79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.08.11 Справа№ 5015/2747/11
За позовом: Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів
про: стягнення 9 611 283,46 грн.
Суддя Деркач Ю.Б.
при секретарі Кошовому О.
Представники:
від позивача ОСОБА_1 -юрисконсульт (довіреність № 1208 від 14.12.2010 р.)
від відповідача ОСОБА_2 -начальник сектору претензійно-позовної роботи юридичного відділу (довіреність № 06-4999 від 18.04.2011 р.)
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 10.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ звернулася до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів про стягнення 9 611 283,46 грн., з яких: 8 150 146,42 грн. -основний борг, 226 188,64 грн. -інфляційні втрати, 79 198,24 грн. -3% річних, 415 438,03 грн. -пеня, 740 312,13 грн. - 7% штрафу та судових витрат.
Ухвалою суду від 30.05.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 21.06.2011 р. В судовому засіданні 21.06.2011 р. оголошувалась перерва до 12.07.2011 р.
12.07.2011 р. відповідачем подано відзив № 06-6712 від 12.07.2011 р. на позовну заяву, згідно якого просив відмовити позивачу у стягненні 7% штрафу, зменшити розмір заявленої пені на 100% та відстрочити виконання рішення до 01.12.2011 р.
Ухвалою суду від 12.07.2011 р. розгляд справи відкладався до 25.07.2011 р. Ухвалою суду від 25.07.2011 р. продовжено строк розгляду спору. В судовому засіданні 25.07.2011 р. оголошувалась перерва до 04.08.2011 р.
04.08.2011 р. відповідачем подано клопотання № 06-7801, згідно якого просив відмовити позивачу у стягненні заявленої пені та 7% штрафу повністю.
В судовому засіданні 04.08.2011 р. оголошувалась перерва до 10.08.2011 р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та клопотанні про № 06-7801 від 04.08.2011 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:
16.12.2009 р. між сторонами укладено Договір № 119Н-646 про транспортування природного газу для забезпечення потреб населення (далі по тексту -Договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу відповідача від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а відповідач у свою чергу зобов'язався сплатити за транспортування газу для потреб населення встановлену плату.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що послуги по транспортуванню газу щомісячно оформляються сторонами актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, які, відповідно до п. 4.4. Договору, є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Тариф на транспортування 1000 м3 газу по магістральних трубопроводах позивача встановлено у п. 5.1. Договору і становить 2,70 грн., крім того ПДВ -0,54 грн., всього 3,24 грн.
Зазначений розмір тарифу розрахований відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 21.06.2007 року № 775 «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу».
З 01.05.2010 року тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами, передбачений у п. 5.1. Договору було змінено у зв'язку із затвердженням Національною комісією регулювання електроенергетики України нових тарифів на транспортування газу магістральними газопроводами. Постановою № 479 «Про затвердження тарифів на транспортування природного газу» від 28.04.2010 року був встановлений новий тариф на 3,12 грн., про що укладено Додаткову угоду № 2 від 14.05.2010 року до Договору.
Згідно з п. 6.2. Договору відповідач здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок позивача в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим НКРЕ.
Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється відповідачем протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.
Позивач виконуючи взяті зобов'язання у січні -грудні 2010 року протранспортував природний газ для відповідача загальним обсягом 1 041 869,998 тис.м.кб. газу, що підтверджується Актами здачі -прийомки послуг по транспортуванню газу (Акт № 01Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.01.2010 року, Акт № 02Н здачі-прийомки транспортних послуг від 28.02.2010 року, Акт № 03Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.03.2010 року, Акт № 04Н здачі-прийомки транспортних послуг від 30.04.2010 року, Акт № 05Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.05.2010 року, Акт № 06Н здачі-прийомки транспортних послуг від 30.06.2010 року, Акт № 07Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.07.2010 року, Акт № 08Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.08.2010 року, Акт № 09Н здачі-прийомки транспортних послуг від 30.09.2010 року, Акт № 10Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.10.2010 року, Акт № 11Н здачі-прийомки транспортних послуг від 30.11.2010 року, Акт № 12Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.12.2010 року). Загальна вартість наданих послуг протягом січня -грудня 2010 року становить 21 441 728,32 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення п. 6.2. Договору та ст. 526 ЦК України у встановлений договором строк погасив суму основного боргу лише частково. Основний борг відповідача за транспортування природного газу згідно з Договором на момент подання позову становив 8 150 146,42 грн., що відповідачем не заперечується.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що не має на меті уникнути виконання взятого зобов'язання, оскільки з 9 835 528,20 грн. боргу який існував на 01.01.2011 року протягом першого півріччя 2011 року вже сплачено 2 739 55,85 грн.
Відповідач також надав докази часткової сплати боргу вже після подачі позову та порушення провадження у справі. Про часткове погашення боргу свідчать платіжні доручення № 4719 від 29.06.2011 р. на суму 391 510,92 грн. та № 5262 від 19.07.2011 р. на суму 828 978,25 грн. згідно з якими сума боргу зменшилась та становить 5 870 857,01 грн., що також підтверджується Актом звіряння розрахунків від 27.07.2011 року. Копії яких долучено до матеріалів справи, оригінали для ознайомлення було представлено в судове засідання.
Відповідач не погоджується із нарахуванням 7% штрафу, оскільки даний вид штрафних санкцій не передбачений договором та законодавством, на яке посилається позивач. За змістом ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. Наведена норма стосується невиконання не грошових зобов'язань, а даний спір є про невиконання грошових зобов'язань.
