04.07.11 Справа № 5016/2116/2011
Суддя Гриньова-Новицька Т.В., розглянувши матеріали
за позовом Миколаївської міської ради,
м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20,
до:
1) Громадської організації “Миколаївський обласний громадський фонд “Факел” сприяння молодим науковцям і обдарованій молоді”,
м. Миколаїв, вул. Потьмкінська, 143-А;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Олимп-Маркет”,
м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 53,
про визнання частково недійсним договору оренди землі та визнання
недійсним договору суборенди землі, -
Встановив:
Миколаївською міською радою подано позов до Громадської організації “Миколаївський обласний громадський фонд “Факел” сприяння молодим науковцям і обдарованій молоді” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Олимп-Маркет” про визнання недійсним п. 2.1 договору оренди землі, зареєстрованого у Миколаївській регіональній філії “ДП Центр ДЗК” 08.07.2005 за № 040500100423 та у Миколаївській міській раді за № 3303 з правом передачі земельної ділянки в суборенду, а також про визнання недійсним договору суборенди землі, укладеного між громадською організацією “Миколаївський обласний громадський фонд “Факел” сприяння молодим науковцям і обдарованій молоді” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Олимп-Маркет”, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії “ДП Центр ДЗК” 21.10.2010р. за № 041049700139 та у Миколаївській міські раді.
Позовна заява № 1800/211/14/22 від 24.06.2011р. не відповідає вимогам п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, зокрема, позовна заява не містить викладення змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів; позовна заява не містить викладу обставин, на яких ґрунтується перша позовна вимога, в обґрунтування цієї вимоги позивач посилається тільки на те, що ним не вирішувалося питання про надання права орендарю укладати договори суборенди земельної ділянки, при цьому позивачем не зазначено норм матеріального права, на підставі яких він просить визнати частково недійсним договір оренди землі.
Відповідно до ч. 1 статті 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
У пункті 3.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта державного органу і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом прийомки або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).
Якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 статті 63 ГПК).
Позовна заява не відповідає вимогам ст. 58 ГПК України, а саме, в позовній заяві об'єднано кілька вимог не зв'язаних між собою підставами виникнення (позивачем об'єднано вимоги про визнання недійсними двох різних договорів, зокрема визнання частково недійсним договору оренди землі від 23.06.2005р., а також визнання недійсним договору суборенди землі від 01.10.2010р.).
Відповідно до п. 5 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Також, враховуючи викладене, позовна заява не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, а саме: не подано доказів сплати державного мита у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 4.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.98р. якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.
Оскільки позивачем в позовній заяві об'єднано вимоги, не зв'язані між собою підставами виникнення, йому належить сплатити державне мито за кожну вимогу немайнового характеру окремо. Позивачем за платіжним дорученням № 1117 від 24.06.2011р. сплачено лише 85 грн.
Недодержання позивачем вимог ст. 54 ГПК України також є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
З огляду на вищенаведене, керуючись пунктом 3, 4, 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя -
1. Повернути заяву і додані до неї документи без розгляду.
2. Відповідно до п. 2 ст. 8 Декрету КМУ “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 державне мито в сумі 85 грн., перераховане за платіжним дорученням № 1117 від 24.06.2011р., підлягає поверненню.
3. Відповідно до п. 13 Постанови КМУ від 21.12.2005р. № 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., сплачені за платіжним дорученням № 1122 від 24.06.2011 року, підлягають поверненню.
Суддя
Т.В.Гриньова-Новицька