20 травня 2011 р. № 2-496/04-12/180пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Шевчук С.Р.
суддів:Владимиренко С.В.,
Демидової А.М.,
Мирошниченко С.В.
Плюшка І.А.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України
від 01.03.2011
у справі№2-496/04-12/180 пн
за позовом ОСОБА_1
до1. ОСОБА_2,
2. ОСОБА_3,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Есткомп",
4. ОСОБА_4,
5. ОСОБА_5,
6. ОСОБА_6,
7. ОСОБА_7,
треті особи 1. ОСОБА_8,
2. ОСОБА_9,
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Віннер Алекс Донецьк"
про визнання недійсним засновницьких документів
ОСОБА_1 подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.03.2011 у справі №2-496/04-12/180пн.
Зазначеною постановою Вищого господарського суду України постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у справі №2-496/04-12/180 пн залишено без змін.
ОСОБА_1 у заяві без дати та без номеру (вх. № 03.14.0411/789/2011) просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 01.03.2011 і направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України: 04.03.2010 у справі № К39/94-08, від 02.03.2010 у справі № 12/29-К мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту першого статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Аналізуючи зміст постанови суду касаційної інстанції, про перегляд якої просить заявник, та постанов Вищого господарського суду України від 04.03.2010 у справі №К9/9408, від 02.03.2010 у справі К 12/29-К, на які посилається заявник, вбачається, що судами касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права.
Судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача звільнити незаконно зайняту земельну ділянку.
Так, зокрема, при прийнятті постанови від 01.03.2011 у справі № 2-496/04-12/180пн, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції на відміну від фактичних обставин, встановлених у справах № К9/94-08, № 12/29-К, на які посилається заявник, виходив з того, що визнання недійсними рішень загальних зборів та змін до статуту, які вносились на підставі рішень зборів в проміжку часу з моменту виключення позивача зі складу учасників до 30.07.2007, потягне за собою ущемлення інтересів інших осіб, які були у складі товариства до поновлення ОСОБА_1 у складі учасників, оскільки мали місце добровільний вихід цих осіб із складу учасників, прийняття нових учасників, укладення ними правочинів, які не визнані недійсними і не залежали від волі позивача та не можуть бути приведені в первинний стан у разі визнання недійсними цих рішень та змін до статуту. На момент прийняття рішень, які оспорюються позивачем, збори були повноважними, приймались у складі осіб, які були учасниками товариства, і ці зміни зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств установ та організацій та носили офіційний характер.
Водночас при прийнятті постанови у справі № К9/94-08 суд касаційної інстанції виходив з того, що скасування рішень зборів учасників товариства за 1999 -2002 р.р. щодо незаконного виключення та виведення учасників зі складу цього товариства поновило позивачів та ще 62 учасників в зазначених правах, а тому все, що стосується обсягу корпоративних прав відносно товариства, не може не стосуватися прав та охоронюваних законом інтересів позивачів і третьої особи як учасників товариства. До того ж, на зборах був відсутній кворум.
У справі № 12/29-К суд касаційної інстанції виходив з того, що оскільки оспорюванні у справі рішення загальних зборів приймались нелегітимними учасниками цього товариства, то усі рішення, прийняті після незаконного виключення позивачів 04.12.2006 з учасників цього товариства, приймалися за відсутністю кворуму, що є безумовною підставою для визнання їх недійсними.
Таким чином, аналізуючи зміст наведених постанов, колегія суддів дійшла висновку, що, хоча й предмети і підстави спорів є схожими у цих справах, проте при їх розгляді судом враховані та встановлені різні обставини.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
При цьому, з аналізу матеріалів заяви ОСОБА_1 вбачається, що заявником порушуються питання неповного дослідження фактичних обставин справи судами попередніх інстанцій, а саме: "Судами першої і другої інстанції без якого-небудь обґрунтування в рішенні повністю залишені без уваги (проігноровані), не піддані належному правовому аналізу та оцінці всі наведені у позові, доповненнях і уточненнях до нього, поясненнях до нього дефекти форми та змісту установчих документів ТОВ "ЕСТКОМП" …", "Суд всупереч закону не дає оцінки цим доказам, не витребовує їх та не досліджує…", "суди неправомірно залишили без уваги і взагалі ніяк не відбили в своєму рішенні оцінку нових редакцій статуту ...", "не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що пізніше усі дефекти змісту та форми установчих документів ТОВ "ЕСТКОМП" були усунуті і чинні документи відповідають законодавству "дані обставини встановлені, однак суди ухиляються від її належної правової оцінки … статут суперечить закону". Також заявник вказує на незастосування судами попередніх інстанцій норм статей 2 Закону України "Про статус суддів та судоустрій", статей 88, 90, 143, 110, 150 Цивільного Кодексу України, статей 20, 60, 57 , 82 Господарського кодексу України, статей 4, 51, 23 , 2, 59, 7, 60, 61, 64 Закону України "Про господарські товариства", статей 20, 21, 26 Закону України "Про власність", а також порушення норм процесуального права, а саме: статті 22 Господарського процесуального кодексу України, статей 8, 55, 124 Конституції України, статей 6, 13 Європейської конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод".
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Таким чином, до повноважень Верховного Суду України не належить оцінка повноти дослідження судовими інстанціями обставин справи та правильності застосування ними норм процесуального права.
Посилання заявника на незастосування судом касаційної інстанції норм матеріального права не відповідає приписам пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні.
Керуючись статтями 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Вищого господарського суду України
Відмовити ОСОБА_1 у допуску справи № 2-496/04-12/180 пн до провадження Верховного Суду України.
Головуючий, суддяС. Шевчук
Судді С. Владимиренко
А. Демидова
С. Мирошниченко
І. Плюшко