20 липня 2011 р. № 13/115
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Владимиренко С.В.,
суддів:Заріцької А.О.,
Муравйова О.В.,
Плюшка І.А.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши заяву Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України
від 06.06.2011
у справі№ 13/115
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
доДеснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції,
Головного управління державного казначейства в Чернігівській області,
Головного управління юстиції в Чернігівській області
про
за участю стягнення 13 874,00 грн.,
Прокурора Чернігівської області,
Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.06.2011 у справі №13/115, якою касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 - без змін.
Заявник у заяві від 24.06.2011 №133 (вх. №03.14.04-11/1444/2011 від 05.07.2011) просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 06.06.2011 у справі №13/115 та направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України
Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 10.11.2010 у справі №16/18 мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Зі змісту постанови суду касаційної інстанції, про перегляд якої просить заявник, та постанови Вищого господарського суду України від 10.11.2010 у справі №16/18, на яку посилається заявник, вбачається, що судами касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права (частини другої статті 625 ЦК України). Судові рішення в цих справах прийняті із застосуванням відповідної норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Зокрема, при прийнятті постанови від 06.06.2011 у справі №13/115, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що відшкодування передбачених, зокрема, статтями 1166, 1173 ЦК України, збитків є мірою цивільно -правової відповідальності, а тому сума збитків не є грошовим зобов'язанням в розумінні цивільного законодавства, у зв'язку з чим нарахування саме на суму збитків інфляційних втрат та відсотків річних є неможливим.
Водночас, у постанові Вищого господарського суду України від 10.11.2010 у справі №16/18, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість відмови у задоволенні позовних вимог та зазначив про те, що інфляційні втрати, нараховані позивачем за спірний період, є шкодою (реальною вартістю втрачених грошових коштів) у відповідності до статей 1172, 1173, 1192 ЦК України, а стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення визначено спеціальною нормою запровадженою частиною другою статті 625 ЦК України, якою встановлено обов'язок сплатити інфляційні втрати лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання; однак у відповідача -1 було відсутнє будь-яке грошове зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з чим відсутній обов'язок сплачувати на користь позивача інфляційні втрати, нараховані останнім.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
З огляду на викладене підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України відсутні.
Керуючись статтями 11116, 11117, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 у допуску справи №13/115 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддя С. Владимиренко
Судді А. Заріцька
О. Муравйов
І. Плюшко
С. Шевчук