"11" серпня 2011 р. Справа № 10/217-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЗаріцької А. О.,
суддівПоліщука В. Ю. (доповідач),
Катеринчук Л.Й.,
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -представник, довіреність від 17.05.2011 року;
від відповідача:ОСОБА_2 -представник, довіреність від 20.05.2009 року;
розглянувшикасаційну скаргу
Броварської районної спілки споживчих товариств,
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25 травня 2011 року (головуючий суддя -Корсакова Г. В., судді: Кондес Л. О., Чорногуз М. Г.),
та рішенняГосподарського суду Київської області від 10 лютого 2011 року (суддя -Привалов А. І.),
у справі№ 10/217-09,
за позовом Броварської районної спілки споживчих товариств (м. Бровари, Київська область),
доСпоживчого товариства "Юлія" (с. Красилівка, Броварський район, Київська область),
про стягнення 17 756 грн. 78 коп.,
У серпні 2009 року Броварська районна спілка споживчих товариств (далі за текстом -Броварська РСТ) звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 17 756 грн. 78 коп. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на умови п. 3.2. договору оренди основних засобів від 01.08.2006 року, якими встановлено перерахування орендної плати по день фактичного повернення орендованого майна незважаючи на закінчення строку дії договору; позивач вказує, що, станом на дату звернення з позовом, відповідач орендоване майно не повернув, плату за нього не перерахував.
Броварська РСТ під час розгляду справи неодноразово уточнювала позовні вимоги, остаточно просила стягнути з відповідача борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 60 616 грн. 95 коп.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.02.2010 року у справі № 10/217-09 у задоволенні позову відмовлено. Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що, виходячи з приписів ст. 785 ЦК України, позивач має право вимагати стягнення з відповідача неустойки, у передбаченому законом розмірі за весь час користування майном після закінчення строку дії договору оренди; при цьому, відзначено про відсутність врегулювання законодавством питання відносно обов'язку орендаря щодо внесення саме орендної плати за весь час користування майном. Крім того, місцевий господарським суд відзначив, що не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на умови п. 3.2. договору оренди, яким передбачено сплату орендної плати по день фактичного повернення майна, незважаючи на закінчення строку договору, виходячи з того, що така подія, як фактичне повернення майна за договором не може мати місце, оскільки позивач не є власником нерухомого майна, що є предметом договору оренди. При цьому, суд першої інстанції, посилаючись на встановлені у рішенні Господарського суду Київської області від 09.09.2010 року у справі № 3/273-08/19 обставини, дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача щодо спірного майна, оскільки термін дій договору оренди закінчився 01.01.2008 року, а за період дії договору заборгованості по орендній платі за відповідачем не було.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року апеляційну скаргу Броварської РСТ залишено без задоволення; рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2011 року -без змін. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано встановленням відсутності за відповідачем заборгованості по орендній платі за період дії договору, а відтак і підстав для задоволення вимог позову про стягнення заборгованості по орендній платі за грудень 2006 року; вимоги позову про стягнення орендної плати після закінчення строку дії договору оренди за березень 2008 року та за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підтверджуються належними доказами.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Броварська РСТ звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги Бориспільська РСТ послалася на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права (ст. ст. 11, 13, 204, 396, 399, 526, 625, 627, 629, 761 ЦК України, ст. ст. 32, 34 ГПК України).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2011 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу Броварської РСТ прийнято до провадження та призначено її до розгляду.
За Розпорядженням Секретаря судової палати Заріцької А.О. від 09.08.2011 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя -Заріцька А.О., судді: Поліщук В.Ю., Катеринчук Л.Й.