У відзиві відповідач також просить відстрочити виконання зобов'язання до 01.12.2011 року.
Згідно з п. 7.1. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по Договору сторони несуть відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п. 7.3. Договору у разі несплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в п. 6.2. даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
На цій підставі відповідачу нарахована пеня у сумі 415 438,03 грн.
Також, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 226 188,64 грн. інфляційних втрат та 79 198 ,24 грн. -3% річних.
Окрім того, відповідно до ст. 231 ГК України, за порушення строку виконання зобов'язання понад 30 днів позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, що становить 740 312,13 грн.
На обґрунтування позовних вимог в частині стягнення штрафу позивач зазначає, що Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 р. № 64-р “Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки” ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки.
Загальна сума позовних вимог становить 9 611 283,46 грн.
Суд розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 116Н-646 про транспортування природного газу від 16.12.2009 р. для потреб населення.
Згідно ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов'язань щодо оплати отриманого від позивача товару відповідач належно не виконав, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу суд вважає обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення. Проте, суд бере до уваги, що відповідач до подання позову сплатив частину заборгованості та частину після подачі позову згідно платіжних доручень № 4719 від 29.06.2011 р., та № 5262 від 19.07.2011 р. А тому сума основного боргу зменшилась і на момент прийняття рішення становить 5 870 857,01 грн.
Щодо заявленої позивачем суми пені суд перевіривши правильність її нарахування, прийшов до висновку про можливість стягнути 50% від суми пені заявленої у позові відповідно до ст. 233 ГПК України, виходячи з наступного.
Як вбачається з п. 1.2. Договору газ замовника, транспортування якого за даним договором здійснює виконавець, призначений для потреб населення. У зв'язку з цією обставиною сплата відповідача за договором позивачу безпосередньо залежить від повних та своєчасних платежів населення за спожитий природний газ.
У цей же час, як вбачається з Довідки № 06-7385 від 27.07.2011 р. заборгованість населення перед відповідачем за спожитий природний газ становить 95 143 982,42 грн.
Суд також бере до уваги той факт, що законодавство України не дозволяє стягувати пеню з населення за прострочення сплати комунальних платежів, що в даному випадку позбавляє відповідача джерела покриття штрафних санкцій, які до нього застосовує позивач.
Так, згідно ст. 1 Закону України «Про комунальні послуги»дано визначення комунальних послуг, які є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. З наведеного вище вбачається, що газопостачання також є комунальною послугою.
Відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» від 13.11.1996 року № 486/96-ВР -заборонялось нараховувати по розрахунках з 01.10.1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення плати та за житлово-комунальні послуги (в тому числі -природний газ). Дія цього закону припиняється 01.01.2011 року. Нарахування та стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги здійснюється на суму заборгованості, яка утворилась з січня 2011 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 2 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги». А предметом спору є заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла ще у 2010 році, тому пеня на таку заборгованість нараховуватись не може.
Таким чином, розмір пені, який підлягає стягненню становить суму у розмірі 207 719,01 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано та підлягають стягненню з відповідача інфляційні втрати у розмірі 226 188,64 грн. та 3% річних у розмірі 79 198,24 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 740 312,13 грн., то у задоволенні таких слід відмовити у зв'язку з наступним.
Позивач як на підставу нарахування 7% штрафу покликається на ч. 2 ст. 231 ГК України.
Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем нараховано 7% штрафу від заборгованості за транспортування природного газу.
Однак, абзац 3 ч. 2 ст. 231 ГК України не передбачає як базу для нарахування 7% штрафу суму грошового зобов'язання, з якого допущено прострочення, а передбачає як таку базу виключно вартість товарів (робіт, послуг), з яких (товарів, а не вартості) допущено прострочення.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.
Судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог. У частині часткового погашення відповідачем суми основного боргу, що відбулося після подання позовної заяви до суду, судові витрати слід покласти на нього повністю.
У відзив на позовну заяву № 06-6712 від 12.07.2011 р. відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до 01.12.2011 р.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: відстрочити або розстрочити виконання рішення.
З матеріалів справи вбачається, що газ, транспортування якого за Договором здійснює позивач, призначений для потреб населення. Враховуючи значну заборгованість населення перед відповідачем за спожитий природний газ, а саме у розмірі 95 143 982,42 грн., що підтверджується Довідкою № 06-7385 від 27.07.2011 р. та неможливістю відповідача застосовувати до населення штрафні санкції за невиконання зобов'язань по своєчасному погашення заборгованості за спожитий природний газ, суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення до 01.12.2012 р.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів, вул. Золота, 42 (код ЄДРПОУ 03349039) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, Кловський узвіз, 9/1 (код ЄДРПОУ 30019801) 5 870 857 грн. 01 коп. основного боргу, 207 709 грн. 01 коп. пені, 226 188 грн. 64 коп. інфляційних втрат та 79 198 грн. 24 коп. -3% річних з відстрочкою виконання рішення до 01.01.2012 р.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів, вул. Золота, 42 (код ЄДРПОУ 03349039) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, Кловський узвіз, 9/1 (код ЄДРПОУ 30019801) 20 175 грн. 59 коп. державного мита та 186 грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
6. У частині позовних вимог щодо стягнення 740 312,13 грн. -7% штрафу, 207 729,02 грн. пені, 5 324,41 грн. державного мита та 49,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у задоволенні позову відмовити.
7. У решті частин позовних вимог провадження у справі припинити.
Суддя Деркач Ю.Б.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.08.2011 р.