"11" серпня 2011 р. Справа № 61/116
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -суддіДерепи В.І.
суддів :Капацин Н.В. -доповідача у справі
Карабаня В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Електрокомплект"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р.
у справі № 61/116
господарського судуміста Києва
за позовомПриватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"
доПриватного підприємства "Електрокомплект"
простягнення 117 997,26 грн.
за участю представників від:
позивача ОСОБА_1 (довір. від 01.01.2011р.)
відповідача не з"явився
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2011р. у справі № 61/116, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р., задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (Позивач). Стягнуто з Приватного підприємства "Електрокомплект" (Відповідач) на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" 117 997,26 грн. -пені, 1 179,97 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Приватне підприємство "Електрокомплект" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р., прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору купівлі-продажу № АХ 6-889 від 08.06.2010р., укладеного між Приватним підприємством "Електрокомплект" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (покупець), продавець зобов'язувався передати покупцю товар згідно переліку, зазначеному в договорі. Загальна ціна товару, згідно з пунктом 2.1 договору становить 237 502,06 грн.
Відповідно до пункту 3.1 договору продавець зобов'язаний за власний рахунок доставити до місцезнаходження покупця в повному обсязі товар протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами договору
08.07.2010р. Відповідачем частково передано Позивачу товар на суму 77 674,09 грн., що підтверджується накладною на відвантаження № ЕР-0001423 від 08.07.2010р.
На підставі накладних № ЕР-0002220 від 13.09.2010р. та № ЕР-0002245 від 13.09.2010р. Відповідач передав товар на суму 137 782,79грн.
Відповідно до пункту 9.3 договору у випадку порушення продавцем строків передачі товару по даному договору, він зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,4% від вартості непереданого товару, за кожен день прострочки. У випадку затримки передачі товару покупцю більш ніж на 10 днів продавець, починаючи з одинадцятого дня зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 1% від вартості непереданого в строк товару, за кожен день прострочення.
Пунктом 9.4 договору передбачено, що у разі порушення продавцем строків передачі товару більш ніж на 20 днів, покупець має право відмовитися від договору.
08.12.2010р. Позивачем на адресу Відповідача направлено лист-вимогу № 18/01-0948 про сплату пені за порушення строків передачі товару.
Листом № 152 Відповідач просив Позивача зменшити розмір суми пені за порушення строків поставки товару до 25.000 грн., оскільки товар не поставлений Позивачу, у зв"язку з відмовою виробника поставити даний товар Відповідачу.
Листами від 07.07.2010р. 01.10.2010р. Відповідач просив Позивача розглянути питання щодо заміни товару, передбачено договором, але не поставленого Відповідачем, на аналогічний.
22.02.2011р. Відповідач звернувся до Відповідача з листом № 26 про зменшення розміру пені до 30 000 грн.
Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Електрокомплект" пені в розмірі 117 997,26 грн. за порушення умов договору купівлі-продажу від 08.06.2010р. в частині строків передачі Товару.
Суд першої інстанції, з позицією якого погоджується суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги вказав на їх обґрунтованість та зазначив, що сторони при укладенні договору купівлі-продажу № АХ 6-889 від 08.06.2010р. визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо порушення Відповідачем строків передачі товару.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 617 даного Кодексу особа, що порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Перелік обставин непереборної сили визначений в розділі 12 договору № АХ 6-889 від 08.06.2010р.
Відповідач, як на форс-мажорні обставини та звільнення його від відповідальності, у вигляді сплати пені, посилається на те, що виробник продукції, яка підлягала передачі Позивачеві, запропонував Відповідачу, у зв'язку з неможливістю передачі вказаної продукції прийняти аналогічну за технічними характеристиками продукцію.
Суди дійшли висновку, що зазначені обставини не можуть бути підставами для звільнення Відповідача від відповідальності у вигляді стягнення пені за прострочення строків передачі товару, оскільки не відповідають чинному законодавству, ні умовам договору та не можуть бути віднесені до обставин непереборної сили, визначеними в розділі 12 договору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення підлягають зміні з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 9.3 договору у випадку порушення продавцем строків передачі товару по даному договору, він зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,4% від вартості непереданого товару, за кожен день прострочки. У випадку затримки передачі товару покупцю більш ніж на 10 днів продавець, починаючи з одинадцятого дня зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 1% від вартості непереданого в строк товару, за кожен день прострочення.
Пунктом 9.4 договору передбачено, що у разі порушення продавцем строків передачі товару більш ніж на 20 днів, покупець має право відмовитися від договору.
Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з"ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість товару складає 237 502,06 грн.
З пропуском строку Відповідачем поставлено товар на суму 137 782,59 грн. Товар на суму 22 045,38 грн. Відповідачем не поставлено.
Позивач, звертаючись з позовом нарахував пеню у розмірі 117 997,26 грн.
Частиною 2 статті 233 Цивільного кодексу України передбачено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Позивачем не надано доказів спричинення йому збитків від недопоставки товару, враховуючи неспіврозмірність нарахованої пені і оскільки, необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду, касаційна інстанція вважає за необхідне змінити рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2011р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р. у справі № 61/116 та зменшити розмір пені до 50 000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Електрокомплект" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р. у справі № 61/116 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Електрокомплект" (м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, ідентифікаційний код 30783141) на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, офіс 1а, ідентифікаційний код 32292929) 50 000 грн. пені, 1 179 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частини позову відмовити.
Головуючий - суддя В.І. Дерепа
Судді Н.В. Капацин
В.Я. Карабань