В судовому засіданні Вищого господарського суду України представник Броварської РСТ вимоги касаційної скарги підтримала, просила касаційну скаргу задовольнити , попередні судові рішення господарських судів скасувати та прийняти нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Представник СТ "Юлія" проти доводів касаційної скарги заперечив, просив відмовити у задоволенні вимог касаційної скарги, рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року залишити без змін.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.08.2006 року Броварська РСТ (за договором -орендодавець) та СТ "Юлія" (за договором -орендар) уклали Договір оренди основних засобів (далі за текстом -Договір), за умовами п. 1.1., 1.3. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування для торговельної діяльності приміщення загальною площею 476,85 м2, що розташовані за адресою: с. Красилівка, вул. Басова 31 - 115 м2, вул. Дяченка, 46 -131,05 м2, вул. Дяченка 48 -130,05 м2, Ворошилова -49,7 м2, Требухів -50,4 м2 та інші основні засоби, малоцінний інвентар, склад і вартість яких визначені за актом здачі-приймання, який є невід'ємною частиною цього Договору. Вступ орендаря у користування майном, вказаним в п. 1.1 цього Договору, настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна (п. 2.1 Договору).
Орендоване майно вважається поверненим орендодавцю з часу підписання сторонами акту приймання-передачі про фактичне повернення майна, якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або їх загибель, він повинен відшкодувати орендодавцю збитки (п. 2.3 Договору).
Відповідно до умов п. 3.1 Договору, орендар зобов'язався за користування орендованим майном вносити орендну плату в сумі 2680 грн. 92 коп. на місяць. Оплата проводиться попередньо, не пізніше 10 числа кожного місяця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця. Несвоєчасно перерахована орендна плата індексується відповідно до офіційного індексу інфляції.
Згідно п. 7.1. Договору, цей Договір вступає в дію з 01.08.2006 року по 30.07.2007 року. Відповідно до умов п. п. 7.2, 7.3, 7.4 Договору, зміна, розірвання або продовження договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни і доповнення до Договору розглядаються сторонами протягом 5-ти днів. Дія Договору припиняється внаслідок: закінчення терміну його дії; загибелі об'єкта оренди; за погодженням сторін; за рішенням господарського суду.
В подальшому, об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: село Красилівка, вул. Дяченка 46, було присвоєно нову адресу, а саме: село Красилівка, вул. Дяченка, 48А.
Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що у якості доказу передачі майна за Договором позивачем надано акт прийому-передачі від 15.03.2001 року. Проте, доказів передачі майна саме за Договором оренди основних засобів від 01.08.2006 року господарським судам надано не було.
01.08.2007 року Броварська РСТ та СТ "Юлія" уклали Додаткову угоду до Договору, умовами якої продовжили термін дії Договору до 01.01.2008 року та встановили розмір орендної плати за місяць у сумі 3263 грн. 90 коп. (в т.ч. ПДВ - 543 грн. 98 коп.).
За визначенням ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Як свідчать матеріали справи, щодо майна, яке є предметом Договору оренди, приймались судові рішення з приводу встановлення права власності.
Так, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій досліджено рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2003 року у справі № 133/4-03 "А", яке набрало законної сили, яким зобов'язано Броварську РСТ анулювати акт прийому-передачі основних засобів по Броварському МСТ станом на 04.02.2000 року; визнано неправомірним володіння Броварської РСТ основними засобами, переліченими в акті прийому-передачі основних засобів по Броварському МТС станом на 04.02.2000 року. Вказаним рішенням встановлено факт неправомірного володіння Броварською РСТ основними засобами, переліченими в Акті прийому-передачі основних засобів від Броварської МСТ до Броварської РСТ станом на 04.02.2000 року, до яких, зокрема, входить і майно, зазначене у п. 1.1. Договору.
Рішенням Броварського міського суду Київської області від 30.11.2005 року у справі № 2-7812/05 визнано право власності за Броварською РСТ на об'єкти нерухомого майна, до переліку якого увійшли і приміщення, що надавались відповідачу в оренду за Договором оренди основних засобів від 01.08.2006 року.
