79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.08.11 Справа № 5015/4014/11
Господарський суд Львівської області в складі судді Козак І.Б.
при секретарі Іваночко В.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради; Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів,
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Агрокультура», м. Львів,
про стягнення 44 754 грн. 90 коп.
За участю представників:
Від прокурора: Клап Ю.Г. (посвідчення від 01.06.2011 року № 94)
Від позивача: ОСОБА_1. -представник (довіреність в матеріалах справи),
Від відповідача: не з'явився.
Прокурору та представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради; Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів, до Відкритого акціонерного товариства «Агрокультура», м. Львів, про стягнення 41 665 грн. 89 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 408 грн. 21 коп. 3% річних, 1 646 грн. 67 коп. інфляційних втрат, 1 034 грн. 13 коп. пені та стягнення судових витрат.
Ухвалою суду від 19.07.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.07.2011 року, про що сторони були належно повідомлені під розписку: прокурор -27.07.2011 року рекомендованою поштою № 79058 0370340 8, позивач -22.07.2011 року рекомендованою поштою № 79040 0297114 5, відповідач -19.07.2011 року рекомендованою поштою № 79026 0264110 3 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).
З підстав зазначених в ухвалі суду від 28.07.2011 року розгляд справи відкладено на 16.08.2011 року.
Прокурор в судове засідання 16.08.2011 року з'явився.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.
Враховуючи неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України - за наявними в ній матеріалами.
В ході розгляду справи встановлено.
Позивач -Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 05506460, знаходиться за адресою: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 297616 та Витягом з ЄДРПОУ серії АД № 835973 (докази в матеріалах справи).
Відповідач -Відкрите акціонерне товариство «Агрокультура»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 23268047, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Чмоли, 1 (докази в матеріалах справи).
Між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго»(надалі -позивач, енергопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством «Агрокультура»(надалі -відповідач, споживач) укладено договір від 01.10.2002 року № 5015/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір).
Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за цим договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.
Відповідно до п. 1 договору, позивач (енергопостачальна організація) зобов'язувалася постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач (споживач) зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Умови і порядок постачання теплової енергії передбачено розділом 2 договору.
У розділі 3 договору сторони передбачили права та обов'язки споживача.
Так, зокрема, п. 3.2.2. договору передбачено, що споживач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Порядок обліку теплової енергії визначений у розділі 5 договору, а розділом 6 договору передбачено порядок розрахунків.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до пункту 6.3. договору відповідач (споживач) до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує позивачеві (енергопостачальній організації) вартість фактично спожитої теплової енергії.
Обсягом постачання теплової енергії, який є додатком № 1 до договору від 01.10.2002 року № 5017/Р встановлено максимальне теплове навантаження в розмірі 0,18824 Гкал./год. літом та 0,12049 Гкал./год. зимою.
Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Так, пунктом 7.2.3. договору встановлена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію.
Позивач свої зобов'язання за даним договором виконав, в період з 01.08.2010 року по 01.05.2011 року включно надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на суму 44 665 грн. 89 коп. (докази в матеріалах справи).
Відповідач свої зобов'язання з оплати теплової енергії належним чином не виконав, сплатив за спожиту теплову енергію кошти в розмірі 3 000 грн. 00 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 41 665 грн. 89 коп. (докази в матеріалах справи).
Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 41 665 грн. 89 коп. і станом на день розгляду справи доказів погашення боргу сторонами суду не подано.
Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
В даному випадку господарське зобов'язання виникло з господарського договору від 01.10.2002 року № 5017/Р.
Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 217 ГК України передбачає, що господарські санкції є правовим засобом відповідальності у сфері господарювання, а саме, частиною 1 цієї статті визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки, якими є: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення, а виходячи з вимог ст. 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1 034 грн. 13 коп., яка нарахована відповідно до п. 7.2.3. договору, ч. 2 ст. 343 ГК України, статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»в редакції Закону України від 10 січня 2002 р. № 2921-111 (розрахунок в матеріалах справи).
Стаття 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнають ся господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до вимог частини 2 статті 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню за прострочку платежу в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 646 грн. 67 коп. інфляційних витрат за весь період прострочення та 408 грн. 21 коп. 3% річних, які нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (розрахунок в матеріалах справи).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо звернення з позовом до господарського суду прокурора Шевченківського району міста Львова, то слід зазначити наступне.
На органи прокуратури, відповідно до ст.121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено п. 6 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 2 ст.2 ГПК України. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р., інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.
Враховуючи те, що термін «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.
Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.
Суд, оглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, прийшов до висновку, що позов документально обґрунтований та підлягає до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати: прокурор за даним позовом державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не сплачував, оскільки, відповідно до статті 4 Декрету КМ України «Про державне мито»звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.
Таким чином, суд дійшов висновків, що у відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача у повному обсязі, та стягнути їх в дохід Державного бюджету України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 44-49, 75, 82 - 85, 116-117 ГПК України, господарський суд , -
1. Позов задовільнити повністю.
2. Стягнути з боржника: Відкритого акціонерного товариства «Агрокультура»(79026, Львівська область, м. Львів, вул. Чмоли, 1; код ЄДРПОУ 23268047) на користь стягувача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79040, Львівська область, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) 41 665 грн. 89 коп. - суми основного боргу, 1 034 грн. 13 коп. - пені, 408 грн. 21 коп. - 3% річних, 1 646 грн. 67 коп. - інфляційних втрат.
3. Стягнути з боржника: Відкритого акціонерного товариства «Агрокультура»(79026, Львівська область, м. Львів, вул. Чмоли, 1; код ЄДРПОУ 23268047) в дохід Державного бюджету України 447 грн. 55 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.
16.08.2011 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 -93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.