"11" серпня 2011 р. Справа № 5019/36/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді Дерепи В.І.
суддів :Капацин Н.В. -доповідача у справі
Карабаня В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2011
у справі№ 5019/36/11
господарського судуРівненської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК"
до1.Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар"
провизнання договорів недійсними в частині
за участю представників від:
позивача не з"явився
відповідача 1. ОСОБА_1 (довір. від 28.12.2010р.)
2. не з"явився
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.03.2011 у справі № 5019/36/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2011, відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю -фірми "РВК" (Позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" (Відповідач 2), про визнання недійсними пункту 4.2 кредитного договору № 04406 від 01.06.2006 і іпотечного договору № 04406/1 від 01.06.2006.
Залишаючи без задоволення позов Товариства з обмеженою відповідальністю -фірми "РВК", суди попередніх інстанцій вказали на пропуск строку позовної давності, про що встановлено статтями 526, 527, 561, 267 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 14.03.2011, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 у справі № 5019/36/11 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В касаційній скарзі заявник вказує на те, що у відповідності до частини 1 статті 215, частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України є підстави для визнання недійсним договору іпотеки та посилається на поважні причини пропуску строку позовної давності, оскільки відсутня точна дата порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю -фірми "РВК".
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи 01.06.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" (Позичальник) укладено договір надання відновлювальної кредитної лінії № 04406, додатковою угодою № 5 від 18.09.2009 до якого, передбачено надання кредиту в рамках максимального ліміту заборгованості в сумі 6 500 000 грн. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 04406 від 01.06.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" і Товариством з обмеженою відповідальністю -фірмою "РВК" укладено іпотечний договір № 04406/1 від 01.06.2006, пункти 1.4.1, 1.4.2 якого передбачають забезпечення виконання Позичальником умов кредитного договору і погашення заборгованості за рахунок заставленого майна по кредиту у розмірі 6 500 000 грн., сплаті відсотків за користування кредитними коштами та комісій, визначених кредитним договором.
Договором про внесення змін № 2 від 30.03.2009 до іпотечного договору доповнено цей договір, зокрема пунктом 1.4.3, який передбачає забезпечення іпотечним договором сплату можливої неустойки ( пені, штрафу) у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором кредиту.
Пункт 4.3 кредитного договору передбачає нарахування штрафних санкцій за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.
06.01.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю -фірма "РВК" звернулося з позовом про визнання недійсним пункту 4.2 кредитного договору та пункту 1.4.3 іпотечного договору.
12.01.2011 Позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, якою просив визнати недійсним іпотечний договір № 04406/1, посвідчений 01.06.2006 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Усик С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1852.
Господарський суд Рівненської області, з правовою позиціє якого погодився суд апеляційної інстанції, залишив без задоволення позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю -фірми "РВК" у зв'язку з пропуском Позивачем трирічного строку позовної давності.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.
Заявляючи позов про визнання недійсним іпотечного договору ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) Позивач вказав, що метою його підприємницької діяльності є отримання прибутку, а укладення іпотечного договору від 01.06.2006 не спрямовувалося на отримання прибутку Позивачем і укладення названого правочину було позбавлене для Позивача будь-якого економічного сенсу і підприємницької діяльності.
Крім того, Позивач зазначив, що кредитні кошти за кредитним договором, укладеним між Відповідачами, отримувалися Відповідачем 2 -Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" і спрямувалися виключно на фінансування підприємницьких проектів Відповідача 2.
Тобто, про неприбутковість для нього іпотечного договору № 04406/1 від 01.06.2006 Позивач знав в момент його укладення.
Про застосування позовної давності Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" вказало у відзиві на позов.
Тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на пропуск Позивачем строку позовної давності для визнання недійсним іпотечного договору, що відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові.
При укладені іпотечного договору Позивач був ознайомлений з умовами кредитного договору № 04406 від 01.06.2006, оскільки іпотечний договір містить посилання на цей кредитний договір, а тому суди правильно вказали на пропуск Позивачем строку позовної давності для визнання недійсним пункту 4.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 04406 від 01.06.2006.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовані норми процесуального та матеріального права, а тому відсутні правові підстави для зміни чи скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.
Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 у справі № 5019/36/11 залишається без змін, а касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю -фірми "РВК" без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю -фірми "РВК" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 у справі № 5019/36/11 залишити без змін.
Головуючий - суддя В.І. Дерепа
Судді Н.В. Капацин
В.Я Карабань