В подальшому, рішення Броварського міського суду Київської області від 30.11.2005 року у справі № 2-7812/05 було переглянуто за нововиявленими обставинами та частково ухвалою Броварського міськрайонного суду від 26.07.2007 року скасовано.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.10.2007 року у справі № 2-3496/2007 року було визнано право власності за Броварською РСТ на об'єкти нерухомого майна, до переліку якого увійшли і приміщення, що є предметом Договору.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 08.10.2009 року у справі № 22ц-2616/2008р частково скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.10.2007 року в частині визнання права власності за Броварською РСТ на об'єкти нерухомого майна, до переліку яких входили приміщення, що є предметом Договору.
В рішенні Апеляційного суду Київської області від 08.10.2009 року, зокрема зазначено, що суд першої інстанції не врахував обставину, яка не підлягає доказуванню - неправомірне володіння Броварською РСТ основними засобами, переліченими в Акті прийому-передачі основних засобів від Броварської МСТ до Броварської РСТ станом на 4.02.2000 року.
Ухвалою Верховного Суду України від 05.03.2010 року рішення Апеляційного суду Київської області від 08.10.2009 року залишено без змін.
Таким чином, рішення Апеляційного суду Київської області від 08.10.2009 року, яким скасовано визнання права власності за Броварською РСТ на об'єкти нерухомого майна, до переліку яких входили приміщення, що є предметом Договору, набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст.35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Згідно ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, юридичних осіб, а саме: право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4).
Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами ч. 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій також було встановлено, що позивачем не було спростовано факту того, що на момент укладення Договору за ним у встановленому законом порядку не було зареєстровано право власності на приміщення, які є предметом Договору та зазначені у п. 1.1.; при цьому, позивач зазначив, що державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, що є предметом Договору, була проведена тільки у жовтні 2009 року, на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.10.2007 року, яке в подальшому в частині визнання права власності було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області від 08.10.2009 року.
Водночас, господарським судом апеляційної інстанції також відзначено про ненадання позивачем на вимогу суду документів на підтвердження права власності всіх об'єктів нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 Договору оренди.
Таким чином, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій з матеріалів справи, судовими рішеннями було встановлено неправомірне набуття права власності позивачем на об'єкти нерухомого майна, що є предметом Договору оренди.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.09.2010 року у справі № 3/273-08/19 (набрало законної сили в порядку ст.85 ГПК України і є чинним) за позовом Броварської РСТ до СТ "Юлія" про виселення та за зустрічним позовом СТ "Юлія" до Броварської РСТ про визнання недійсним Договору оренди від 01.08.2006 року та додаткової угоди до нього від 01.08.2007 року, яким у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено, встановлено, що термін дії Договору оренди закінчився 01.01.2008 року та на новий строк сторонами не продовжувався.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Наведене свідчить про те, що позивач не є власником нерухомого майна, що є предметом Договору оренди, а тому така подія, як фактичне повернення майна позивачу за Договором оренди, не може мати місце у нашому випадку.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.09.2010 року у справі № 3/273-08/19 (яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог Броварської РСТ до СТ "Юлія" про виселення з приміщень магазинів) встановлено, що право Броварської РСТ щодо спірного майна не порушене.
З огляду на вказане вище, враховуючи положення ст.ст. 33, 34 ГПК України та відсутність у відповідача заборгованості по орендній платі за період дії Договору оренди, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за грудень 2006 року, а також нарахованої орендної плати після закінчення строку дії Договору оренди за березень 2008 року та за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підтверджуються належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи касаційної скарги Броварської РСТ, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не спростовують висновків попередніх судових рішень у цій справі.
На підставі наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом та господарським судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення спірних рішень без змін.
Керуючись ст. ст. 1115, 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
1. Касаційну скаргу Броварської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2011 року та рішення Господарського суду Київської області від 10 лютого 2011 року у справі № 10/217-09 залишити без змін.
Головуючий суддяА.О. Заріцька
Судді:В.Ю. Поліщук
Л.Й. Катеринчук