04 липня 2011 р. № 20/55д/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Плюшка І.А.
суддів:Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
Козир Т.П.
Шевчук С.Р.
розглянувши заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 20.04.2011
у справі№ 20/55д/10
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
доВідкритого акціонерного товариства "Завод "Південгідромаш"
прозобов'язання укласти договір
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.11.2010 у справі № 20/55д/10, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2011, відмовлено у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про спонукання Відкритого акціонерного товариства "Завод "Південгідромаш" до укладення договору зберігання державного майна.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2011 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2011 та рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2010 у справі № 20/55д/10 залишено без змін.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.04.2011 у справі 20/55д/10.
Заявник у заяві від 20.05.2011 № 10-01-03092 (вх. № 03.14.04-11/1235/2011) просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 20.04.2011 у справі 20/55д/10, справу направити на новий розгляд до господарського суду касаційної інстанції. Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, при цьому заявник, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 17.03.2009 у справі № 2-11/10004-2008, вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 179 Господарського кодексу України.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 20.04.2011 у справі 20/55д/10, про перегляд якої просить заявник, та доданої до заяви постанови Вищого господарського суду України від 17.03.2009 у справі № 2-11/10004-2008 вбачається, що судом касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права (положень статті 179 Господарського кодексу України) з огляду на таке.
В постанові від 20.04.2011 у справі 20/55д/10, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про спонукання укласти договір, виходив з того, що приписами пункту 3 Положення "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/684, встановлено, що відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначається главою 29 розділу I книги третьої Цивільного кодексу України -щодо захисту прав власності та главою 51 розділу I книги п'ятої Цивільного кодексу України -щодо правових наслідків порушення зобов'язань. Якщо майно перебуває у господарських товариствах на умовах договору зберігання майна з державним органом приватизації, відшкодування збитків господарськими товариствами визначається на основі статей 950 та 951 ЦК України. Цивільним кодексом у статтях 11 та 509 встановлено, що зобов'язання виникають, зокрема, в силу закону, договору. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Таким чином, господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, несуть відповідальність за це майно у вигляді відшкодування збитків на підставі статті 611 глави 51 розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України і в разі відсутності договору зберігання. Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила про безпідставність тверджень позивача про те, що відмова відповідача підписати запропонований позивачем договір зберігання суперечить приписам названого Положення № 908/684.
Водночас, приймаючи постанову від 17.03.2009 у справі № 2-11/1000-2008, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про спонукання укласти договір про постачання електроенергії, враховуючи те, що дії відповідача не узгоджуються з приписами частини шостої статті 179 Господарського кодексу України, якими регламентовані основні засади укладення публічних договорів, в яких, відповідно до частини першої статті 633 Цивільного кодексу України, одна сторона -підприємець (в даному випадку -відповідач) приймає на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) і кваліфікуючою ознакою якого у сфері господарської діяльності є те, що зобов'язаний укласти договір суб'єкт господарювання здійснює діяльність, пов'язану, зокрема, з енергопостачанням, наданням послуг, перевезенням тощо.
Тобто, неоднакові правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи .
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області у допуску справи 20/55д/10 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяІ.Плюшко
СуддіС. Владимиренко
А.Демидова
Т.Козир
С.Шевчук