"10" серпня 2011 р. Справа № 16/56
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець-4" та касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року у справі № 16/56 Господарського суду міста Києва за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", м. Київ, до Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець-4", м. Київ, про стягнення 118 083,43 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1 (дов. № Д07/2011/04/22-33 від 22.04.11);
відповідача -ОСОБА_2 (дов. від 08.08.11);
-ОСОБА_3 (дов. від 08.08.11),
У січні 2011 року позивач АЕК "Київенерго", в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ЖБК "Мотозаводець-4" про стягнення 118 083,43 грн.
Вказував, що 01.05.99 між ним та відповідачем був укладений договір № 1630121 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно умов якого він (постачальник) зобов'язався постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію у гарячій воді, а споживач -сплачувати вартість отриманої теплової енергії на встановлених договором умовах.
Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору в частині оплати отриманої теплової енергії за період з 01.11.09 по 01.01.11, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 104 731,93 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 5 732,73 грн. пені, 5 545,33 грн. інфляційних та 2 073,33 грн. річних, а всього -118 083,43 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2011 року (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року (колегія суддів у складі: Агрикової О.В. -головуючий, Чорногуза М.Г., Сухового В.Г.), позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з ЖБК "Мотозаводець-4" на користь АЕК "Київенерго", в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 50 509,98 грн. боргу, 505,09 грн. державного мита та 100,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено за недоведеністю.
Судові акти в частині часткового задоволення вимог про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманої теплової енергії, що є підставою до покладення на відповідача обов'язку по сплаті боргу.
У касаційній скарзі ЖБК "Мотозаводець-4", посилаючись на ту обставину, що при визначенні вартості житлово-комунальних послуг позивачем були застосовані тарифи, які були скасовані в судовому порядку, що не було досліджено судами попередніх інстанцій, та на порушення судами приписів ст.ст. 35, 84, 105 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
У касаційній скарзі АЕК "Київенерго", в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 530, 534, 712 ЦК України та ст. 43, 84 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи та доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.05.99 між сторонами у справі був укладений договір № 1630121 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію у гарячій воді, а споживач -сплачувати вартість отриманої теплової енергії на встановлених договором умовах.
Обсяги постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію та умови припинення подачі теплової енергії, встановлені сторонами в додатках до договору.
Облік споживання споживачем теплової енергії проводиться розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 15.01.99 № 47, які можуть змінюватись в період дії договору (п. 5.1 договору, додаток № 3 до договору).
Приписами ч. 6 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Додатком № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за спожиту теплову енергію і встановили, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Сплата за вказаними документами здійснюється не пізніше 25 числа поточного місяця.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При розгляді справи судами встановлено, що на виконання умов договору в період з 01.11.09 по 01.01.11 позивачем було поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію на загальну суму 282 102,09 грн.
Відповідачем протягом спірного періоду було сплачено позивачу 231 592,11 грн.
За результатами розгляду справи судами задоволено до стягнення різницю між сумою поставленої та оплаченої теплової енергії.
В задоволенні вимог про стягнення інфляційних, річних та пені відмовлено з підстав неможливості встановлення точного періоду та суми боргу, на які позивачем здійснено вказані нарахування.
Проте погодитись з вказаними висновками судів не можна, оскільки таких висновків суди дійшли без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України.
Так, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язання -це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Обґрунтовуючи свої вимоги АЕК "Київенерго", в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" зазначав про те, що у сторін відсутні розбіжності щодо сум надходжень за спожиту теплову енергію в спірний період, сторони не дійшли згоди лише щодо розподілення коштів, які надійшли від відповідача. При цьому останній посилався на наявність у відповідача заборгованості за попередній період в сумі 54 222,01 грн.
Відхиливши вказані доводи позивача, місцевий суд виходив з того, що кошти, які були сплачені в спірний період підлягають зарахуванню у цей період, а суд апеляційної інстанції вказав про те, що останнім не надано доказів існування вказаної заборгованості, а тому сплачені відповідачем грошові кошти впродовж спірного періоду слід зараховувати в рахунок оплати боргу в цьому періоді.
При цьому, судами не зазначено якими правовими нормами вони керувались дійшовши таких висновків.
Разом з тим, судами не надано будь-якої правової оцінки наявному в матеріалах справи акту звіряння розрахунків за період з 01.11.09 по 01.01.11, в якому позивач відображає борг відповідача станом на 01.11.09 в сумі 54 222,01 грн.
Пунктом 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті України, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.04, встановлено, що її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.
Згідно п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Інфляційні та річні є складовою частиною боргу та на вимогу кредитора підлягають сплаті разом з сумою боргу на підставі приписів ст. 625 ЦК України.
Сплата пені за порушення відповідачем грошового зобов'язання передбачена сторонами п 3.5 додатку № 4 до договору № 1630121.
Розглядаючи даний спір та дійшовши висновку про часткове задоволення вимог про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, суди дійшли помилкових висновків про неможливість встановлення точного періоду та суми боргу на які позивачем здійснено вказані нарахування, не надавши при цьому будь-якої правової оцінки додатку № 4 до договору, яким визначено порядок розрахунків за спожиту теплову енергію та розрахунку означених вимог, доданому позивачем до позовної заяви.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та касаційної скарги ЖБК "Мотозаводець-4" зазначав про те, що при визначенні вартості житлово-комунальних послуг позивачем були застосовані тарифи, які були скасовані в судовому порядку та посилався при цьому на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.09 у справі № К-18726/09, залишену без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.11.
Відхиляючи вказані твердження ЖБК "Мотозаводець-4" суд апеляційної інстанції зазначив про те, що розпорядження, які встановлюють тарифи на послуги теплопостачання в спірному періоді, на час розгляду справи недійсними в судому порядку не визнавались.
При цьому судами не встановлено на підставі яких розпоряджень Київської міської державної адміністрації здійснювались нарахування позивачем відповідачу за спожиту ним теплову енергію.
Разом з тим, встановлення зазначених обставин має суттєве значення для визначення основної суми заборгованості та нарахованих на неї інфляційних, річних та пені.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, з'ясувати за який період за спожиту теплову енергію сплачувались спірні кошти відповідачем та яким чином останні розподілялись позивачем та встановити дійсну суму боргу за спожиту теплову енергію в спірному періоді, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець-4" та касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року та рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2011 року у справі № 16/56 скасувати.
3. Справу № 16/56 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.
Судді: Мележик Н.І.
Подоляк О.А.