплата на поточний рік.
Приписами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи
Враховуючи викладене, судами обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог про відшкодування транспортних витрат на переміщення товару - м'яса яловичини в сумі 87 500 грн. та витрат на здійснення вантажно-розвантажувальних робіт в сумі 107 500 грн., оскільки як зазначалось вище, відповідач, у відповідь на лист позивача № 18 від 29.09.09, погодив переміщення 500 тонн м'яса за рахунок позивача.
Крім того, відповідно до п. 8.2. Інструкції про порядок і умови поставки, закладення, зберігання і відпуску замороженого м'яса та списання природних утрат його ваги, що утворилися при зберіганні та перевезенні фактичні природні втрати м'яса та блоків з м'яса, напівфабрикатів м'яса птиці (тушки, півтушки, четвертини курячі), м'яса птиці механічного обвалювання при холодильній обробці і збереженні визначаються шляхом зіставлення фактичних залишків за даними інвентаризації з даними складського і бухгалтерського обліку.
Таким чином, списання природних втрат ваги м'яса проводиться лише після подання до Державного комітету України з державного матеріального резерву та затвердження пакету документів щодо нарахування та списання природних утрат ваги м'яса, після повного відвантаження, за результатами інвентаризації та зачистки камер, тому висновки судів про передчасне звернення з вимогою про відшкодування природних втрат ваги м'яса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах, що утворилися при його доморожуванні та зберіганні в період з 04.08.09 по 31.12.09 в сумі 229 738 грн., є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 199 000 грн. податку на додану вартість, відповідно до надісланого на погодження відповідачу кошторису, необхідно зазначити наступне.
Приписами ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг, не є об'єктом оподаткування.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в означеній вимозі, правильно встановили та виходили з того, що нарахування позивачем 20 % податку на додану вартість на всі понесені ним витрати, є таким, що суперечить вимогам ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", яка буда чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Разом з тим, скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей в сумі 800 000 грн. та постановляючи в означеній частині нове рішення про задоволення вказаних вимог, суд апеляційної інстанції вважав договір оренди нежитлових приміщень № 12 від 27.07.09 та платіжне доручення № 384 від 15.09.09 належними доказами понесення позивачем таких витрат.
Проте, приписами ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Місцевий господарський суд, надавши правову оцінку вказаному договору оренди нежитлових приміщень № 12 від 27.07.09 та платіжному дорученню № 384 від 15.09.09, правильно встановив та виходив з того, що останні не є належними та допустимими доказами понесення позивачем витрат в сумі 800 000 грн. у зв'язку з наданням послуг по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, оскільки не містять будь-яких посилань на те, що ПП ОСОБА_3 отримав спірні грошові кошти від позивача саме для зберігання матеріальних цінностей відповідача.
З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України не повно досліджено дійсні обставини справи та надано помилкову правову оцінку договору оренди № 12 від 27.07.09, укладеному між ТОВ "Свіженька" та ПП ОСОБА_3 та платіжному дорученню № 384 від 15.09.09, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального права при розгляді вказаної позовної вимоги та призвело до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції в означеній частині вимог.
За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимог про відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей в сумі 800 000 грн. підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в означеній частині вимог, слід залишити в силі.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Державного агентства резерву України задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 червня 2011 року у справі № 32/123-20/71 в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29 березня 2011 року про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька" до Державного агентства резерву України про відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей в сумі 800 000 грн. та в частині стягнення з Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька" 800 000 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей, 8 000 грн. державного мита, 132,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3 118,69 грн. відшкодування витрат за подання апеляційної скарги скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 29 березня 2011 року у справі № 32/123-20/71 в частині відмови в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька" до Державного агентства резерву України про відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей в сумі 800 000 грн. залишити в силі.
4. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 червня 2011 року у справі № 32/123-20/71 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: Н.І. Мележик
О.А. Подоляк